Рішення № 36464365, 20.12.2013, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7568/13-ц

Провадження № 2/727/1851/13

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі Цатурян М.М.

за участю: відповідача ОСОБА_1 і в його інтересах представника ОСОБА_2 А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського райсуду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 банк ПриватБанк звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилаються на те, що 09.12.2005 року відповідач ОСОБА_1 отримав, відповідно до укладеного договору б/н, кредит - грошові кошти в розмірі 2500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначають, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у звязку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобовязань, станом на 31.07.2013 року утворилася заборгованість, що становить 27406,84 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6987,26 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 18638,30 грн.; штрафних санкцій, відповідно до п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована сторона); 1281,28 грн. - штраф (процентна складова). Просять, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 27406,84 грн. та судових витрат задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк ПриватБанкЮ за довіреністю ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та у наданих суду поясненнях пояснила, що 09.12.2005 року відповідач ОСОБА_1 отримав відповідно до укладеного договору б/н, кредит - грошові кошти в розмірі 2500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В подальшому кредитний ліміт з 2500,00 грн. було збільшено до 4000,00 грн., а 26.08.2008 року було збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн. Строк дії кредитної карти виданої 09.12.2005 року до листопада 2008 року. У 2008 році кредитна карта автоматично була перевипущена на строк до листопада 2012 року, при цьому звертає увагу, що кредитна картка відповідачем використовувалась відповідно - 17.12.2008 року, 12.01.2009 року, 09.02.2009 року та на погашення заборгованості відповідачем було внесено грошові кошти в загальній сумі 1600 грн. Просить, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечував. У наданих суду показах пояснив, що йому дійсно було надано 09.12.2005 року кредит в розмірі 2500,00 грн.; не заперечував, що звертався до позивача про надання кредиту і йому було видано кредитну картку, з якої він знімав грошові кошти і погашав кредит, просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Позиція ОСОБА_1 щодо заперечення позовних вимог і відмови в задоволенні позову була в судовому засіданні підтримана і представником останнього ОСОБА_2.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_1 і доповнення до пояснень останнього представника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та відповідно заперечення проти позову, обєктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом, належними і допустимими доказами по справі встановлено, що 09.12.2005 року відповідач ОСОБА_1 отримав відповідно до укладеного договору б/н, кредит - грошові кошти в розмірі 2500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7). Кредитний ліміт з 2500,00 грн. в подальшому було збільшено до 4000,00 грн., а 26.08.2008 року було збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн. Строк дії кредитної карти виданої 09.12.2005 року тривав до листопада 2008 року, а в 2008 році кредитна карта автоматично була перевипущена на строк до листопада 2012 року і використовувалась відповідачем, як шляхом зняття грошових коштів з неї, так і погашення. (а.с.35-39). А, тому доводи відповідача і в його інтересах представника в частині пропущення строку позовної давності, спростовуються насамперед пунктом 9.12. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк. Відповідачем ОСОБА_1 заяв про розірвання кредитного договору не було подано, а тому автоматично дію договору було пролонговано на той же строк. Даного в судовому засіданні не було спростовано відповідачем. При цьому, судом достовірно встановлено, що сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Пат КБ «ПриватБанком, станом на 31.07.2013 року становить - 27406,84 грн. і складається: із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 6987,26 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 18638,30 грн.; штрафних санкцій, відповідно до п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована сторона); 1281,28 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.3-5).

Отже, вищенаведений розрахунок заборгованості свідчить про те, що сума боргу відповідача перед позивачем не погашена.

Вищенаведеними доказами в їх сукупності повністю спростовуються і доводи відповідача про те, що ним ніякого договору з позивачем не підписувалося і він не був ознайомлений з його умовами, при цьому, ОСОБА_1 не заперечувалося факту отримання кредитної картки, зняття з неї грошових коштів і відповідно часткового погашення на картку суми кредитного боргу.

Досліджені судом докази є співмірними і з вимогами чинного законодавства, а саме згідно ст. 1054 ЦК України «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом в засіданні установлено, що сума кредитного ліміту на платіжній картці змінювалася і дане вбачається з вище досліджених доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Будь яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано і в запереченнях на них не має посилань. А, тому не заслуговують на думку суду доводи ОСОБА_1, так як наявність заборгованості за кредитним договором вони не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 526, 549 та 550 ЦК України «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що «позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином на підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ПАТ КБ ПриватБанку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.12.2005 року, яким доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов»язань за цим кредитним договором та надано розрахунок суми заборгованості, який ОСОБА_1 частково або повністю не спростований, натомість підтверджено останнім про отримання кредитної картки і зняття з неї грошовиї коштів.

Доводи заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності спростовуються, крім наведеного вище і наступним.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 526 ІІК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу., інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 6.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором. Згідно з нормами частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України). Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ІІК України).

Отже, виходячи з наведеного судом звертається увага на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними та строк встановлений в судовому засіданні, на який було укладено кредитний договір жодна з сторін наміру припинити його не мала, шо було підтверджено в судовому засіданні відповідачем по справі, а відтак, суд приходить до висновку про необгрунтованість доводів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по справі, в повернення оплаченого банком судового збору, належним чином підтвердженого відповідною квитанцією, в розмірі 274,07 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 526-527, 530-531, 549, 550, 543, 553-554, 617, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, особа якого посвідчується паспортом КР856517, виданим Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 28.12.2004 року, зареєстрованого за адресою: 58000, м. Чернівці, вул.Брянська, 16/1 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (розрахунковий рахунок № 2909282900311, МФО 305299, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 09.12.2005 р. в розмірі 27406,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, особа якого посвідчується паспортом КР856517, виданим Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 28.12.2004 року, зареєстрованого за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Брянська, 16/1 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (розрахунковий рахунок № 64993919400001, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору, документально підтвердженого платіжним дорученням №ІНМ92В08Р6 від 12.08.2013 р. в розмірі 274,07 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Слободян Г.М.