Рішення № 36462808, 25.12.2013, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2306/3243/12

номер провадження 2/695/93/13

25.12.2013 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого судді Мозгової О.А.

при секретарі Матвєєвій О.І.

з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання іпотеки припиненою та зустрічним позовом ПАТ«ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_3 з первісним позовом до ОСОБА_4, ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання іпотеки припиненою. Свій позов мотивує тим, що відповідно до кредитного договору № Z019 від 14.06.2007 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 35 000 доларів США, строком до 13 червня 2017 року. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі, за користування кредитними коштами встановлено щомісячну плату в розмірі 13 % річних. Згідно п. 1.5 кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов»язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій, позичальник/майновий поручитель укладає з банком у зазначені нижче строки іпотечні договори: квартири № 29, що знаходиться за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 148, загальною площею 45,1 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат та належить майновому поручителю згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 579733, виданого виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 15 червня 2007 року. 15.06.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір іпотеки № Z019/Z2, що посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за р.№ 2666. Згідно даного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю належну їй на праві приватної власності вищевказану квартиру зі всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном для забезпечення виконання зобов»язання ОСОБА_4 Пунктом 10.2 іпотечного договору передбачено, що «Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Відносини, що виникають при укладенні та виконанні цього договору та ним не врегульовані, регулюються чинним законодавством України». 20.11.2008 року між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно п. 1.4 якого за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 17 % річних. Про укладення даної додаткової угоди, підняття процентної ставки за кредитним договором ні ОСОБА_4 ні ВАТ«ВіЕйБі Банк» позивачку не повідомили. Про наявність даної угоди ОСОБА_3 стало відомо лише в червні 2012 року, коли вона намагалася в телефонному режимі з»ясувати у ОСОБА_4 чому він не сплачує кредит та чому сума заборгованості така велика і не збігається з її розрахунками. Оскільки, зміни до кредитного договору про збільшення розміру відсотків за користування кредитом, а значить і обсягу відповідальності позивачки, як іпотекодавця, було здійснено без належного повідомлення і згоди на те останньої, тому ОСОБА_3 вважає, що це є підставою для припинення зобов»зань за іпотечним договором.

До суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся відповідач за первісним позовом - ПАТ «ВіЕйБі банк». Свій позов мотивує тим, що 15.06.2007 року між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № Z019/Z2, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за р.№ 2666, який є забезпеченням повернення наданих коштів та виконання інших умов кредитного договору № Z019 від 14.06.2007 року укладеного між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 35 000 доларів США на термін до 13.06.2017 року на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності. Забезпеченням виконання зобов»язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом , відшкодування збитків у зв»язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов»язаних з одержанням виконання виступає іпотека квартири № 29 зі всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Золотоноша, вулиця Шевченка, 148, Черкаської області. У зв»язку із змінами в законодавстві, ВАТ«ВіЕйБі Банк» було перейменоване на ПАТ«ВіЕйБі Банк». 18.05.2010 року у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстровано зміни зміну найменування юридичної особи, таким чином ПАТ«ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником ВАТ«ВіЕйБі Банк». Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2012 року, що набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ«ВіЕйБі Банк» щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору в сумі 222672,50 грн. та судовий збір в сумі 2226,73 грн. задоволено. ОСОБА_4 частково сплатив заборгованість в сумі 14381,64 грн. Виконавчий лист, виданий на підставі вищевказаного рішення було направлено до відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції. В результаті примусового виконання грошові кошти стягнені не були. В порядку Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 було направлено вимогу в якій зазначено, що заборгованість по кредитному договору складає 208290,86 грн. та відповіді на вказану вимогу ПАТ«ВіЕйБі Банк» не отримав, зобов»язання по поверненню боргу по кредитному договору № Z019 від 14.06.2007 року в повному обсязі не виконано, а тому банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 первісний позов підтримав повністю, просив суд його задоволити, зустрічний позов не визнав взагалі та просив суд відмовити позивачу в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала, оскільки вважає, що ОСОБА_3І про зміну відсоткової ставки була належним чином повідомлена і погодилася виконувати зобов»язання іпотекодавця на таких умовах, про що свідчить її підпис на додатковій угоді та просила відмовити у його задоволенні; позовні вимоги щодо звернення стягнення двокімнатну квартиру з усіма об»єктами, функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном , загальною площею 45,1 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 15.06.2007 року виконавчим комітетом Золотоніської міської ради на підставі протоколу комісії по приватизації державного житлового фонду від 29.12.2005 року, право власності зареєстроване Золотоніським виробничим підрозділом Черкаського обласного об»єднаного бюро технічної інвентаризації на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6», виселення і зняття з реєстрації з вищевказаної квартири ОСОБА_3 та стягнення з неї судового збору в сумі 107,30 грн. просила задоволити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася , в матеріалах справи є заява від неї, де вона просить позов розглянути у її відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , приходить до висновку, що первісний позов є безпідставним, таким , що не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору № Z019 від 14.06.2007 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 35 000 доларів США, строком до 13 червня 2017 року. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі, за користування кредитними коштами встановлено щомісячну плату в розмірі 13 % річних, а відповідач взяв на себе зобовязання погашати отриманий кредит щомісячно і відсотки за його використання. (а.с. 6-9).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Тобто, договір це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодженість їх дій.

За своєю юридичною природою договір є інститутом добровільного виконання зобовязань з метою досягнення результату, задля якого був укладений договір, і якого намагаються досягти сторони у договорі шляхом вчинення певних дій.

У звязку з цим, через умови договору закладена поведінка боржника, яку вправі вимагати кредитор від боржника. У разі відхилення боржником від поведінки, встановленої договором, кредитор, керуючись фактом виникнення цих обставин, може вимагати від боржника виконання його обовязку шляхами, передбаченими договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина третя ст.1050 ЦК України передбачає, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

15.06.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ«ВіЕйБі Банк» було укладено договір іпотеки № Z019/Z2, що посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за р. № 2666. Згідно даного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю належну їй на праві приватної власності вищевказану квартиру зі всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном для забезпечення виконання зобов»язання ОСОБА_4 . (а.с. 10-14).

Згідно додаткового договору № 1 до кредитного договору № Z019 від 14.06.2007 року укладеного 20 листопада 2008 року між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 вбачається що сторони домовилися викласти пункт 1.4 кредитного договору в наступній редакції: «за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17 % річних». (а.с. 15).

Згідно додаткового угоди № 1 до іпотечного договору № Z019/Z2 від 15.06.2007 року посвідченої приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованої в реєстрі за № 5754 та укладеної 28 листопада 2008 року між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 вбачається, що сторони домовилися викласти пункт 1.2 іпотечного договору в наступній редакції: «сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, у строки та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових договорах до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому». (а.с. 29).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки припиненою є безпідставним та необґрунтованим, оскільки при зміні відсоткової ставки по кредитному договору № Z019 від 14.06.2007 року, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки № Z019/Z2 від 15.06.2007 року не потребує прогодження з іпотекодавцем, оскільки при укладенні іпотечного договору іпотекодавець взяла на себе зобов»язання з метою забезпечення належного виконання зобов»язання перед банком ОСОБА_4 , що випливає з кредитного договору у межах вартості предмета іпотеки - квартири № 29, що знаходиться за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 148 - 143 580 - 00 гривень. Позивач у первісному позові просить визнати іпотеку припиненою, при цьому посилається на правові норми щодо поруки. Суд вважає такі посилання неприпустими та приймає їх до уваги, оскільки іпотека та порука не є тотожними поняттями.

Що стосується вирішення зустрічного позову ПАТ«ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд вважає, що він підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 15.06.2007 року між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № Z019/Z2, який є забезпеченням повернення наданих коштів та виконання інших умов кредитного договору № Z019 від 14.06.2007 року укладеного між ВАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 35 000 доларів США на термін до 13.06.2017 року на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності.

Забезпеченням виконання зобов»язання по погашенню заборгованості за кредитом виступає: іпотека квартири № 29 зі всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 148, Черкаської області.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2012 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ«ВіЕйБі Банк» було стягнуто заборгованості по кредитному договору в сумі 222672,50 грн. та судовий збір в сумі 2226,73 грн. В результаті примусового виконання даного рішення кошти стягнуті не були.

У зв»язку з цим ПАТ«ВіЕйБі Банк» на адресу ОСОБА_3 22.06.2012 р. було направлено вимогу № 340 про сплату заборгованості за кредитним договором та повідомлено, що у разі несплати, банк буде змушений звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на майно з покладенням на неї витрат по вчиненню виконавчого напису і задоволення їх за рахунок примусової реалізації майна, що перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору № Z019/Z2 від 15.06.2007 року, чи звернеться з позовом до суду. Вказана вимога відповідачкою виконана не була.(а.с. 52).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» право звернення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов»язань за кредитним договором, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов»язання по кредитному договору.

Згідно ст. 33 ЗУ Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Суд приходить до висновку, що позивач вжив усіх передбачених законом та договором заходів для належного повідомлення відповідачки про порушення нею умов договору, набувши право звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Суд вважає, що позовні вимоги ПАТ«ВіЕйБі Банк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто двокімнатну квартиру №29 з усіма об»єктами, функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 45,1 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м , що знаходиться за адресою: Черкаська область. м. Золотоноша, вулиця Шевченка, 148 та належить ОСОБА_3 підлягають задоволенню, так як відповідач не виконує взяті на себе зобовязання, а позивач згідно іпотечного договору № Z019/Z2 від 15.06.2007 року набув права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Суд, не вважає за необхідне не визначати початкову вартість нерухомого майна, загальною площею 45,1 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , оскільки ціна предмета іпотеки встановлена в самому договорі іпотеки, та жодна із сторін не оспорює такої оцінки, тому в суду немає підстав брати її до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Згідно роз»яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 9 ст. 109 ЖК України, статей 39,40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. З матеріалів справи вбачається, що така вимога про виселення банком ОСОБА_3 не направлялася, а тому вимога про її виселення є передчасною і суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні.

Що стосується позову в частині зняття відповідача із реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, то в задоволенні позову в цій частині суд вважає за необхідне відмовити виходячи з наступного.

Позивач не пред»явив позов до територіального органу державної міграційної служби України про зняття відповідача із реєстраційного обліку. Даний орган не приймав участі в розгляді даної справи. Тому, суд позбавлений можливості зобов»язати вищевказаний орган зняти з реєстрації відповідача. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про виселення. Оскільки, відповідач підлягає виселенню із займаного ним житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставі рішення суду, то це є підставою для зняття з реєстрації відповідача відповідно до вищевказаного Закону.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить висновку, що позовні вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, яка визначає, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог ,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.61, 213, 215 ЦПК України , ст. 203, 210, 22, 640, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання іпотеки припиненою - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ПАТ«ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № Z019 від 14.06.2007 року, укладеного між ВАТ «ВіЕйБі банком» та ОСОБА_4 в сумі 183567 гривень 99 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № U019/Z2 від 15.06.2007 року , укладеного між ВАТ «ВіЕйБі банком» та ОСОБА_3 - двокімнатну квартиру з усіма об»єктами, функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном , загальною площею 45,1 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно , виданого 15.06.2007 року Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради на підставі протоколу комісії по приватизації державного житлового фонду, право власності зареєстроване Золотоніським виробничим підрозділом Черкаського обласного об»єднаного бюро технічної інвентаризації на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 ЄДРПОУ 19017842).

Встановити спосіб реалізації майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» в сумі 53-75 гривень .

В решті позовних вимог ПАТ«ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Мозгова О.А.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 грудня 2013 року.