Рішення № 36462714, 25.12.2013, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1165/13-ц

номер провадження 2/695/672/13

25.12.2013 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Таратіна В.О.

при секретарі Курченко В.М.,

прокурора Архипенко О.А.,

представника ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 РДА №433 від 28.09.2007 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, визнання недійсним державного акту серії ЯГ №637042 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, зобовязання повернення на користь держави земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

Черкаський міжрайонний екологічний прокурор звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 РДА Черкаської області, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 РДА №433 від 28.09.2007 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, визнання недійсним державного акту серії ЯГ №637042 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, зобовязання повернення на користь держави вказаної земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням ОСОБА_2 РДА від 28.09.2007 року за №433 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Дмитрівської сільської ради» надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2743 га., в т.ч.0,1018 га пасовища, 0,1652 га чагарники, 0,0073 га - болота, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності в адмінмежах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району, Черкаської області.

В ході проведеної Черкаською міжрайонною екологічною прокуратурою перевірки встановлено, що розпорядження РДА прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема ст.60 ЗК України та ст.88 Водного кодексу України, у звязку з чим воно підлягає скасування як незаконне. Одночасно підлягає скасуванню державний на право власності на землю.

В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, доручивши участь в справі представнику. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовних вимог не визнала в повному обсязі. Свої заперечення мотивувала тим, що на час прийняття оскаржуваного прокурором розпорядження ОСОБА_2 РДА щодо передачі у приватні власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 відсутнє відповідне рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до земель водного фонду. Прийняте ОСОБА_2 РДА розпорядження…не свідчить про те, що на час винесення оскаржуваного розпорядження щодо передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 ця ділянка у встановленому законом порядку була віднесена до земель водного фонду. З матеріалів справи вбачається, зокрема, проекту землеустрою спірної земельної ділянки, який розроблявся ПП «Землемір», вбачається що відповідно до документації спірна ділянка віднесена не до земель водного фонду, а до земель с/г призначення. Прокурор вказує на те, що в зоні знаходження спірної ділянки прибережна смуга встановлена шириною 100 м., але жодного доказу на підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи не має. Прокурор на свій розсуд визначив, що спірна ділянка знаходиться на березі Кременчуцького водосховища, жодного документа на підтвердження цього факту суду не надано.

Прибережна захисна смуга повинна бути встановлена саме затвердженим радою проектом землеустрою та відповідним винесенням границь на місцевість. Проте,Ю такого проекту землеустрою в спірній зоні не існує. Крім того, в натурі межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг закріплюються водоохоронними знаками. При цьому, зовнішня межа прибережної смуги повинна бути винесена в натуру і закріплена знаками з відповідною інформацією згідно ТУ У 33-01033603-001-2000 «Знаки водоохоронні».

Оскільки земельна ділянка, яка надана ОСОБА_3 на момент прийняття спірного рішення ОСОБА_2 РДА не віднесена до земель водного фонду, а використання ОСОБА_3 цієї ділянки для с/г призначення не спричинило ніякого негативного впливу оточуючому середовищу у тому числі і водному обєкту, статус якого не встановлений.

Відповідач ОСОБА_2 РДА представника до суду не направила, згідно листа від 9.04.2013 р. просила справу слухати у відсутність представника.

Третя особа - ОСОБА_4 інспекція сільського господарства у Черкаській області представника до суду не направила повторно, фактично жодного разу, тому слухання справи відбувалось за відсутністю представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 Земельного Кодексу (ЗК) України, ст.88 Водного Кодексу (ВК) України з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок - 100 метрів.

Статтею 61 ЗК України, ст.89 ВК України передбачені обмеження ведення господарської діяльності, згідно яких забороняється будівництво будь-яких споруд, садівництво та городництво у прибережних захисних смугах.

Кременчуцьке водосховище, є штучно створеною зарегульованою водоймою. Рівень води у ньому регулюється в залежності від багатьох обєктивних чинників та може змінюватись декілька разів на рік.

Згідно ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ» для водоймищ багаторічного регулювання з коливанням рівня води більше ніж 2,0 м. внутрішню межею водоохоронної зони являється нормальний підпертий рівень водоймища, тобто 81,00 м Балтійської системи висот.

Факт знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги підтверджується офіційним «Актом находження земельних ділянок гр. ОСОБА_3Ю площею 0,2743 га, ОСОБА_5 площею 0,2743 га, ОСОБА_6 площею 0,6000 га в межах 100-метрової зони від позначки 81 метр в Балтійській системі висот та визначення площ кожної земельної ділянки, які ввійшли до 100 метрової зони від висотної позначки» від 27.09.12.

Суд вважає, що позиція відповідача, згідно якої, він ставить у пряму залежність віднесення, чи не віднесення його земельної ділянки до земель водного фонду, а саме, до прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, з фактом наявності чи відсутності розробленого проекту землеустрою щодо встановлення меж такої території, не можна вважати обґрунтованою, оскільки, встановлюючи обмеження щодо використання та прав власності на земельні ділянки окремої категорії законодавець у першу чергу ставив на меті забезпечити охорону вод, а не врегулювати містобудівну діяльність.

За таких умов відсутність розробленого проекту не спростовує основної мети, яку повинні виконувати прибережні захисні смуги, а саме, охороняти води річки Дніпро від окремих небезпечних чинників, і саме для максимально ефективного захисту вод України законодавцем встановлена 100 метрова прибережна захисна смуга.

Така позиція суду узгоджується зокрема і з позицією вищих судових інстанцій України, зокрема із справи аналогічного змісту за Рішенням Вищого адміністративного суду України №К-35658/10 від 28.04.2011 за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, яким передано земельну ділянку у межах нормативно визначеної прибережної захисної смуги у користування під будівництво рибоприймального пункту де вказано, що «доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо того, що на цей час відсутня проектна документація щодо віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги також не беруться до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що така земельна ділянка знаходиться в межах 100 метрів від урізу води водосховища. Зазначене дає підстави вважати, що будівництво капітальних об'єктів та здійснення виробничої діяльності на цій земельній ділянці може негативно вплинути на стан водного об'єкту, а значить рішення про передачу її в оренду для таких цілей є протиправним».

Кріт того, Дніпровською екологічною прокуратурою розслідувалась кримінальна справа №5021200007 відносно колишнього заступника начальника Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства за ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, обєктом злочинних дій якого були земельні ділянки, які знаходяться біля земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_3 та того ж водного обєкту.

Матеріалами справи встановлено та досліджено в даному судовому засіданні, що документи, які б підтверджували відношення спірного обєкту до штучно створених водних обєктів в Дмитрівській сільській раді відсутні, їй особисто статус даного водного обєкту не відомий.

Згідно з офіційною інформацією начальника Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 20.02.2012 №150 документи, які б підтверджували, що водний обєкт, який знаходиться поруч із земельними ділянками громадян (у тому числі ОСОБА_7Ю.) являється штучно створеним, в управлінні відсутні.

Крім того, згідно інформації Черкаського обласного управління водних ресурсів від 16.02.2012 №224/05, водний обєкт до якого примикає земельна ділянка ОСОБА_3 не належить до мережі каналів осушувальних систем, що знаходиться на балансі облводресурсів, в тому числі і до найближчої осушувальної системи - Супійської.

Дані обставини стверджуються і схемою каналів, розташованих на території Дмитрівської сільської ради.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відведення земельної ділянки у власність чи користування повинне проводитись у чіткій відповідності із процедурою визначеною Земельним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами. Водночас, недодержання відповідної процедури щодо землевідведення свідчить про невідповідність проектної документації вимогам чинного законодавства.

Проте погодження, як вбачається із матеріалів проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,2743, що належить ОСОБА_3, які слугували підставою для винесення висновку Відділу містобудування та архітектури ОСОБА_2 РДА №26 від 15.03.2007 року щодо погодження передачі у власність ОСОБА_3 вказаної земельної та які були предметом розгляду даної цивільної справи, ОСОБА_4 управлінням охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області, не проводилось. Дані обставини також зазначені в листі Держуправління №7750/05 від 26.12.11.

Крім того, згідно листа головного державного санітарного лікаря Золотоніського району №01-150 від 23.01.12 офіційний документ на відведення земельної ділянки, що видається санітарно-епідеміологічною службою по формі №301/0, затвердженої наказом МОЗ України від 11.07.00 №160 ОСОБА_3, з приводу відведення спірної земельної ділянки, не видавався.

Статтею 19 ч.2 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте усупереч вказаним вище нормам чинного законодавства ОСОБА_2 РДА розглянула проект землеустрою та проігнорувавши факт, що він не погоджений із усіма уповноваженими органами державної влади затвердила його своїм розпорядженням та передала у приватну власність ОСОБА_8

Крім того, як вбачається із висновку про погодження проекту землеустрою наданого ОСОБА_2 районним відділом земельних ресурсів від 27.03.2007 № 344, передана у приватну власність ОСОБА_3 Юрієвичу земельна ділянка площею 0,2743 га складається у тому числі із боліт 0,0073 га.

Згідно ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належить землі, зайняті у тому числі болотами.

При цьому, ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України заборонено передавати у приватну власність землі водного фонду.

Вказана обставина також є підставою, яка свідчить про незаконність спірного розпорядження ОСОБА_2 державної адміністрації.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Пленум Вищого спеціалізованого суду України узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3, передбачено, що при вирішенні питань, повязаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати розяснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має зясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи повязані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Згідно п. 7 даної постанови Пленуму земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами - землі у межах території України, земельні ділянки, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених ч. 1 ст. 16 Закону України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наказом Генерального прокурора України №174ш від 20.11.2012 р. у структурі та штатному розписі Дніпровської екологічної прокуратури утворено Черкаську міжрайонну екологічну прокуратуру на яку покладено завдання щодо здійснення правозахисної діяльності у сфері охорони та збереження водних ресурсів річки Дніпро, її водосховищ і водоохоронних зон на території Черкаської області.

Про викладені в позові порушення вимог земельного та водного законодавства України Черкаській міжрайонній екологічній прокуратурі стало відомо із матеріалів перевірки по факту зловживання службовим становищем службовими особами Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області, проведення якої було здійснено у листопаді 2012 року Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою.

Суд визнає, що за вказаних обставин строк позовної давності у даному спорі пропущено Черкаським міжрайонним екологічним прокурором з поважних причин, а у відповідності до ст.267 ч.5 ЦК України в разі визнання судом поважності причин пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат з відповідачів, оскілки спір виник з причин невідповідності до вимог законодавства України дій певних службових осіб державних органів влади, а не з вини безпосередньо установи - ОСОБА_2 РДА або громадянина ОСОБА_3 та відносить судові витрати у справі на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 РДА №433 від 28.09.2007 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» в частині надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,2743га. ОСОБА_3 Юрієвичу.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №637042, виданий ОСОБА_3 Юрієвичу, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 8.10.2007 р. за №010778400125 та зобовязати ОСОБА_3 Юрієвича повернути на користь держави вказану земельну ділянку площею 0,2743га.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяВ. О. Таратін