Рішення № 36462225, 28.12.2013, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19802/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.

секретаря Потаніної О.О.,

з участю

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до Хмельницького національного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

В жовтні 2013 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року вона працювала за контрактом на посаді викладача кафедри перекладу Хмельницького національного університету.

31 серпня 2013 року її було звільнено з роботи за закінченням строку контракту на підставі наказу №59-к від 16 серпня 2013 року. Посилаючись на те, що відповідно до ст.184 КЗпП України, не допускається звільнення з роботи одиноких матерів, а оскільки вона сама виховує дитину просить її позов задовольнити, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідно до ст.39-1 КЗпП України строків трудові договори, які були переукладені декілька разів вважають такими, що укладені на невизначений строк, а отже звільнення ОСОБА_3 є незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив вважає, що звільнення позивачки було здійснено із дотриманням всіх вимог КЗпП України, оскільки її було прийнято на роботу за контрактом, своєчасно попереджено про майбутнє звільнення.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 з 1 вересня 2002 року була зарахована на посаду викладача на кафедру практики іноземної мови та методики викладання за контрактом на підставі наказу №42-к від 30 серпня 2002 року. Наказом №39-к від 30 серпня 2003 року термін роботи ОСОБА_3 було продовжено до 31 серпня 2004 року на підставі контракту до 31 серпня 2004 року. Наказом №49-к від 30 серпня 2004 року термін роботи ОСОБА_3 на посаді викладача продовжено на підставі контракту до 31 серпня 2005 року. Наказом №51-к від 31 серпня 2005 року термін роботи ОСОБА_3 на посаді викладача на підставі контракту було продовжено до 31 серпня 2006 року. Наказом №51-к від 31 серпня 2006 року термін роботи ОСОБА_3 на посаді викладача було продовжено на підставі контракту до 31 серпня 2007 року. Наказом №45-к від 31 серпня 2007 року ОСОБА_3 було переведено з посади викладача кафедри практики іноземної мови та методики викладання на 0,5 ставки з 1 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року на підставі контракту. Наказом №44-к від 14 червня 2012 року ОСОБА_3 було допущено до роботи після відпустки по догляду за дитиною на посаду викладача практики іноземної мови та методики викладання на 0,5 ставки на постійній основі. На підставі наказу №66-к від 31 серпня 2012 року ОСОБА_3 переведена на посаду викладача кафедри перекладу за контрактом з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року.

18 червня 2013 року ОСОБА_3 було попереджено про майбутнє звільнення з посади викладача кафедри перекладу з 31 серпня 2013 року у звязку із закінченням терміну дії контракту.

Наказом №59-к від 16 серпня 2013 року нищу А.С. з 31 серпня 2013 року було звільнено з посади викладача кафедри перекладу з 0,5 ставки на постійній основі у звязку із закінченням терміну дії контракту (ст.36 п.2 КЗпП України).

Однак, в судовому засіданні встановлено наступне, ОСОБА_3 має дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 2 лютого 2010 року шлюбі між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано. Згідно довідки ДНЗ №57 «Перлинка» від 6 вересня 2013 року №6 вихованням дочки займається ОСОБА_3, а згідно довідки виданої виконкомом Хмельницької міської ради №04-25-3979 від 24 грудня 2013 року ОСОБА_3 проживає разом із дочкою ОСОБА_5 по вул. Подільській 111/1 в м. Хмельницькому окремо від колишнього чоловіка та сама утримує дитину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. N 9: зазначено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама (абз. 1 п. 9 зазначеної постанови). За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідні дві умови: вона сама і виховує, і утримує дитину.

В пункті 5 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки» дано визначення «одинокої матері» як такої, яка виховує дитину без батька, тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої. Отже, до категорії «одинока мати» в сенсі законодавства про працю належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів).

Зазначені обставини підтверджуються копією наказу про прийняття на роботу, копіями наказів про продовження терміну роботи ОСОБА_3, копією свідоцтва про народження дитини, копією контракту від 1 вересня 2013 року, копією попередження про звільнення, копією наказу про звільнення з роботи та визнаються сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

П.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при

наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Листом від 15 квітня 2011 року Міністерства соціальної політики України, № 3961/0/14-11/10 «Щодо порядку звільнення жінок, зазначених у частині третій статті 184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору», звернуто увагу на те, що розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з'явитися на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштувати для продовження роботи (при працевлаштуванні на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві). За наявності зазначеного попередження можливий і інший варіант: продовження жінкою тієї ж (або за її згодою - іншої) роботи на цьому ж підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування. Якщо жінка відмовляється від працевлаштування за фахом без поважних причин, то вона може бути звільнена на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, навіть якщо після закінчення строку трудового договору пройшов певний час. Вважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк, що виключало б застосування пункту 2 статті 36 КЗпП України, неможливо, оскільки після закінчення строку трудового договору мала місце вимога припинення трудового договору (стаття 39 КЗпП України).

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ст.39-1 КЗп П України, де зазначено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Зокрема ч.2 ст.23 цього Кодексу визначено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Згідно ч.ч.2,3 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору. Отже укладення контракту із позивачем, як науково-педагогічним працівником передбачено чинним законодавством, тому ст.39-1 КЗпП України до цих правовідносин застосована бути не може.

Оскільки ОСОБА_3 було звільнено без дотримання вимог законодавства, щодо обовязкового працевлаштування на цьому ж самому, або іншому підприємстві за фахом, відповідач доказів того, що позивачка відмовилася від запропонованої ним роботи не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови КМ України №100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», абзацом 3 пункту другого Порядку, визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи за два останні календарні місяці, що передують події, з якою повязана виплата.

Позивачка ОСОБА_3 відпрацювала повні місяці в червні та березні 2012 року, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу, а тому для обчислення середньої заробітної плати беруться саме ці місяці. Розмір заробітної плати у зазначених місяцях становив 1 426 грн. 20 коп. та 1 426 грн. 70 коп. Так як ч.3 ст. 184 КЗпП України передбачає, що з дня закінчення строкового трудового договору на період працевлаштування за жінкою зберігається середня заробітна плата, але не більше ніж на три місяці, на користь ОСОБА_3 слід стягнути заробітну плату за три місяці в сумі 4 279,35 грн. = (1 426 грн. 20 коп. + 1 426 грн. 70 коп.)/2 х 3, з урахуванням обовязкових платежів та внесків. Негайному виконанню підлягає стягненню середня заробітна плата за один місяць в сумі 1 426 грн. 45 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, враховує обставини, за яких така шкода була заподіяна, глибину та тривалість душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості, а також, що незаконність звільнення ОСОБА_3 призвела до вимушених змін у її житті, для відновлення попереднього стану, позивачка була вимушена вживати додаткових зусиль, тому суд вважає, що з Хмельницького національного університету на користь позивачки має бути стягнута моральна шкода в сумі 800 грн.

Судові витрати по справі становлять 229 грн. 40 коп., які відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.184, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним п.10 наказу №59-к від 16 серпня 2013 року виданого Хмельницьким національним університетом про звільнення ОСОБА_3, з 31 серпня 2013 року з посади викладача кафедри перекладу з 0,5 ставки на постійній основі у звязку із закінченням дії контракту.

Поновити ОСОБА_3 на посаді викладача кафедри перекладу на 0,5 ставки Хмельницького національного університету.

Стягнути з Хмельницького національного університету (вул. Інститутська 11 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 02071234) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 632 грн. 88 коп. з урахуванням обовязкових платежів та внесків.

Стягнути з Хмельницького національного університету (вул. Інститутська 11 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 02071234) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 800 грн.

Стягнути з Хмельницького національного університету (вул. Інститутська 11 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 02071234) судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. на користь держави ( Одержувач: УДКСУ у Хмельницькому районі, Код ЗКПО 38045535, р\р 31212206700490,банк одержувача: ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, КЕКД 22030001, Ідентифікаційний код суду 26515061, Пункт ставок судового збору 1.1).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1 210 грн. 96 коп. з урахуванням обовязкових платежів та внесків підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: