Рішення № 36462057, 09.12.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа 760/13585/13

2-4189/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючогосудді - Кушнір С.І.

при секретарі - Загородній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 27.06.2013 р. звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №CNL-007/057/2005 від 28.07.2005 р. в розмірі 18367 дол. США 46 центів, що еквівалентно 146811 грн. 11 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та 509780 грн. 59 коп. на загальну суму 656591 грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 3441 грн. 00 коп., посилаючись на те, що 28.07.2005 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CNL-007/057/2005. За умовами кредитного договору ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 31800 дол. США зі сплатою процентної ставки у розмірі 11,0 % річних. Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитних заявок позичальника від 28.07.2005 р. та 29.07.2005 р., шляхом перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує умови договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.07.2005 р. було укладено договір поруки №SR-007/057/2005 між Банком та ОСОБА_3, згідно п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають з умов Кредитного договору.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 січня 2012 р. ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-007/057/2005 від 28.07.2005 р, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, та за договором поруки №SR-007/057/2005 від 28.07.2005 р., укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 30.05.2013 р. утворилась заборгованість в розмірі 18367 дол. США 46 центів, що еквівалентно 146811 грн.11 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 509780,59 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитним договором в сумі 15971 долар США 32 центів; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2396 доларів США 14 центів; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 509780 грн. 59 коп.

Ухвалою суду від 13.09.2013 р. до участі в справі в якості 3-ї особи залучено ПАТ «ОТП Банк».

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримав позов з підстав наведених в позовній заяві та проти заочного розгляду справи не заперечувала та пояснила, що 28.07.2005 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CNL-007/057/2005. На виконання умов договору банк перерахував кредитні кошти в розмірі 31800 доларів США з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника відкритий у банку. Перший транш надавався на погашення поточної заборгованості позичальника у АКБ «Аркада», другий транш на споживчі цілі. Позичальник погодився з таким визначенням валюти кредиту, підтвердженням є кредитна заявка відповідача та анкета-заява. Відповідно до ст.638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Між позичальником та банком було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. ОСОБА_2 до 25.01.2012 р. виконувала умови договору та сплачувала відсотки за користування кредитом, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

Відповідно до додатку до дозволу № 191-1 від 03.12.2001 р. банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Кредитний договір №CNL-007/057/2005 відповідає загальним вимогам, що встановлені ст.203 ЦК України та відсутні підстави вважати кредитний договір нікчемним.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 подала письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що кредитний договір №CNL-007/057/2005 від 28.07.2005 є неукладеним, доказом цього є заява від 02.02.2012 р. про відмову від одержання кредиту в сумі 19676 доларів США та заява від 02.02.2012 р. про відмову від одержання кредиту в сумі 12124 долара США, у зв»язку з тим, що позивач не надав кредит іноземною валютою за кредитним договором. Позивач не надав доказів про те, що він за своїм правовим статусом відноситься до суб»єктів підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та здійснювати операції з іноземною валютою. Позивач не надав доказів про передавання кредиту в розмірі 31800 доларів США.

У кредитному договору позивач не зазначив, що має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

28.07.2005 р. зверталась до АКБ «Райффайзенбанк Україна» для отримання кредиту в сумі інвестування у житлове будівництво від 04.04.2002 р. між АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 Кредитний договір у письмовій формі не укладався, але був реально виконаний АКБ «Райффайзенбанк Україна» шляхом кредитування поточного рахунку НОМЕР_1 безготівковою національною валютою в сумі 98376,04 грн.

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 1046 ЦК України «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості». Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей.

28.07.2005 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CNL-/007/057/2005.

Відповідно до п.2 договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту 31800 доларів США. Перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги АКБ «Аркада», другий транш на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту 28.07.2015 р. Позичковий рахунок НОМЕР_2, поточний рахунок НОМЕР_3.

Згідно п.3 договору відсоткова ставка встановлена 11% річних.

В свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором (зокрема в п. 2 частини №1 Кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитним коштами і виконати всі зобов'язання, визначені Кредитним договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, висловив свою згоду на виконання усіх вимог кредитного договору. Кредитний договір є двостороннім правочином. Це добровільне і належним чином оформлене волевиявлення обох сторін, які дійшли згоди стосовно всіх істотних умов, наслідком чого стало підписання кредитного договору. Позичальник погодився саме з таким визначенням валюти кредиту, підтвердженням є кредитна заявка відповідача та анкета-заява.

Відповідно до п. 2 Частини 1 кредитного договору зазначено, що розмір кредиту становить 31800,00 Доларів США.

Відповідно до п. 1.11.1 Кредитного договору: «Усі Платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватись Позичальником у Валюті Кредиту, в строки та на умовах встановлених цим Договором».

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно довідки ПАТ Акціонерного комерційного банку «Аркада» 28.07.2005 р. згідно платіжного доручення № 1 від 28.07.2005 р. до банку надійшли кошти в сумі 98376 грн. 04 коп. Кошти були надіслані АКБ «Райфайзенбанк Україна» з рахунку НОМЕР_3 на рахунок АКБ «Аркада» з призначенням: повне погашення заборгованості кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_2 згідно кредитної угоди № 32627-Н від 04.04.02 р.

Відповідач ОСОБА_2 до січня 2012 р. виконувала умови договору та сплачувала за кредитом, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» на підставі лише банківської ліцензії, банки мають право здійснювати банківську операцію щодо «Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик» (кредитування).

03.12.2001 р. АКБ «Райффайзенбанк Україна» отримало генеральну банківську ліцензію № 191 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Крім того, згідно з листом НБУ від 01.09.94 N 19013/2124: «Видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право».

Тому невід'ємною частиною ліцензії № 191 є Дозвіл від 03.12.01 № 191 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати АКБ «Райфайзенбанк Україна» з валютними цінностями.

Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 03.12.01 Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України».

В ст. 5 Декрету КМУ йдеться мова про те, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що Позивач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Отже, відсутнє будь-яке обмеження та необхідність індивідуальної ліцензії для видачі, отримання кредитів в іноземній валюті резидентами.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які ж обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Під час укладання кредитного договору Банком було додержано вимоги Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», а саме надано всю необхідну інформацію, що підтверджується анкетою-заявкою фізичної особи на отримання кредиту та анкетою-заявкою фізичної особи позичальника, щодо реструктуризації заборгованості вказано, що підписанням даної анкети позичальник підтверджує, що Банк надав йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підписавши кредитний договір, сторони тим самим засвідчили свою згоду та прийняли умови, які були в ньому закріплені. Зазначені обставини свідчать про те, що сторони діяли вільно та на власний розсуд визначили умови кредитного договору.

Таким чином у відповідності до ст. 640 ЦК України суд встановив, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, мети, суми і строку кредиту, умови і порядку його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов»язання позичальника, відсоткової ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, внаслідок чого ОСОБА_2 особисто підписала кредитний договір та додатковий договір. Суд приходить до висновку Договір від 28.07.2005 року, є укладеним, оскільки з усіх його істотних умов сторонами досягнуто згоди.

Кредитний договір укладено у письмовій формі, відповідає загальним вимогам встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності договору, тому суд приходить до висновку, що посилання відповідача про нікчемність договору є необґрунтованими.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір, укладений між сторонами, або будь-який з документів, що є його складовою, у судовому порядку недійсним не визнавався, а отже є чинним і обов'язковим для його сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.07.2005 р. було укладено договір поруки №SR-007/057/2005 між Банком та ОСОБА_3, згідно п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають з умов Кредитного договору.

За умовами кредитного договору Позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує умови відповідних договорів. За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1 частини №2 Кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 30.05.2013 р. утворилась заборгованість в розмірі 18367 дол. США 46 центів, що еквівалентно 146811 грн.11 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 509780,59 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитним договором в сумі 15971 долар США 32 центів; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2396 доларів США 14 центів; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 509780 грн. 59 коп.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 січня 2012 р. ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-007/057/2005 від 28.07.2005 р, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, та за договором поруки №SR-007/057/2005 від 28.07.2005 р., укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №CNL-007/057/2005 від 28.07.2005 р. та відповідача ОСОБА_3 за договором поруки №SR-007/057/2005 від 28.07.2005 р.

Позивачем 31.05.2013 р. надіслана відповідачам досудова вимога про дострокове виконання боргових зобов»язань за кредитним договором в повному обсязі, протягом 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником.

Питання розміру неустойки в споживчих кредитах було предметом розгляду в Конституційному Суді України, по наслідках якого 11.07.2013 р. прийнято рішення № 7-пр/2013 у справі № 1-12/2013, яким встановлено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Отже, враховуючи, що розмір пені є значно високим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом, суд вбачає підстави для зменшення розміру пені за несвоєчасне погашення кредиту до 146811 грн. 11 коп.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову та вважає, що з відповідачів на користь позивача необхідно солідарно стягнути заборгованість, що складається з: залишку заборгованості за кредитним договором в сумі 15971 долар США 32 центів; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2396 доларів США 14 центів, що еквівалентно 146811 грн. 11 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 146811 грн. 11 коп.

Також відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частках судовий збір в сумі 2936,22 грн.

Керуючись ст.ст. 1046-1050, 1054, 509, 526, 530, 536, 549-551, 553-555, 614, 615, 638, 640, 203, 204 ЦК України, на підставі ст.ст. 10, 60, 208, 88, 209, 212 - 215, 223, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідано з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом в розмірі 18367 дол. США 46 центів, що еквівалентно 146811 грн. 11 коп. , пеню в розмірі 146811 грн. 11 коп., а всього стягнути 293622 (двісті дев»яносто три тисячі шістсот двадцять дві) грн.22 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» збір в сумі 2936 (дві тисячі дев»ятсот тридцять шість) гривні 22 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набираєз аконної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

СУДДЯ: С.І. Кушнір