Ухвала суду № 36459311, 24.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

провадження № 22ц/790/7975/13 Головуючий 1 інст. - Токмакова А.П.

Справа №615/573/13-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіся П.В.,

Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Дослідний завод Національного Наукового Центру «Харківський фізико - технічний інститут» НАН України, третя особа, яка заявила самостійні вимоги - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Валківському районі Харківської області про визнання договору підряду трудовим договором, зобов»язання вчинити певні дії щодо внесення запису до трудової книжки,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати трудовим договір підряду, що був укладений 02 березня 2012 року між позивачем та Дослідним заводом Національного Наукового Центру «Харківський фізико - технічний інститут» НАН України (далі - ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України) та зобов»язати відповідача вчинити дії щодо внесення запису до трудової книжки про працевлаштування позивача на ННЦ «ХФТІ» НАН України за період роботи з 02 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 02.03.2012 р. по 31.08.2012 р. працював на ННЦ «ХФТІ» НАН України слюсарем по ремонту обладнання на підставі договору підряду від 02.032012 р., укладеного між ним і ННЦ «ХФТІ» НАН України.

06.07.2012 р. під час виконання своїх трудових обов»язків на підприємстві з ним стався нещасний випадок при виконанні роботи по завантаженню ємкості для води на вантажну машину. Для виконання цієї роботи він використовував мостовий електричний однобалковий підвісний кран, який керується з підлоги. В процесі роботи на крані почали заїдати кнопки пульту керування, в зв»язку з чим підігнав його до саморобної металевої конструкції для підйому на висоту для проведення ремонту та зачистки контактів електрообладнання на самому крані. Відключивши кран від живлення, він піднявся на конструкцію, щоб підчистити контакти на дротах крана. Після проведення ремонту спустився з металевої конструкції, подав живлення на кран, взявши пульт керування, та почав перевіряти роботу крана, направивши кран у бік проведення завантажувальних робіт. Електричний кабель, що рухався за краном, зачепив саморобну металеву конструкцію, після чого вона почала падати. При падінні ця конструкція зачепила позивача, в результаті чого він отримав травму хребта та тривалий час перебував на лікуванні.

Після виписки з лікарні ОСОБА_2 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Валківському районі Харківської області (далі - Фонд соціального страхування) із заявою про виплату грошової компенсації внаслідок нещасного випадку, але йому було відмовлено в розгляді цього питання через відсутність для цього необхідних документів та запропоновано надати копію трудової книжки із записом про те, що позивач дійсно працював на вказаному підприємстві. Однак, як зазначає позивач, він не має можливості надати трудову книжку з відповідним записом, оскільки працював на підприємстві за договором підряду без укладення трудового договору.

Посилаючись на те, що він є платником єдиного внеску і застрахованою особою відповідно до законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування, вважає, що ННЦ «ХФТІ» НАН України на підставі ст. 48 КЗпП України повинно було внести запис до трудової книжки позивача про його працевлаштування, але підприємство в цьому відмовило з посиланням на ст. 837 ЦК України.

Вважає, що зазначені дії відповідача порушують його право на отримання грошової компенсації внаслідок нещасного випадку, оскільки він після травми отримав групу інвалідності та не має можливості жити повноцінним життям. В майбутньому, в зв»язку з цією травмою може погіршитися стан його здоров»я та знадобиться додаткове лікування, але без відповідного запису в трудовій книжці Фонд соціального страхування не може призначити виплату грошової компенсації внаслідок нещасного випадку.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

З таким рішенням суду позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст.. 308 ЦПК України.

Судом встановлено, що 02 березня 2012 року між ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України в особі виконуючого обов»язки директора ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір підряду, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов»язання виконати слюсарні роботи по ремонту обладнання в термін до 31 серпня 2012 року. При цьому, Замовник забезпечує Виконавця матеріалами для виконання роботи, передбаченої Договором, і розраховується за роботу після підписання акту прийняття - здачі виконаних робіт (п.п. 2,3 Договору), а Виконавець несе самостійну відповідальність за дотримання правил охорони праці, повну матеріальну відповідальність за збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору в повному розмірі завданої шкоди, приймає заходи по забезпеченню збереження довіреного йому майна і несе відповідальність за недоліки, що призвели до втрати або пошкодження цього майна (п.п. 4-6 Договору).

Згідно п.п. 7, 8 Договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання покладених на них зобов»язань відповідно до чинного законодавства. За невиконання або неналежне виконання умов Договору оплата за виконані роботи може бути зменшена у розмірі до 30 відсотків вартості робіт. На період виконання робіт відповідно до п. 8 Договору Виконавця підпорядковано начальнику ЕМВ Павлію С.О.

Всі умови договору підряду обговорювалися сторонами та позивач добровільно на них погодився. Враховуючи режимність підприємства та закритість вільного доступу, позивач був ознайомлений з інструкцією про техніку безпеки, але самостійно він ніякі роботи не виконував, тільки під наглядом спеціалістів. За результатами роботи, після складення акту приймання - здачі роботи кожного місяця, позивач отримував винагороду, яка розраховувалася згідно вимог чинного законодавства, як за почасову роботу. При цьому, підприємство сплачувало 2,6% внеску по безробіттю та внески до ПФУ.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Сторонами не оспорюється, що між ними було укладено договір підряду з метою досягнення результатів праці, тобто, виконання відповідних слюсарних робіт по ремонту обладнання. При цьому сам процес праці ніким не регулювався, позивач на свій ризик виконував запропоновану роботу та передавав її результати за актом приймання - здачі виконаної роботи. Позивач самостійно організовував виконання своєї роботи , вказівки щодо послідовності проведення робіт йому ніхто не надавав. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач підлягав внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця.

З урахуванням викладеного, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що між сторонами було укладено цивільно - правовий договір, договір підряду.

Наданий позивачем акт №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, затверджений 24.12.2012 р. начальником Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області, не свідчить про укладення між сторонами трудового договору, оскільки під час розслідування обставин і причин нещасного випадку з тяжким наслідком, на ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України не з»ясовувалися обставини щодо працевлаштування позивача на підприємстві.

Під час розслідування нещасного випадку комісією не встановлено порушень чинного трудового законодавства щодо незаконності укладення договору підряду як зі сторони позивача, так і зі сторони ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України.

Із вказаного акту №1 слідує, що нещасний випадок на виробництві стався внаслідок порушення законодавства про охорону праці, які допустив ОСОБА_2, оскільки порушив вимоги п. 1.6.2 Інструкції про охорону праці №19861 для електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання, затвердженої наказом №30 від 01.12.2006 р. директора ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України, де вказано, що особи, які допущені до роботи, повинні виконувати тільки ту роботу, яка доручена йому адміністрацією підприємства, а також директор ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України ОСОБА_3, який недостатньо здійснив контроль за додержанням працівником правил і норм охорони праці. Безпечного ведення робіт, чим порушив п. 7.2.1 НПАОП 0.00-1.30-01 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, допустивши до експлуатації металеву конструкцію висотою приблизно 4 метра, яка не інвентарна, не виготовлена по типовому проекту та не має паспорта заводу - виробника.

Згідно п.п. 1 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 р. платниками єдиного внеску є роботодавці, тобто, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно - правовими договорами, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

П.п. 6 п. 2.1 цієї Інструкції передбачено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях за цивільно - правовими договорами.

При укладенні договору підряду позивач не повідомляв про це фонд соціального страхування, ніяких договорів з останнім не укладав та самостійно відповідні внески не сплачував.

Відповідач при виплаті винагороди ОСОБА_2 за виконану роботу, єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування не сплачував, так як це не передбачено чинним законодавством.

Представник третьої особи пояснив, що Фонд соціального страхування в даному випадку міг би визначити грошову компенсацію позивачу в якості страховки від нещасного випадку на виробництві при укладенні цивільно - правового договору, але позивач своєчасно не повідомив Фонд соціального страхування про наявність такого договору та не сплачував єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, позивачем не доведено факт і не надано документальних доказів про те, що 02.03.2012 р. між ним і ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України було укладено трудовий договір.

З урахуванням наведеного районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та вимог третьої особи про зобов»язання відповідача здійснити нарахування та сплату страхових внесків на ОСОБА_2 за період його роботи на підприємстві, оскільки не доведено порушення прав позивача в цій частині зі сторони ДЗ ННЦ «ХФТІ» НАН України.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: