Рішення № 36457416, 26.12.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/343/13- ц

Номер провадження 2/629/309/2013

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за уточненною позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального закладу охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» про визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в зв»язку з непроведенням роботодавцем Комунальним закладом охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною, визнання діяльності Комунального закладу охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» щодо пропозиції позивачу посади лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК, як доступна позивачу за станом здоров»я її індивідуальною програмою реабілітації № 623 від 04.07.2012 року, незаконною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначає, що вона з 05.08.1996 року працює лікарем - стоматологом - терапевтом в КЗОЗ Лозівська ЦРЛ. 05 травня 2010 року ЛЦРЛ отримала повідомлення про професійні захворювання форми П-3, реєстраційний № 153 від 28.04.2010 року, в якому повідомлені вказані позивача професійні захворювання, які встановлені клінікою НДІ ГП та ПЗ ХНМУ ЛЕК від 28.04.2010 року. Як висновок, в повідомленні також зазначено, що до професії стоматолога вона непридатна. 03.08.2011 року їй було встановлено професійну втрату працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія ХАР-08 №000786 від 03.08.11р., а також інвалідність по професійному захворюванню. Наказом від 19.10.2011 року № 293 вона була звільнена з займаної посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України з 08.11.10 року. Наказом від 11.05.2012р. № 178 вона була поновлена на роботі. Після цього вона перебувала в щорічних відпустках згідно наказів № 45 від 22.05.2012р., № 47 від 05.06.2012р., № 55 від 20.06.2012 року. Виконуючи Рішення Лозівського міськрайонного суду від 24.07.2012 року, в.о. головного лікаря ЛЦРЛ ОСОБА_3 скасував вказані накази про відпустку. 04.07.2012 року МСЕК позивачу була встановлена 3 група інвалідності з професійних захворювань та 50% ступеня втрати професійної працездатності на період до 01.07.2014 року. Відповідно до рішення суду роботодавець поновив позивача на роботі з 08.11.2010 року, згідно наказу № 239 від 06.08.2012 року. Роботодавець запропонував позивачу посаду лікаря-статистика, незважаючи на те, що дана лікарська посада не визначена доступною позивачу за станом здоров»я її індивідуальною програмою реабілітації. Так як роботодавець не вчиняв заходів щодо її навчання та працевлаштування, згідно до індивідуальної програми реабілітації позивача та не визнавав періоду непроведення цих заходів вимушеним прогулом, позивач була змушена брати відпустки. На підставі викладеного, позивач звертається до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

За первинним позовом позивача від 25.01.2013 року, переданого в провадження судді 28.01.2013 рок заявлено шість таких вимог як:

1. визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в звязку з не проведенням роботодавцем КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною,

2. визнати бездіяльність головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» незаконною щодо не проведення навчання та працевлаштування у відповідності до її індивідуальної програми реабілітації інваліда;

3. визнати дії головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» щодо пропозиції роботи лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК як доступна їй за станом здоров»я її індивідуальної програми реабілітації №623 від 04.07.2012 року, незаконною;

4. зобов»язати роботодавця скасувати накази про надання відпустки № 88 від 12.10.2012 року, № 91 від 22.10.2012 року, № 92 від 22.10.2012 року, № 94 від 02.10.2012 року, № 95 від 02.11.2012 року, № 96 від 07.11.2012 року, № 98 від 06.11.2012 року, № 102 від 03.12.2012 року, № 103 від 03.12.2012 року, № 104 від 04.12.2012 року, № 105 від 04.12.2012 року;

5. збитки завдані Державі неправомірними діями осіб, що порушили законодавство, про працю, покласти на винних осіб;

6. стягнути з КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» моральну шкоду за пропозицію роботи, яка не відповідає стану її здоров»я в 2000 гривень.

Потім, після залишення позову позивача без руху, нею було подано уточнений позов за яким, вимоги заявлено із змінами та доповненнями, а саме: 1. визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в звязку з не проведенням роботодавцем КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною,

2. визнати бездіяльність головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» незаконною щодо не проведення навчання та працевлаштування у відповідності до її індивідуальної програми реабілітації інваліда;

3. визнати дії головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» щодо пропозиції роботи лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК як доступна їй за станом здоров»я її індивідуальної програми реабілітації №623 від 04.07.2012 року, незаконною;

4. зобов»язати роботодавця скасувати накази про надання відпустки № 88 від 12.10.2012 року, № 91 від 22.10.2012 року, № 92 від 22.10.2012 року, № 94 від 02.10.2012 року, № 95 від 02.11.2012 року, № 96 від 07.11.2012 року, № 98 від 06.11.2012 року, № 102 від 03.12.2012 року, № 103 від 03.12.2012 року, № 104 від 04.12.2012 року, № 105 від 04.12.2012 року;

5. зобов»язати КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» провести їй навчання та працевлаштування у відповідності до її індивідуальної програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року;

6.стягнути з КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» моральну шкоду за пропозицію роботи, яка не відповідає стану її здоров»я в 2000 гривень;

7. судові витрати по справі покласти на відповідача.

В свою чергу,станом на 27.08.2013 року, до канцелярії суду позивачем подано Заяву про збільшення позовних вимог, в якій заявлено також і про нові позовні вимоги: 1. визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в звязку з не проведенням роботодавцем КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною,;

2. визнати бездіяльність головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» незаконною щодо не проведення навчання та працевлаштування у відповідності до її індивідуальної програми реабілітації інваліда;

3. визнати дії головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» щодо пропозиції роботи лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК як доступна їй за станом здоров»я її індивідуальної програми реабілітації №623 від 04.07.2012 року, незаконною;

4. скасувати накази про надання відпустки № 88 від 12.10.2012 року, № 91 від 22.10.2012 року, № 92 від 22.10.2012 року, № 94 від 02.10.2012 року, № 95 від 02.11.2012 року, № 96 від 07.11.2012 року, № 98 від 06.11.2012 року, № 102 від 03.12.2012 року, № 103 від 03.12.2012 року, № 104 від 04.12.2012 року, № 105 від 04.12.2012 року;

5. поновити її на посаді лікаря-стоматолога-терапевта КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ»;

6. зобов»язати КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» провести їй навчання та працевлаштування у відповідності до її індивідуальної програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року;

7.стягнути з КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» моральну шкоду за пропозицію роботи, яка не відповідає стану її здоров»я в 2000 гривень;

8. зобов»язати КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 200000 грн. за повторне незаконне звільнення;

9. судові витрати по справі покласти на відповідача.

В судових дебатах позивач ОСОБА_2, вказала, що вона підтримує свої позовні вимоги з урахуванням всіх її уточнень і доповнень на підставах, які вказано як у позовній заяві, уточнене ній позовній заяві, в її письмових запереченнях та поясненнях на заперечення відповідача проти позовних вимог та у заяві про збільшення позовних вимог та прохає ці вимоги, задовольнити в повному обсязі захистивши таким чином її права. Позивач також вказала, окрім тих даних, які нею письмово викладені у позовах, уточненні до нього в поясненнях а запереченнях, вона прохає суд також врахувати те, що збоку відповідача, їх й було створено такі умови, що вона була вимушена брати відпустки, про що вказувала особисто в Наказ про відпустки, коли з ними знайомилася. На її точку зору, звільнення її було проведено з порушенням вимог законодавства оскільки, в тій газеті, а яку посилається відповідач, як на засіб масової інформації де їх викликали для отримання трудової книжки, - зовсім ні чого не вказано про те, що її звільнили. Крім того, відповідач вводить суд також в оману, коли каже, їй пропонували навчання (перенавчання), що пропонували подавати документи до ВУЗу для навчання, адже цього не було у відповідача не має про це документів. Крім того, відповідач повідомляв її про вчинення ним відповідний день, який припадав саме на суботу, яка вихідним днем. І не можна приймати до уваги, його посилання, що за відповідними актами, в лікарні субота це робочий день, а адже для всіх, субота це вихідний день. Відповідач не може посилатися на висновки, які йому надає Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська №3704 від 08.07.2011 року та рекомендації Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ за №08-06/538 від 17.05.2012 року. Оскілки дані заклади не мають на це повноважень. Тому,що вирішення таких питань, належить лише до компетенції МСЕК. Адже, у її індивідуальній програмі реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року, читко вказані відповідні рекомендації.

Позивач зазначила, що той факт, відповідач подав Джержинського районного суду м. Харків позов до КЗОЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи «Головного управління охорони здоров»я ХОДА, УДНД І МСПІ, Клініки НДІГППЗ ХНМУ, і третьої особи ОСОБА_2 про зобовязання виключити з розділу 5 трудової рекомендації, індивідуальної програми реабілітації інваліда 623 від 04.07.2012 року посади лікаря-реабілітолога та лікаря ЛФК, замінивши їх а посади, о відповідають чинному законодавству свідчить визнання відповідачем своєї провини в тому, як вони поступили з позивачем.

Позивач також прохала суд врахувати ту обставину, що не можна приймати до увагу посилання позивача на те, що вона пропустила строк позовної наявності для звернення до суду з даним позовом, оскільки, дійсно про порушення свого права вона дізналася 22.10.2012 року, а позов подала у 25.01.2013 року. Це її право, коли вона вжала за необхідне, тоді й звернулася, і ні про застосування ніякої позовної давності тут не може йти мова, оскілки, прав на звернення до суду в неї було, є і залишається до липня 2014 року. Так як саме це строк вказаний у її індивідуальній програмі. Крім того, не якої атестації робочого місця у 2009 році, в неї було і бути не могло, так як в цей час, вона у в Інституті гігієни. Позивач також вказала, що так, вона як стверджує відповідач е зверталася до комісії по трудовим спорам і на це в неї були свої причини. На її особисту думку, це було б «смішно та безглуздо» звертатися до комісії по трудовим спорам, так як її б там, ніхто б і не слухав і ні які б її заяви та звернення б не розглядав. Адже, ОСОБА_3 це замісник головного лікаря і він вже її звільняв, а ОСОБА_4- колега ОСОБА_5, і ні хто проти нього не піде. Тому, вона зразу звернулася до суду, щоб не гаяти час, а захищати свої права.

Інтереси відповідача представляв ОСОБА_5, який у своїх судових дебатах зазначив, що

обставини, на які позивач посилалася як на підставу позовних вимог, не відповідають дійсності, позов подано з порушенням строків позовної давності, а Накази КЗОЗ Лозівська ЦРЛ про надання відпусток та наступне звільнення позивача відповідають чинному законодавству, що доводиться дослідженими у суді доказами. З наказом № 240 від 06.08.2012 року про перенесення тарифних відпусток позивачка ознайомилася 22.08.2012 року про що вона зазначила в уточненому позові (лист №2 абзац 8). Відпустки позивачці надавалися згідно поданих нею заяв, які надходили у відділ кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ, рекомендованими листами, з повідомленням, в подальшому розрахунковим відділом бухгалтерії КЗОЗ Лозівська ЦРЛ здійснювалося нарахування та виплата відпускних коштів, котрі в повному обсязі були нею отримані, що спростовує факт вимушеного прогулу позивачки за вказаний період. Адміністрація КЗОЗ Лозівська ЦРЛ неодноразово запрошувала ОСОБА_2 до відділу кадрів для вирішення питання щодо її подальшого працевлаштування, - направлений рекомендований, в усній формі 04.01.2013 року та також 04.01.2013 року була відправлена телеграма про необхідність прибути у відділ кадрів. Проте, позивач свідомо не зявилася до відділу кадрів іу зв»язку з цим, 17.01.2013 року профспілковий комітет КЗОЗ Лозівська ЦРЛ дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем, згідно ст..40 п.2 КЗпП України і 21.01.2013 року, було звільнена з посади лікаря-стоматолога і виплачено вихідну матеріальну допомогу в сумі середнього місячного заробітку та компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за дитину, як одинокій матері. Позивачу було направлено повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ за трудовою книжкою. А також були неодноразові виїзди до дому позивача, для того щоб вручити їй трудову книжку, але двері квартири ніхто не відкривав. Потім на адресу ОСОБА_2, 03.2013 року було повторно поштою направлено повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ за трудовою книжкою. Була також і публікація в газеті «Голос Лозівщини», яким ОСОБА_2Б, запрошувалиу відділ кадрів для отримання трудової книжки. Тобто, відповідачем зроблено все щоб відповідно до вимог закону, вручити позивачу трудову книжку.

Представник відповідача ОСОБА_5, також зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з приписів матеріального закону, а саме: тому, що чинним законодавством не передбачено проведення КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» навчання та працевлаштування позивача на посади лікар ЛФК, лікар-реабілітолог, зазначені у програмі реабілітації №623 від 04.07.2012 року, що підтверджується наступним.

04.07.2012 року, позивачу, надано індивідуальну програму реабілітації інваліда №623, де у розділі 5 «Трудова рекомендація» у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоровя», зазначено : лікар - реабілітолог та лікар ЛФК. ОСОБА_2 Позивач отримала медичну освіту за спеціальністю «Стоматологія». Згідно до закону Закону України «Про охорону праці», та КЗпП України, визначено, що якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма інваліда, роботодавець зобовязаний здійснити трудову реабілітацію інваліда, організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. За Наказом МОЗ України від 25.12.1992 року №195 працівник, що має спеціальність «Стоматологія», може обіймати посади лікарів-стоматологів всіх найменувань, у тому числі лікаря-керівника установи охорони здоровя, крім санітарно - епідеміологічних установ, лікарів - анестезіологів - реаніматологів і лікарів-фізіотерапевтів установи або підрозділу стоматологічного профілю; лікарів-статистиків, у тому числі лікаря-керівника підрозділу обліку і медичної статистики; лікарів - рентгенологів установ стоматологічного профілю; лікарські посади всіх найменувань в лабораторії, в тому числі лікаря-керівника. Згідно Наказу МОЗ №117 від 29.03.2002 року «Про запровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників запроваджено для обовязкового застосування Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоровя. За якими, медичний працівник з освітою лікаря-стоматолога не відповідає вищезазначеним вимогам, та не має право обіймати посаду лікаря з лікувальної фізкультури. А довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоровя посада лікаря-реабілітолога взагалі не передбачена. Позивачу було запропоновано надати документи для вступу до вищого медичного вузу, з гарантованою оплатою. Однак ОСОБА_2 відмовилась отримувати повідомлення КЗОЗ Лозівська ЦРЛ. Також ОСОБА_5, прохав суд, звернути увагу на те, що посилання позивача на те, що день, в який було складено лист пропозицію, а саме 21.07.2012 року є субота не робочий день в КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ», безпідставне, оскільки по графіку роботи апарату управління КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» на липень 2012 року, субота є саме робочим днем.

В свою чергу, програма навчання студентів на посаді лікаря ЛФК передбачає застосування ними лікарських засобів та латексу. Відповідач звернувся з запитом до КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації на який отримав розяснення можливісті ОСОБА_2, інваліда III групи від професійного захворювання, займати посаду лікаря-статистика. А додатковим листом також направлено повідомлення відповідачу, що при проходженні огляду у обласній МСЕК №1 04.07.2012 року ОСОБА_2 при видачі індивідуальної програми реабілітації відмовилась від внесення посади лікаря-статистика в п.5 «Трудова рекомендація», що передбачено Постановою Кабінету міністрів України №757 від 23.05.2007 року «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда». У відповідності до п.10 Постанови КМУ №757, у разі письмової відмови інваліда від виконання індивідуальної програми в цілому або від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі робиться відповідний запис. Згідно Наказу МОЗ від 08.10.2007 N 623, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України, від 19 жовтня 2007 року, за N 1197/14464 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання» у графі 17 робиться відмітка про співбесіду з інвалідом, а в графі 18 «Додаткова відмітка» вказуються побажання інваліда, його законного представника. Проте жодного запису щодо письмового звернення інваліда про відмову від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі реабілітації № 623 від 04.07.2012 року не зазначено.

ОСОБА_5Ю, вказав, що у зв»язку з отриманям такої відповідачі відповідач звернувся до позивача з пропозицією її працевлаштуватися на посаді лікаря-статистика, яка на даний час є вакантною. Однак позивач категорично відмовилася посилаючись на відсутність вказаних рекомендацій у програмі реабілітації інвалідів, пояснивши, що про додаткові розяснення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації їй нічого не відомо, окрім того за відсутності внесених змін до програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року вказані розяснення є незаконними. Таким чином, внаслідок необґрунтованого, незаконного запису КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи у розділі 5 «Трудова рекомендація» у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоровя», де зазначено: лікар - реабілітолог та лікар ЛФК, тривалий час виникли перешкоди до подальшого працевлаштування працівника-інваліда.

ОСОБА_5 зазначив, що відповідачем було звернення і до Головного управління охорони здоровя Харківської області, щодо можливості працевлаштування в КЗОЗ Лозівський ЦРЛ, га який отримав відповідь що згідно Наказу МОЗ №117 від 29.03.2002 року, позивач вона не може бути перенавчена на посади лікаря - реабілітолога та лікаря ЛФК. Крім того, гідно до роз»ясень клініки НДІ ГП та ПЗ ХНМУ вказано, що позивач може працювати лікарем-реабілітологом, лікарем статистиком, лікарем ЛФК. Даний висновок винесено на підставі рекомендацій обласної МСЕК №1 (відображених в попередній індивідуальній програмі реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 року). ОСОБА_5 також зазаанчив, о з боку відповідача, з метою організації навчання, перекваліфікації і працевлаштування інваліда ОСОБА_2 було зверненя і до Харківської медичної академії післядипломної освіти, МОЗ України, за розясненнями. На які було отримано відповідь, що не передбачено проходження підготовки на циклі спеціалізації «Лікувальна фізкультура» лікарями - стоматологами, а спеціальність «Реабілітологія» в Номенклатурі лікарських спеціальностей, взагалі відсутня. Позивач, згоду на переведення на посаду лікаря-статистика не надала.

ОСОБА_6, в своєму виступі також вказав, що на його думку вимоги про відшкодування моральної шкоди також безпідставні таке як підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно ст.1167 ЦК України, є наявність вини особи, яка її завдала неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Разом з тим, робоче місце лікаря стоматолога-терапевта Комунального закладу охорони здоров'я «Лозівська центральна районна лікарня» не є джерелом підвищеної небезпеки. Згідно атестації робочого місця від 20.10.2009 р., та санітарно гігієнічних умов праці від 21.01.2010 року, на робочому місці ОСОБА_2 відсутні перевищення норми таких шкідливих факторів, як шкідливі хімічні речовини, важкість праці, напруженість праці, мікроклімат у приміщенні. Зафіксоване незначне перевищення шуму при роботі. Лікарські препарати, дезінфікуючі засоби та латекс, які є причиною захворювання позивача, не перевищували нормативні показники. А отже працедавцем КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» було забезпечено належні умови працівникові для виконання своїх обовязків лікаря стоматолога-терапевта, а отже відсутня вина відповідача у завданні шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Також ОСОБА_5Ю, вказав, що відповідач не принижував честь та гідність фізичної особи. Взаємовідносини між позивачем та відповідачем носять характер трудового спору, який розглядається у судовому порядку, доказів душевних страждань у звязку з протиправною поведінкою відповідача, у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України, позивачем не надано. ОСОБА_5Ю, зазначив, що твердження позивача про позбавлення її права на працю також не відповідає дійсності, бо позивач у добровільному порядку не виходив на роботу, незважаючи на запрошення її до Комунального закладу охорони здоров'я «Лозівська центральна районна лікарня», для вирішення питання щодо її подальшого працевлаштування, фактів звернення позивача зі скаргами у комісію по трудовим спорам з приводу не допуску до роботи, чи відмови у наданні журналу обліку робочого часу(виходів) не зареєстровано. Тому, знаходить, що відсутні підстави відшкодування моральної шкоди позивачу.

Інтереси ОСОБА_5, представляла ОСОБА_7, яка зазначила, що повністю підтримує правову позиції її довірителя, знаходить позовні вимоги позивача такими, що не можуть бути задоволені, бо е мало місце з боку відповідача порушення прав позивача, що доведено, у судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_7 прохала суд, звернути увагу те, що Наказ МОЗУ, на який постійно посилається позивача заявляючи свої позовні вимоги та виступаючи у судових дебатах, носить не обов»язковий, а рекомендований характер.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового та не майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Судом було з»ясовано, що після поновлення позивача на посаді лікаря-стоматолога-терапевта Наказом №239 від 06.08.2012 року, в.о. головного лікаря КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 видав Наказ № 240 від 06.08.2012 року та переніс їй тарифні відпустки, зазначені в скасованих наказах №45 від 22.05.2012 року, № 47 від 05.06.2012 року, № 55 від 20.06.2012 року та відпустку за час тимчасової непрацездатності № 227 від 19.07.2012 року. З наказом № 240 від 06.08.2012 року про перенесення тарифних відпусток позивач ознайомлена 22.08.2012 року. Про що нею зазначено в її уточненій позові.

З огляду на матеріали справи, вбачається, що відпустки позивачу надавалися за Наказами головного лікаря КЗОЗ Лозівська ЦРЛ згідно поданих нею заяв, які надходили у відділ кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ, рекомендованими листами. І в подальшому з позивачем проводилися розрахунки відділом бухгалтерії КЗОЗ Лозівська ЦРЛ, шляхом нарахування та виплата відпускних коштів, котрі в повному обсязі були перераховані на її рахунок

Із матеріалів справи, досліджених у судовому засіданні у присутності сторін, вбачається, що ОСОБА_2 своєчасно була під підпис ознайомлена з зазначеними наказами. Позивачу надавалася відпустка з 04.01.2013 року по 05.01.2013 року за наказом головного лікаря КЗОЗ Лозівська ЦРЛ за № 1 від 02.01.2013 року згідно поданої нею заяви, яка надійшла у відділ кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ, рекомендованим листом. В подальшому, проводився розрахунок бухгалтерією КЗОЗ Лозівська ЦРЛ з позивачем шляхом нарахування та виплата відпускних коштів, про що свідчать видаткові ордери.

Судом також з»ясовано, що адміністрація КЗОЗ Лозівська ЦРЛ неодноразово запрошувала ОСОБА_2 до відділу кадрів для вирішення питання щодо її подальшого працевлаштування, їй направлено рекомендованим листом запрошення за вих.№ 11 від 04.01.2013 року. Також 04.01.2013 року була відправлена телеграма про необхідність прибути у відділ кадрів. Та не зважаючи на вжиті заходи, позивач свідомо не зявилася до відділу кадрів, 17.01.2013 року профспілковий комітет КЗОЗ Лозівська ЦРЛ прийняв постанову №3 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2, у звязку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи, згідно ст.40 п.2 КЗпП України. 21.01.2013 року на підставі наказу №7 головного лікаря позивачка була звільнена з посади лікаря-стоматолога згідно ст.40 п.2 КЗпП України, з виплатою вихідної матеріальної допомоги в сумі середнього місячного заробітку та компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за дитину, як одинокій матері. 21.01.2013 року за вих.№ 88 ОСОБА_2 рекомендованим листом було направлене повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ за трудовою книжкою. Також, 21.01.2013 року був здійснений виїзд за місцем проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 для вручення трудової книжки, але двері квартири ніхто не відкрив. Виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 були здійснені 29.01.2013 року, 01.02.2013 року, 07.02.2013 року, 15.02.2013 року, 20.02.2013 року, 25.02.2013 року, 01.03.2013 року, 11.03.2013 року, 22.03.2013 року, 29.03.2013 року, що підтверджується актами складеними членами виїзної групи. 19.03.2013 року позивачу повторно за вих.№ 336 рекомендованим листом було направлене повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрів КЗОЗ Лозівська ЦРЛ за трудовою книжкою. 25.01.2013 року в газет «Голос Лозівщини» № 11-12 на 6 сторінці було надруковане повідомлення, наступного змісту: «ОСОБА_2, лікар стоматолог, запрошується у відділ кадрів для отримання трудової книжки. КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня»». Тобто працедавцем були використані всі можливості, щоб належним чином повідомити ОСОБА_2 про звільнення та вручити їй трудову книжку.

Судом також було з»ясовано, що за зверненням ОСОБА_2 до Лозівського міжрайонного прокурора у січні-лютому 2013 року, проводилася перевірка заяви, за фактом порушень трудового законодавства під час перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з Лозівською ЦРЛ, надання їй відпусток, та наступного її звільнення. Заяву за належністю адресовано до Управління праці та соціального захисту Лозівського району, Харківської області. За результатами перевірки фактів порушення трудового законодавства під час перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з Лозівською ЦРЛ, надання їй відпусток, та наступного її звільнення, не виявлено. Про дані факти свідчать: довідка №01-05/3 УПСЗН Лозівського району, Харківської області, та довідка №01-05/4 УПСЗН Лозівського району, Харківської області, про що ОСОБА_2 було повідомлено листом вих. № 01-14/788 від 13.03.2013 року та 07.02.2013 року.

Тобто, всі вищевказані обставини свідчать про обізнаність позивача щодо існування та змісту вказаних документів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 04.07.2012 року Комунальний заклад охорони здоровя «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації надав ОСОБА_2, інваліду III групи від професійного захворювання, індивідуальну програму реабілітації інваліда №623, де у розділі 5 «Трудова рекомендація» у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоровя», зазначено : лікар - реабілітолог та лікар ЛФК. ОСОБА_2 у 1996 році закінчила Харківський державний медичний університет за спеціальністю «Стоматологія», згідно Наказу № 239 від 06.08.2012 року КЗОЗ Лозівська ЦРЛ поновлена на посаді лікаря-стоматолога - терапевта КЗОЗ Лозівська ЦРЛ з 08.11.2010 року. У відповідності до положення ст. 43 Конституції України, в Україні заборонено застосовувати примусову працю. Тобто роботодавець може виконати свій обовязок, перевівши інваліда на іншу, легшу роботу, лише якщо є згода такого працівника. Відповідно до вимог абз.5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», та ст. 170 КЗпП України, якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма інваліда, роботодавець зобовязаний здійснити трудову реабілітацію інваліда, організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. У відповідності до положення ст. 172 КЗпП України, - у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Згідно Наказу МОЗ України від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», працівник, що має спеціальність «Стоматологія», може обіймати посади лікарів-стоматологів всіх найменувань, у тому числі лікаря-керівника установи охорони здоровя, крім санітарно - епідеміологічних установ, лікарів - анестезіологів - реаніматологів і лікарів-фізіотерапевтів установи або підрозділу стоматологічного профілю; лікарів-статистиків, у тому числі лікаря-керівника підрозділу обліку і медичної статистики; лікарів - рентгенологів установ стоматологічного профілю; лікарські посади всіх найменувань в лабораторії, в тому числі лікаря-керівника. Згідно Наказу МОЗ №117 від 29.03.2002 року «Про запровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоровя», за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, з 02.04.2002 року запроваджено для обовязкового застосування Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоровя. Кваліфікаційними вимогами для особи, яка претендує на посаду лікаря з лікувальної фізкультури медичного закладу, є: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа», проходження інтернатури за спеціальністю «Лікувальна фізкультура і спортивна медицина» з наступною спеціалізацією з «Лікувальної фізкультури»; наявність сертифікат лікаря-спеціаліста без вимог до стажу роботи. Враховуючи викладене, медичний працівник з освітою лікаря-стоматолога не відповідає вищезазначеним вимогам, та не має право обіймати посаду лікаря з лікувальної фізкультури. Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоровя посада лікаря-реабілітолога взагалі не передбачена.

Із матеріалів справи вбачаєте, що маючи наміри у вирішенні даної проблеми та приведення у відповідність вимогам чинного законодавства індивідуальної програми реабілітації №623 працівника КЗОЗ Лозівська ЦРЛ ОСОБА_2, відповідач з метою подальшого призначення на посаду лікаря з лікувальної фізкультури медичного закладу пропонував 23.07.2012 року ОСОБА_2 надати документи для вступу до вищого медичного вузу, гарантуючи оплату навчання. Згідно акту від 23.07.2012 року про відмову отримати повідомлення №855 від 21.07.2012 року, вбачається, що позивач відмовилася отримувати повідомлення КЗОЗ Лозівська ЦРЛ.

Судом також було з»ясовано згідно з графіком роботи апарату управління КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» на липень 2012 року затвердженим головним лікарем субота є саме робочим днем.

З»ясовано судом і ту обставину, що згідно з вимогами Наказу МОЗ України № 623 від 08.10.2007 року «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання» у п.2.7.4. Розділу 4 Індивідуальної програми реабілітації інваліда "Професійна реабілітація" - експертиза професійної придатності інвалідів у першу чергу проводиться для професій (спеціальностей), за якими вони працювали відповідно до відомостей, що внесені до трудової книжки або які підтверджені документами про професійну освіту, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому. Зазначається перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений в тому чи іншому ступені професійної придатності. Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії: у повному обсязі, з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня. Також, зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці. Обов'язково надаються рекомендації щодо форми організації навчання: у загальноосвітньому навчальному закладі, у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі), спеціальна навчальна програма, щадний режим навчання та ін.); щодо рівня професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації (освіта: професійно-технічна, неповна вища (молодший спеціаліст), базова вища (бакалавр), повна вища (спеціаліст, магістр), курсова підготовка), типу та назви навчального закладу. МСЕК, ЛКК рекомендують терміни та місце навчання. Однак, в програмі реабілітації №623 від 04.07.2012 року рекомендації щодо форми організації навчання не надані. Окрім того, програма навчання студентів на посаді лікаря ЛФК передбачає застосування ними лікарських засобів та латексу, які у відповідності до висновків Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська №3704 від 08.07.2011 року та рекомендації Харківський науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ за №08-06/538 від 17.05.2012 року, містять у собі алергени, тобто можуть викликати алергічну реакцію ОСОБА_2, є небезпека настання анафілактичного шоку. Звернувся з запитом вих.№1108 від 25.09.2012 року, та вих.№1108 від 25.09.2012 року, на адресу КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації, в котрому зазначив, що в попередній програмі реабілітації ОСОБА_2 від 03.08.2011 року №722, окрім того була зазначена посада лікаря-статистика, котра на даний час у КЗОЗ Лозівська ЦРЛ вакантна. За вих. №91 від 05.10.2012 року, та вих.№109 від 13.11.2012 року, відповідач отримав розяснення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації, про можливість ОСОБА_2, інваліда III групи від професійного захворювання, займати посаду лікаря-статистика. В обґрунтування зазначеної посади КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» послався на рекомендації Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська №3704 від 08.07.2011 року та рекомендації Харківський науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ за №08-06/538 від 17.05.2012 року, котрі в розділі «Експертні рекомендації» зазначили рекомендована перекваліфікація і раціональне працевлаштування без впливу алергічного фактору, можлива праця лікарем-реабілітологом, лікарем - статистиком, лікарем - ЛФК. Водночас листом №109 від 13.11.12 року зазначив, що при проходженні огляду у обласній МСЕК №1 04.07.2012 року ОСОБА_2 при видачі індивідуальної програми реабілітації відмовилась від внесення посади лікаря-статистика в п.5 «Трудова рекомендація», що передбачено Постановою Кабінету міністрів України №757 від 23.05.2007 року «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда». У відповідності до п.10 Постанови КМУ №757, у разі письмової відмови інваліда від виконання індивідуальної програми в цілому або від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі робиться відповідний запис. Згідно Наказу МОЗ від 08.10.2007 N 623, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України, від 19 жовтня 2007 року, за N 1197/14464 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання» у графі 17 робиться відмітка про співбесіду з інвалідом, а в графі 18 «Додаткова відмітка» вказуються побажання інваліда, його законного представника. Проте жодного запису щодо письмового звернення інваліда про відмову від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі реабілітації № 623 від 04.07.2012 року не зазначено.

Із пояснень сторін, даним в судових засідання, судом було з»ясовано, що відповідач звертався до інваліда III групи від професійного захворювання ОСОБА_2 з пропозицією її працевлаштування на посаді лікаря-статистика, яка на даний була вакантною, та у звязку з відсутністю можливості згідно Наказу МОЗ України від 25.12.1992 року №195 її перенавчання, перекваліфікації як працівника КЗОЗ Лозівська ЦРЛ на посади лікар - реабілітолог та лікар ЛФК. Однак, ОСОБА_2 відмовилася посилаючись на відсутність вказаних рекомендацій у програмі реабілітації інвалідів, пояснивши, що про додаткові розяснення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації їй нічого не відомо, окрім того за відсутності внесених змін до програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року вказані розяснення є незаконними.

Судом також встановлено, що маючи наміру вирішенні питання щодо працевлаштування позивача, відповідач звертався за вих. № 44 від 11.01.2013 року до Головного управління охорони здоровя Харківської області, щодо можливості працевлаштування в КЗОЗ Лозівський ЦРЛ, та отримав лист за вих.06-37/174 від 25.01.2013 року, котрим повідомлено, що згідно Наказу МОЗ №117 від 29.03.2002 року, «Про запровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоровя», та Наказу МОЗ України від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» вона не може бути перенавчена на посади лікаря - реабілітолога та лікаря ЛФК.

В свою чергу, для розяснення причин внесення у розділі 5 «Трудова рекомендація» програми реабілітації №623 запису: лікар - реабілітолог та лікар ЛФК відповідач звертався до Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, вих.№1556 від 19.12.2012 року, та отримав відповідь за вих..№08-03/1402 від 27.12.2012 року, що ОСОБА_2 проходила обстеження в період з 23.04.2012 року по 17.05.2012 року в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ. В п.14 історії хвороби №08-06/538, від 17.05.2012 року зазначено: може працювати лікарем-реабілітологом, лікарем статистиком, лікарем ЛФК. Даний висновок винесено на підставі рекомендацій обласної МСЕК №1 відображених в попередній індивідуальній програмі реабілітації інваліда №722 від 03.08.2011 року.

Знайшло своє підтвердження і посилання відповідача на те, що він, для забезпечення виконання положення ст. 172 КЗпП України, з метою організації навчання, перекваліфікації і працевлаштування інваліда ОСОБА_2 відповідно до медичних рекомендацій розділу 5 «Трудова рекомендація», звертався до Харківської медичної академії післядипломної освіти, МОЗ України, за розясненнями щодо можливості перепрофілювання, переспеціалізації лікаря-стоматолога ОСОБА_2 на посади лікаря ЛФК, лікаря реабілітолога, вих.№43 від 11.01.2013 року. На даний запит, за вих.01-15/85 від 17.01.2013 року, відповідачем була отримана відповідь, що п.59.1 Наказу МОЗ України від 24.04.2008 року №230 «Про внесення змін до Наказу МОЗ України від 07.122.1998 року №346» не передбачено проходження підготовки на циклі спеціалізації «Лікувальна фізкультура» лікарями - стоматологами, а спеціальність «Реабілітологія» в Номенклатурі лікарських спеціальностей, затвердженій Наказом МОЗ України від 19.12.1997 року, №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», взагалі відсутня.

Судом вбачається що, відповідач повторно звертався до КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» з запитом вих.№383 від 21.01.2013року з проханням внести зміни з урахуванням побажання ОСОБА_2 до її індивідуальної програми реабілітації інваліда № 623 від 04.07.2012 року, привівши її у відповідність до положення Наказу МОЗ від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», про що повідомити КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» Лозівського району, Харківської області та інваліда III групи від професійного захворювання ОСОБА_2 Можливість перегляду КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» реабілітаційних заходів, зазначених у програмі реабілітації, передбачена ст.14. Постанови Кабінету міністрів України №757 від 23.05.2007 року «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда», - «…МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.» За вих. №99 від 29.01.2013 року, відповідачем отримано відповідь про можливість ОСОБА_2, інваліда III групи від професійного захворювання, займати посаду лікаря-статистика, при цьому зміни до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 623 від 04.07.2012 року, з урахуванням положення Наказу МОЗ від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», внесено не було. Тобто, дане свідчить, що КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації питання щодо заміни запропонованих у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоровя», розділу 5 «Трудова рекомендація», програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року, посад лікаря - реабілітолога та лікаря ЛФК, з метою подальшого працевлаштування ОСОБА_2 вирішено не було. Як з»ясовано із пояснень сторін у судових засіданнях, згоди на переведення на посаду лікаря-статистика інвалід III групи від професійного захворювання ОСОБА_2 не надала, посилаючись на відсутність даних про це у програмі реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року, водночас її працевлаштування на посаду лікаря - реабілітолога та лікаря ЛФК не передбачене чинним законодавством. Судом було також з»ясовано, КЗОЗ Лозівська ЦРЛ подано позов до КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 03327753, Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності юридична адреса: м. Дніпропетровськ, Клініки Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, у особі головного лікаря ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_2, в якому просить зобовязати КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Головного управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації вчинити певні дії, а саме виключити з розділу 5 «Трудова рекомендація», індивідуальної програми реабілітації інваліда №623 від 04.07.2012 року, у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоровя», посади лікаря - реабілітолога та лікаря ЛФК, замінивши їх на посади, що відповідають положенням чинного законодавства. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харків, відкрито провадження по справі № 638/5375/13-ц (Суддя Шишкін О.В.). Лозівський міськрайонний суд Харківської області, у зв»язку з даним, зупиняв своєю Ухвалою провадження по справі на час розгляду даної справи в порядку ст.201 ЦПК України.. Однак, апеляційним судом Харківської області ухвала суду про зупинення провадження по справі була скасована. Однак, як зазначили сторони, рішення по справі, яка заходиться у Дзержинського районному суді м. Харків, провадження по справі № 638/5375/13-ц, судом не прийнято.

З приводу позовних вимог позивача щодо моральної шкоди необхідно зазначити, згідно до ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових страждань додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до вимог діючого законодавства для виникнення зобов»язань з відшкодування моральної шкоди необхідно встановити факт спричинення працівнику моральних або фізичних страждань, за якими обставин та якими діями (бездіяльністю) вони спричинені, ступінь вини того хто їх завдав, які моральні або фізичні страждання отримав працівник, в якій грошовій сумі він оцінює пов»язані з цим втрати, з яких розрахунків він виходив, а також інші обставини які мають значення для справи. Тобто, для виникнення даного зобов»язання необхідно поєднання таких умов як: наявність моральної шкоди; протиправність дій особи, яка нанесла моральну шкоду; та причинний зв»язок між протиправною поведінкою особи та моральною шкодою; вина у спричиненні моральної шкоди. Діючими нормами права визначається що моральна шкода - це втрати немайнового характеру в наслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, спричинених фізичній чи юридичні особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Під моральними стражданнями розуміють емоційне відношення особи у вигляді відчуттів, стану болю, нудоти, зуду, приниження, стиду. Тобто. В одно час це і «фізичні страждання» та « приниження гідності». Що стосується визначення «зміни устоїв життя» - то до цього відноситься перш за все пошуки роботи працівником, отримання коштів для існування, отримання якихось прибутків для утримання сім»ї і т.п. Тобто, людина застосовує підвищенні умови для створення нормальних умов життя, що спричиняє їй фізичний біль у вигляді «втоми», «приниження» і.т.д.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до положень ст. 10 ЦПК України суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки, вживав заходи для надання позивачу можливості скористатися належними йому правами, зясовував наявність клопотань до суду.

Позивачка вважала, що надані нею докази у справі є достатніми для обґрунтування її вимог, надання інших доказів вважала непотрібним.

Так, позивач звернулася до суду з даним позовними вимогами 25.01.2013 року, тобто з пропуском передбаченого ст. 233 КЗпП України строку.

За положеннями ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обовязки. Позивач сам вибирає, який позов та до кого предявити до суду. Предмет позову як його один з основних елементів представляє собою матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка витікає зі спірної матеріально-правової відносини, з приводу якої суд повинен ухвалити рішення у справі. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.

заяви сторін.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилався позивач та представник позивача, як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що доказів поважності пропуску строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, для звернення з даним позовом позивачкою не надано, та у звязку з тим, строк для звернення до суду з позовними вимогами про вирішення трудового спорум із приводу поновлення на роботі і стягненні мральної шкоди пропущено без поважних причин, відмовляє в позовних вимогах ОСОБА_2, оскільки встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від,

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Положенням ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичний осіб, поданих відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 38, 44, 57, 60, ч.2 ст.88, 209, 212-214, 215, 217, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_2 до Комунального закладу охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» про визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в зв»язку з непроведенням роботодавцем Комунальним закладом охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною, визнання діяльності Комунального закладу охорони здоров»я «Лозівська центральна районна лікарня» щодо пропозиції позивачу посади лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК, як доступна позивачу за станом здоров»я її індивідуальною програмою реабілітації № 623 від 04.07.2012 року, незаконною, відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст Рішення суду виготовлений 30 грудня 2013 року.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд