Ухвала суду № 3645451, 06.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа № 22-а-17643/08                                                      Головуючий у І інстанції – Арсірій Р.О.

                                                                                                                               Суддя-доповідач – Глущенко  Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            6 квітня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства  України у м. Києві, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва, про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва  від  5 грудня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2007 року ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» звернулося з позовом про зобов'язання відповідача подати до Відділення Державного казначейства Печерського району м. Києва висновок про відшкодування товариству податку на додану вартість у сумі 21621410,02 грн. та стягнути з Державного казначейства цю ж суму в рахунок відшкодування ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва  від  05 грудня 2007 року позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволено, в позові до Головного управління Державного казначейства  України у м. Києві – відмовлено.

            Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач безпідставно не надає відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» з 27.07.2000 року є платником податку на додану вартість та з 10 жовтня 2006 року перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва.

Позивачем подано до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за період жовтень 2003 року - квітень  2007 року включно. Разом з декларацією був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно акту звірки розрахунків з державним бюджетом станом на 06.10.2006 року (а.с. 124), контролюючим органом підтверджено бюджетну заборгованість з податку на додану вартість перед позивачем у сумі 91951160,55 грн.

Однак, як вказує позивач, заявлена товариством у позові сума безпідставно залишається невідшкодованою, через що бездіяльністю відповідача порушується його право на отримання бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з такими твердженнями  позивача, зважаючи на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (з відповідними змінами та доповненнями) (надалі – Закон України «Про ПДВ») платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми  бюджетного  відшкодування,  подає  відповідному  податковому  органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми  бюджетного  відшкодування   було   зроблено   з    порушенням    норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги податкова інспекція зазначає, що судом не встановлено, чи були проведені відповідні перевірки контролюючим органом заявлених у деклараціях  даних, при цьому не стверджуючи, що такі перевірки проведені не були.

Обговорюючи ці доводи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач безпідставно намагається перекласти обов'язок щодо доказування підстав заперечення проти  позову на суд, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

  В порушення зазначених норм відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що податковим органом не було проведено документальних невиїзних перевірок заявлених у деклараціях даних.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи податкові повідомлення-рішення (а.с. 159-164), якими товариству зменшувалася  сума бюджетного відшкодування, свідчать про те, що вони приймалися на підставі актів перевірок, зокрема, від 10.11.2006 року, від 06.12.2006 року, від 16.02.2007 року, від 19.03.2007 року та від 19.06.2007 року, тобто за періоди,  в яких товариством подавалися відповідні податкові декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що свідчить про проведення відповідних перевірок.

Крім того, не можна не погодитися з висновком суду першої інстанції, що загальний строк, протягом якого податковий орган має перевірити достовірність нарахування бюджетного відшкодування, становить 60 днів, наступних за днем отримання декларації. Таким чином, контролюючий орган до 22.06.2007 року за наслідками перевірки даних декларації за квітень 2007 року мав зробити остаточний висновок про правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ або її перевищення. Складення будь-якого проміжного документу або повторна перевірка сум, які заявлені до відшкодування позивачем за період жовтень 2003 року - квітень  2007 року, на необхідність якої посилався відповідач, не передбачені Законом.

При цьому, як правильно враховано судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва не заперечуються факти придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів, які на момент здійснення розрахунків та видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Пунктом 7.7.5 ст. 7 цього Закону також встановлено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

  Відтак, враховуючи, що позивач вчинив усі передбачені законодавством дії, необхідні для реалізації належного йому права на відшкодування сум ПДВ, а також враховуючи, що відповідно до акту звірки контролюючим органом підтверджено бюджетну заборгованість з податку на додану вартість перед позивачем у сумі 91951160,55 грн. та не доведено існування будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність вимог позивача,  судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що податкова інспекція неправомірно затримує надання відповідного  висновку органу державного казначейства.

  Одночасно слід зазначити, що вимоги позивача про зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є належним способом захисту порушеного права, який узгоджується зі змістом вищевикладених положень Закону України «Про ПДВ», що передбачають саме такий порядок процедури бюджетного відшкодування.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що довідка про підтвердження сум, які підлягають поверненню з бюджету,  не є тим документом, який надає право на отримання бюджетної заборгованості, то судова колегія вважає їх цілком слушними.

Разом з тим, з мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд дійшов правильного висновку стосовно того, що бюджетне відшкодування здійснюється на підставі відповідного висновку податкового органу,  в обґрунтування чого навів відповідні норми матеріального права, а тому зобов'язання відповідача в резолютивній частині рішення суду першої інстанції надати вищезгадану довідку є наслідком описки, яка може бути виправлена у порядку, передбаченому ст. 169 КАС України.      

 Отже, доводи ДПІу Печерському районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

            Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва  від  5 грудня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 13 квітня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 квітня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

            Судді: