Постанова № 36454302, 29.12.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6965/13-а

Провадження № 2-а/591/421/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Сибільова О.В.,

за участю секретаря Кірілової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, треті особи: Державна казначейська служба України, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції України в Сумській області,

про визнання незаконними дій, зобовязання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав в судовому засіданні і свої уточнені вимоги мотивував тим, що проходив службу в органах податкової міліції УПМ ДПА в Сумській області, звідки був звільнений в запас з 31 грудня 2008 року з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року у справі № 2-а-107/10 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року (яким рішення суду першої інстанції залишено без змін), визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобовязано відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію в порядку та розмірах визначених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що і було здійснено відповідачем. Проте, з серпня 2011 року відповідач знову зменшив розмір його пенсії, вважаючи такі дії незаконними та такими, що суперечать наведеному рішенню Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року, просив суд:

-визнати незаконними дії ГУ ПФ України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу з 01 серпня 2011 року пенсії в розмірі меншому, ніж раніше призначений за рішенням суду;

-визнати незаконними дії ПФ України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати позивачу пенсії за рішенням суду від 23 березня 2010 року;

-зобовязати ГУ ПФ України в Сумській області поновити нарахування та виплату з 01 серпня 2011 року раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, згідно вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

-зобовязати ПФ України, як розпорядника коштів, виділити ГУ ПФ України в Сумській області кошти для виплати недоплаченої позивачу пенсії з 01 серпня 2011 року по червень 2013 року;

-стягнути з ГУ ПФ України в Сумській області на користь позивача недоплаченої пенсії з 01 серпня 2011 року по червень 2013 року;

-зобовязати ГУ ПФ України в Сумській області виплачувати позивачу пенсію, призначену відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі 2-а-107/10 з липня 2013 року і в подальшому до настання передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обставин, що є підставами для здійснення нового перерахунку;

-стягнути з Державного бюджету України в особі Пенсійного фонду України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з рахунку субєкта владних повноважень на користь позивача спричиненої йому моральної шкоди в сумі 7850 гривень (а.с. 32).

Представник відповідача Пенсійного фонду України в судове засідання не зявився, в письмових запереченнях позов не визнав, просив в його задоволення відмовити, в звязку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог (а.с. 44).

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, позов ОСОБА_1 не визнав, просив в його задоволенні відмовити, мотивуючи це безпідставністю та недоведеністю вимог, а також тим, що набрало чинності Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, яким встановлено законність дій Кабінету Міністрів України стосовно регулювання порядку та розміру соціальних виплат (а.с. 51).

Представники третіх осіб в судове засідання не зявились, своїх заперечень проти позову не надали.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

По-перше, слід зазначити про те, що Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо дій відповідача по виплаті пенсії позивачу за період з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року, залишені без розгляду, в звязку з пропуском строку для звернення до суду (а.с. 119), тому суд в межах заявлених вимог при вирішенні справи виходить з того, що спірним є період по виплаті пенсії позивачу з січня 2013 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції УПМ ДПА в Сумській області, звідки був звільнений в запас з 31 грудня 2008 року з призначенням йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі № 2-а-107/10 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року (яким рішення суду першої інстанції залишено без змін), визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобовязано відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію в порядку та розмірах визначених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що і було здійснено відповідачем, а саме перераховано пенсію позивачу з вересня 2009 року відповідно до наведених норм, яка виплачувалась у відповідному розмірі до 01 серпня 2011 року (а.с. 11-13).

З 01 серпня 2011 року відповідач знову зменшив розмір пенсії ОСОБА_1, враховуючи відсутність коштів на ці цілі, а також відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік».

Наведені обставини не заперечувались та не оспорювались сторонами.

Між сторонами склались правовідносини, повязані з нарахуванням та обчисленням розміру пенсії позивача, виходячи з застосування нормативно-правових актів, які діяли на момент виплати пенсії за кожен місяць періоду.

Ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що виплата пенсій, в тому числі додаткових, доплат та надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» та п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», норми та положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягають застосуванню відповідно до порядку та розміру, встановлених Кабінетом Міністрів України на 2012 та 2013 роки.

З наведених норм суд робить висновок про те, що розрахунок та виплата пенсії позивачу повинна була проводитись відповідно до виділених коштів на ці цілі Кабінетом Міністрів України, що і було зроблено відповідачем, а саме нараховано та виплачено ОСОБА_1 в спірний період пенсії в межах виділених асигнувать Державним бюджетом України та Кабінетом Міністрів України, чого не заперечили та не спростували сторони.

Законність дій відповідача при цьому встановлена Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року по справі № 3-рп/2012, яким передбачено, що повноваження Кабінету Міністрів України, щодо розробки проекту Закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону повязані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в якій Кабінет Міністрів регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України, а при вирішення справ відповідної категорії, в тому числі цієї справи, суд повинен керуватись відповідними нормативно-правовими актами органів державної влади, в тому числі актами Кабінету Міністрів України, виданих на основі і на виконання Бюджетного Кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Наведеним Рішенням Конституційного Суду України охоплюється спірний період по виплаті позивачу пенсії з січня 2013 року.

Таким чином, беручи до уваги, що пенсія позивачу виплачувалась в межах виділених на ці цілі бюджетних асигнувань (чого не заперечили та не спростували сторони), вважати незаконними дії відповідачів при цьому у суду немає підстав, тому вимоги позивача в частині визнання незаконними дій відповідачів по виплаті пенсії позивачу з січня 2013 року, незабезпечення несвоєчасного фінансування а цей період, зобовязання виділити кошти, поновити виплату пенсії в попередньому розмірі та стягнення недоплаченої пенсії, не підлягають задоволенню.

Безпідставними є посилання позивача на ті обставини, що рішення суду від 23 березня 2010 року розповсюджує свою дію на майбутні правовідносини, що склались між сторонами в звязку зі зменшенням розміру пенсії за період з січня 2013 року. Таких висновків суд дійшов тому, що перерахунок пенсії позивачу було здійснено в звязку зі змінами в законодавстві, зокрема, в звязку з прийняттям наведеного Рішення Конституційного Суду України та в звязку з прийняттям відповідних Законів про Державні бюджети на 2012 та 2013 роки, тому на думку суду судовим рішенням від 23 березня 2010 року не охоплювались та не можуть охоплюватись спірні правовідносини, що є предметом розгляду цієї справи.

Що стосується вимог ОСОБА_1 по зобовязанню відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувати позивачу в подальшому пенсію, призначену відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року, то в цій частині вимоги також є необґрунтованими з огляду на наступне.

Ст. 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

На думку суду, зазначена норма встановлює право на звернення до суду лише за умови порушення прав, свобод чи інтересів особи, а за відсутності таких обставин, права, свободи чи інтереси, які ще не порушені, не можуть захищатись в судовому порядку, як і не може застосовуватись судовий захист щодо правовідносин які ще склались між сторонами, в тому числі, з урахуванням можливих змін в законодавстві України.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Ч. 1 ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

За приписами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на тому, що такої шкоди завдано неправомірними діями відповідача, обставини стосовно чого є спірними та не встановленими судовим рішенням, а вимоги позивача в одній частині залишені без розгляду, а в іншій не підлягають задоволенню, підстави вважати неправомірними дії (бездіяльність) відповідачів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у суду відсутні, а отже відсутні і підстави вважати наявною завдану ОСОБА_1 моральну шкоду.

Інших доказів на обґрунтування цих вимог суду не надано, як і не надано доказів на обґрунтування завданої моральної шкоди та її розміру, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині також задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

На підставі ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 1-2, 8, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», керуючись ст.ст. 6-9, 11, 14, 21, 69-71, 128, 159-163, 167, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, про:

-визнання незаконними дії ГУ ПФ України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу з січня 2013 року пенсії в розмірі меншому, ніж раніше призначений за рішенням суду;

-визнання незаконними дії ПФ України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати позивачу пенсії з січня 2013 року за рішенням суду від 23 березня 2010 року;

-зобовязання ГУ ПФ України в Сумській області поновити нарахування та виплату з січня 2013 року раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, згідно вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

-зобовязання ПФ України, як розпорядника коштів, виділити ГУ ПФ України в Сумській області кошти для виплати недоплаченої позивачу пенсії з січня 2013 року по червень 2013 року;

-стягнення з ГУ ПФ України в Сумській області на користь позивача недоплаченої пенсії з січня 2013 року по червень 2013 року;

-зобовязання ГУ ПФ України в Сумській області виплачувати позивачу пенсію, призначену відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі 2-а-107/10 з липня 2013 року і в подальшому до настання передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обставин, що є підставами для здійснення нового перерахунку;

-стягнення з Державного бюджету України в особі Пенсійного фонду України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з рахунку субєкта владних повноважень на користь позивача спричиненої йому моральної шкоди в сумі 7850 гривень;

відмовити в звязку з необґрунтованістю вимог.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Сибільов