Ухвала суду № 36453996, 27.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Збитковської Т.І, Полюховича О.І, Шпинти М.Д.

При секретарі - Пиляй І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190010004406 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за участю учасників судового провадження - прокурора Клімашевич Н.О, обвинуваченого - ОСОБА_3

Згідно вироку Рівненського районного суду від 1 листопада 2013 року ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 7 липня 2013 року близько 14 год. 20 хв, керуючи автомобілем „ Мазда 323 р. н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп"яніння без посвідчення водія, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості - 109-113 км/год. по автодорозі Бережниця - Степань - Держане - Клевань зі сторони смт. Клевань в напрямку с. Жобрин, що в межах Рівненського району Рівненської області, на 97 км вказаного дорожнього шляху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись у тому, що смуга руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, здійснюючи обгін, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки „ Шевролет - Лацеті" р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, а в подальшому - з автомобілем „ ВАЗ-2106 р. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який в результаті дорожньо - транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження, і призначено покарання - п"ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком в два роки та покладено обов"язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання і з"являтися для реєстрації.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь відділу охорони здоров"я Рівненської районної державної адміністрації 10201 грн. 20 коп. - витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 та вирішено питання щодо речових доказів.

У поданій апеляційній скарзі заступник прокурора Рівненської області, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 у скоєному кримінальному правопорушенні та правильності кваліфікації його дій, покликається на неправильне застосування судом кримінального закону щодо призначення ОСОБА_3, який не мав спеціального права керування транспортними засобами, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, якою передбачено вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, зокрема, витрат на залучення експерта, що не знайшло свого відображення у вироку. За вказаних обставин просить частково скасувати вирок суду першої інстанції і постановивши новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання - п"ять років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами із звільненням його від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в два роки та стягнути на користь держави витрати, понесені на залучення експертів, в сумі 7827,96 грн. В решті вирок залишити без зміни.

Іншими учасниками судового провадження вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі заступника прокурора Рівненської області, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій апеляційній скарзі.

При обранні ОСОБА_3 основного покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, належним чином вмотивувавши прийняте рішення щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Поряд з цим, призначаючи ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд допустився помилки і ёнеправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

За роз"ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" та п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року" Про практику призначення судами кримінального покарання" ( з послідуючими змінами), у кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому слід мати на увазі, що таке додаткове покарання можна застосовувати незалежно від того, що винного вже позбавлено такого права в порядку адміністративного стягнення, однак, призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 взагалі не отримував спеціального права керування транспортними засобами, а тому суд не вправі був позбавляти його такого права, про що правомірно йдеться і в поданій прокурором апеляційній скарзі.

Зважаючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що вирок стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання слід змінити, виключивши з судового рішення призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Що ж стосується апеляційних вимог прокурора щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат і стягнення з ОСОБА_3 витрат на залучення експертів в сумі 7827,96 грн, зазначених в обвинувальному акті, що не знайшло свого вирішення в оскаржуваному судовому рішенні, у зв"язку з чим ставиться питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, на думку колегії суддів, дане питання прокурором можливо вирішити шляхом внесення клопотання ( подання) в порядку виконання вироку, відповідно до положень ст. ст. 537, 539 КПК України, згідно яких, в порядку виконання вироку вирішуються, якщо судом першої інстанції вони не обговорювалися і не вирішені, зокрема, і питання про визначення розміру та розподілення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 1 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Виключити з вироку призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І :

Т.І. Збитковська О.І. Полюхович М.Д. Шпинта