Рішення № 36451807, 27.12.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3331/13-ц

Номер провадження 2/541/1285/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Литвиненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

11 листопада 2013 року позивач банк звернувся в суд з цим позовом до відповідачки ОСОБА_1, посилаючись на порушення нею його прав, а також зобовязань за кредитним договором, заявивши вимогу про стягнення з відповідачки 21557,16 гривень заборгованості з наданих у кредит 1054,90 гривень / а.с. 2 /.

В судове засідання представник позивача не прибув, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи / а.с. 17, 19, 20 /, заявивши письмово про розгляд справи у його відсутність та не, заперечуючи проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання / а.с. 22 /.

Відповідач ОСОБА_1, будучи зареєстрованою за адресою, зазначеною у позовній заяві, а відтак належним чином повідомленою про день, час, місце розгляду справи в порядку, передбаченому абзацом 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України / а.с. 14, 15, 18, 21 /, в судове засідання не зявилася, про поважність причини своєї неявки не повідомила. В справі мається достатньо матеріалів про права та взаємини сторін. Протокольною ухвалою суду відповідно до положень ст. ст. 77, 225 ч. 1 ЦПК України ухвалено справу розглянути у відсутність відповідача проти чого представник позивача не заперечувала у своєму письмовому клопотанні / а.с. 22 /.

Дослідивши письмові докази по справі та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що 10 серпня 2006 року між банком позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № PLСОRX09520060, за умовами якого цей банк надав відповідачці споживчий строковий кредит у сумі 1054,90 гривень зі сплатою останньою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 серпня 2007 року/ а.с. 4 8 /.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно зі змісту заяви відповідача ОСОБА_1, та виразила свою невимушену згоду на те, що вказана заява разом із запропонованими банком позивачем ОСОБА_2 надання споживчого кредиту складає між нею та банком кредитно заставний договір / а.с. 4 /.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 7 ч. 13 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Статтями 610, 623 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові збитки.

Як видно з розрахунку, наданого стороною позивача, відповідачка ОСОБА_1 порушила умови кредитного споживчого договору, оскільки на момент настання строку виконання зобовязання, тобто на 10 серпня 2007 року таке зобовязання у повному обсязі не виконала / а.с. 3 /.

В супереч вимогам, визначеним ст. ст. 10, 60 ЦПК України та у строки, імперативно встановлені ч. 2 ст. 27, ст. 131 ЦПК України, стороною позивача суду першої інстанції, до моменту його видалення в нарадчу кімнату, не надано жодного належного і допустимого доказу того, що після 10 серпня 2007 року відповідачка ОСОБА_1 вчинила будь які дії по виконанню укладеного кредитного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( „Розстрочка) (Стандарт ) термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним Договором встановлено сторонами тривалістю 5 років / а.с. 8/.

Таким чином, позовна давність за вимогою позивача банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором сплинула ще 10 серпня 2012 року.

Між тим, позивач із цим позовом до відповідача ОСОБА_1 звернувся в суд тільки 11 листопада 2013 року, оплативши це звернення судовим збором 31 жовтня 2013 року / а.с. 1, 2 /. Сама позовна заява датована 06 листопада 2013 року / а.с. 2 /. Отже, позивач звернувся в суд з цим позовом після сплину строку позовної давності, встановленого сторонами в договорі.

За змістом розяснень, що містяться у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Так як кредит відповідачці ОСОБА_1 позивачем надавався відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам на придбання продукції, то вона є споживачем відповідних послуг. З цих підстав суд повинен застосувати позовну давність незалежно від наявності заяви відповідача.

Одночасно з цим судом приймається до уваги і те, що ні у позовній заяві, ні при розгляді даного спору судом стороною позивача не наведено обставин та своєчасно, у строки, встановлені цивільно процесуальним законодавством України, не подано доказів, які б свідчили про зупинення строку позовної давності, його переривання чи наявності поважних причин його пропуску.

З цих підстав у задоволенні заявленого позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 27, 60, 62, 64, 77, 88, 131, 208, 209, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 256, 259, 260, 261, 266, 525, 526, 530, 610, 623, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 7 ч. 13 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів, пунктами 1.7, 1.8, 1.9, 2.1, 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка)(Стандарт) Договору № PLXRRX14000519 від 01 вересня 2007 року, суд ,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PLСОRX09520060 від 10 серпня 2006, в сумі 21557 гривень 16 копійок відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду ОСОБА_3