Рішення № 36451511, 24.12.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2847/13-ц

Провадження № 2/553/1761/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.12.2013м. м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді- Парахіної Є.В.,

при секретарі- Бутенко Т.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

11.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ЕКО", в якому вказує, що перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді вантажника в магазині "ЕКО Маркет", розташованому по б-ру ОСОБА_2, 5, корп. 2, в м. Полтаві. З 01.05.2013 року не був допущений до роботи директором магазину з невідомих причин, а 03.06.2013 року отримав наказ № ЄК/К-101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту) на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає вказаний наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено порядок накладення адміністративного стягнення не було вручено наказ, а направлено поштою, до наказу не приєднано акту службового розслідування, службової записки керівника. Стверджує про те, що прогул не допускав, а з 01.05.2013 року не був допущений на робоче місце.

Просить визнати протиправним та скасувати наказ № ЄК/К-101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення з посади вантажника, поновити на роботі на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати постановлення наказу по день фактичного поновлення на роботі, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, стягнути з відповідача кошти в сумі 18000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ "ЕКО", належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО", на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № ЭК/К від 12.09.2012 року був прийнятий на роботу з 12.09.2012 року на посаду вантажника.

Згідно з наказом № ЭК/К -101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту) позивач був звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 30.04.2013 року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджено в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1, копію наказу № ЭК/К -101 від 30.05.2013 року він отримав поштою 03.06.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, позивач послався на те, що прогул не допускав, оскільки з 01.05.2013 року не був допущений до роботи з невідомих причин, а при накладенні на нього дисциплінарного стягнення за нібито допущене порушення трудової дисципліни роботодавцем був порушений встановлений чинним законодавством порядок.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження доводів про не допуск до роботи позивачем надано суду копії актів, підписаних ним та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з якими позивач не був допущений до роботи в магазині "ЕКО Маркет", розташованому по б-ру ОСОБА_2, 5, корп.. 2, в м. Полтаві, з 01.05.2013 року.

В судовому засіданні ОСОБА_5, будучи допитана в якості свідка, підтвердила, що була очевидцем того, що її знайомий ОСОБА_1 01.05.2013 року не був допущений до роботи керівництвом магазину "ЕКО Маркет", про причини такої поведінки йому ніхто ніяких пояснень не надав., чи мали місце такі події в інші дні, їй невідомо.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджував про те, що працював по схемі: три дня працює, три дня відпочиває, був ознайомлений з графіком роботи на травень 2013 року, згідно якого мав виходити на робота 01.05.2013 року, 02.05.2013 року та 03.05.2013 року, потім три дня відпочивати, після цього знову три дня працювати, починаючи з 07.05.2013 року. Віз являвся на роботі з 1 по 3 травня, проте не був допущений до виконання трудових обовязків, потім з'явився 07.05.2013 року, директор пояснила, що він звільнений й він припинив приходити на роботу.

Натомість зі змісту письмових заперечень на позов, які надійшли від представника відповідача, вбачається, що в травні 2013 року вантажнику ОСОБА_6 був встановлений графік роботи "3 через 3№, тобто три дні роботи три дні відпочинку, він мав працювати з 4 травня по 6 травня включно, проте на робочому місці не з'явився, трудових обов'язків не виконував, про що комісією відповідача були складені акти службового розслідування допущеного працівником прогулу.

На підтвердження вищевказаних доводів відповідачем надано суду копії ОСОБА_7 службового розслідування допущення працівником прогулу від 04.05.2013 року, складений та підписаний комісією в складі директора магазину ОСОБА_8, працівників ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, від 05.05.2013 року, складений та підписаний комісією в складі працівників ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, та від 06.05.2013 року, складений та підписаний комісією в складі директора магазину ОСОБА_8, працівників ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14

При цьому, з пояснень позивача вбачається, що він дійсно з 04 травня по 6 травня 2013 року на робочому місці не з'являвся.

Виходячи з аналізу вищенаведених доказів, суд приходить до висновку про достовірність даних відповідача про графік роботи позивача, який доказів того, що вищевказані дні були для нього вихідними, а на роботу він мав виходити з 1 травня по 3 травня, суду не надав й відповідні твердження відповідача шляхом подання належних доказів не спростував.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З огляду на вищевказані обставини суд приходить до висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_1 був відсутній на робота 04.05.2013 року, 05.05.2013 року та 06.05.2013 року без поважних причин та допустив прогул.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 стверджував про допущення відповідачем порушення порядку його звільнення, встановленого трудовим законодавством.

Вказані доводи позивача суд вважає обдгрунтованими, виходячи з наступного.

Крім того, в ст. 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів виконання вищевказаних вимог й отримання від ОСОБА_1 пояснень з приводу обставин відсутності на роботі в травні 2013 року.

Так, на підтвердження факту виконання вказаного обовязку, суду надано копію листа ТОВ "ЕКО" № 984 від 22.05.2013 року, адресованого ОСОБА_1, в якому у звязку з тим, що він не зявляється на роботі з 04.05.2013 року, роботодавець просить повідомити причину його відсутності та предявити відповідні документи (лікарняний лист, тощо). При цьому, зауважено, що пояснення та документи необхідно надати до адміністрації магазину за адресою: м. Полтава, вул. Б.Хмельницького, 5, корп.. 2, або до відділу кадрів за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, в строк до 04.06.2013 року.

Разом з тим, судом не здобуто достовірних доказів того, що позивач отримав вищевказаний лист, тоді як не викликає сумніву той факт, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи винесений до спливу визначеного роботодавцем строку для надання пояснень та документів, що підтверджують поважність причин його відсутності на роботі, а саме - 30.05.2013 року.

Крім того, зі змісту оспорюваного наказу ТОВ "ЕКО" № ЭК/К -101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту) неможливо встановити, коли саме був допущений прогул працівником ОСОБА_1, за який до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи, а звільнений він з 30.04.2013 року, тобто до вчинення прогулів, про які зазначається в запереченнях відповідача на позов та ОСОБА_7 службової перевірки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість визнати законним наказ ТОВ "ЕКО" № ЄК/К-101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту), на підставі якого ОСОБА_1 звільнений з роботи. А з урахуванням того факту, що в ході судового розгляду справи не здобуто обєктивних доказів дотримання положень ст. 149 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1, його звільнення також неможливо визнати законним.

Разом з тим, як встановлено в ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом достовірно встановлено, й це підтвердив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 о.Д., що копію наказу ТОВ "ЕКО" № ЄК/К-101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту), на підставі якого він звільнений з роботи, отримано ним 03.06.2013 року.

Копія вищевказаного наказу надійшла на адресу позивача з супровідним листом ТОВ "ЕКО" № 1041 від 30.05.2013 року, яким йому повідомлено про звільнення за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, запрошено з'явитись до відділу кадрів для отримання трудової книжки та розрахунковим, а у разі неможливості приїхати до м. Києва повідомити адресу, на яку відправити трудову книжку.

З даним позовом до суду позивач ОСОБА_1 звернувся лише 11.07.2013 року, тобто з пропуском місячного строку з дня отримання наказу про звільнення.

Відповідачем подано до суду клопотання про застосування при вирішенні позову строків позовної давності.

Позивачем та його представником в судовому засіданні не заявлено клопотання про поновлення пропущеного місячного строку звернення до суду з даним позовом, як і не доведено факту існування поважних та обєктивних причин його пропуску.

Натомість представник позивача пояснив в судовому засіданні, що вважає місячний строк звернення до суду не пропущеним, оскільки, на його переконання, виходячи з положень ст. 233 КЗпП України, такий строк може рахуватись за вибором позивача або з дня отримання копії наказу про звільнення, або з дня отримання трудової книжки, а поскільки ОСОБА_1 трудову книжку не отримав до цього часу,неможливо стверджувати про пропуск ним строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Разом з тим, оскільки предметом спору не є порушення відповідачем прав позивача, повязаних з невчасним отриманням трудової книжки, про необхідність її отримання, місце її знаходження та порядок її отримання ОСОБА_1 був повідомлений відповідачем ТОВ "ЕКО" листом № 1041 від 30.05.2013 року, разом з яким 03.06.2013 року позивачу надійшов наказ про звільнення, беручи до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що трудову книжку він свідомо відмовляється отримувати, тобто її неповернення не повязане з неправомірними діями відповідача, суд приходить до переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 мав звернутись до суду з даним позовом в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Враховуючи викладене, те, що позивач та його представник не заявили в судовому засіданні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не довели факту існування у позивача поважних причин його пропуску, виходячи з розяснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_15 про визнання протиправним і скасування наказу ТОВ "ЕКО" № ЄК/К-101 від 30.05.2013 року про припинення трудового договору (контракту) та позовних вимог про поновлення на роботі у звязку з пропуском строку звернення до суду.

За змістом положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається органом, який розглядає трудовий спір, одночасно при винесенні рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, виходячи з норм ст. 235 КЗпП України, на переконання суду, такими, що не підлягають задоволенню, є і позовні вимоги про стягнення на його користь з відповідача ТОВ "ЕКО" середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 на за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул проведено з порушенням вимог КЗпП України, суд вважає обгрунтованими доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди внаслідок звільнення та порушення трудових прав, викликаної моральними стражданнями та психологічними переживаннями внаслідок звільнення.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні фактично не обгрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та не надав суду доказів, що підтверджують необхідність відшкодування шкоди саме в сумі 18 тис. грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та беручи до уваги характер, обсяг і тривалість моральних страждань, яких він зазнав, а також виходячи з принципу співмірності та розумності, вважає за необхідне стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000 грн. 00 коп.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (р/р 26008000000281 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 32104254) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_16