Постанова № 36449661, 09.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 р. Справа №805/1054/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Хан В.М., Андросова Р.І.,

представників відповідача - Пальцун С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ», звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 07.11.2013 року у справі замінено відповідача, на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких вони прийняті, є документально необґрунтованими.

Вказує, що податковий орган спірними рішеннями порушує його права та інтереси, тому просить визнати їх недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих суду письмових заперечень, зазначили, що доводи викладені у позові не спростовують суті встановлених порушень, тому вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийнято правомірно.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.04.2013 року у даній справі призначено проведення судово - економічної експертизи.

Перед судовим експертом поставлено наступні питання:

1. На підставі первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача, визначити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки № 1240/22-1/34990470 від 07.09.2012 року на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі.

2. З урахуванням дослідження по питанню № 1 та норм податкового законодавства, розрахувати:

по податковому повідомленню-рішенню № 000011542 від 15.01.2013 року, розмір (%) та суму (грн.) грошового зобов'язання по податку на прибуток (основного платежу та штрафної (фінансової) санкції);

по податковому повідомленню-рішенню № 000832341 від 11.10.2012 року суму (грн.) зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

02.10.2013 року до суду надійшов висновок судово - економічної експертизи (том 2, а.с. 98-115), згідно висновків якого зазначено наступне.

По першому питанню :

Документальна обґрунтованість висновків акту перевірки № 1240/22-1/34990470 від 07.09.2012 року на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі не підтверджуються або не представляється можливим підтвердити.

По другому питанню :

Розрахунок розміру грошового зобов'язання по податку на прибуток (основного платежу та штрафної (фінансової) санкції) по податковому повідомленню-рішенню № 000011542 від 15.01.2013 року та суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по податковому повідомленню-рішенню № 000832341 від 11.10.2012 року не провадиться.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» (Далі за текстом,- ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ»), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Далі за текстом, - контролюючий орган),- є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Контролюючим органом, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ», з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 1240/22-1/34990470 від 07.09.2012 року (том 1, а.с. 12-48) (Далі за текстом,- акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки з боку ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» встановлено порушення :

п. 5.1, п.5.2, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.6 п. 11.13 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 829138,00 гривень і завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року на 2475072,00 гривень.

На підставі акту перевірки, 11.10.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення (Далі за текстом,- спірне рішення) № 000832341, яким позивачу за порушення п. 5.1, п.5.2, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.6 п. 11.13 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2475072,00 гривень у т.ч. за деклараціями:

-№ 9007092952 від 21.05.2012 року за 4 кв. 2010 року на суму 402330 гривень;

-№ 9004396962 від 24.06.2011 року за 1 кв. 2011 року на суму 1672938 гривень;

-№ 9015818942 від 09.02.2012 року за 4 кв. 2011 року на суму 399804 гривень (том 1 а.с.10).

На підставі акту перевірки, 11.10.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000822341, яким позивачу за порушення п. 5.1, п.5.2, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.6 п. 11.13 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1207861 гривень (том 1 а.с. 9).

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 000832341 від 11.10.2012 року залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 000822341 від 11.10.2012 року скасовано в сумі 259052 гривень, в іншій частині залишено без змін.

На підставі рішення ДПС в Донецькій області та акту перевірки, 15.01.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення (Далі за текстом,- спірне рішення) № 000011542, яким позивачу за порушення п. 5.1, п.5.2, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.6 п. 11.13 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 948809 гривень у т.ч. основний платіж 829138 гривень, штрафна фінансова санкція на 119671 гривень (том 1 а.с. 11).

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Стосовно обставин покладених контролюючим органом в обґрунтування висновків акту перевірки щодо порушення п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у вигляді віднесення до складу валових витрат вартості спеціальних санкцій-разових (індивідуальних) ліцензій на зовнішньоекономічні операції, що видані Головним управлінням економіки Донецької ОДА, що призвело до завищення валових витрат на суму 170408 гривень (том 1, а.с. 19-21), суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 5.3.5. п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

При цьому зазначена норма містить вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат (штрафи та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду) та не містить інших умов за яких він може розповсюджуватись на інші види санкцій.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»,- за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Згідно ст. 1 цього Закону Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Згідно п. 1.1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" затв. Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року N 52 та зар. в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за N 260/4481,- спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно п. 1.3 Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій затв. Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року N 47 зар. в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за N 259/4480,- разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що режим індивідуального ліцензування відноситься до спеціальних санкцій, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку із порушенням ними норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Вищенаведені норми не містять умов за яких можливо віднести вказані витрати до штрафів пені або неустойки у розумінні ст. 549 ЦКУ, оскільки зазначена ліцензія є «разовим дозволом», та визначення терміну ліцензія разова (індивідуальна) не дорівнює її до штрафу, пені, неустойки.

Згідно висновку судово-економічної експертизи, зазначено, що надані ліцензії, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку позивача, мають реквізити, що передбачені формою документу ч.2,4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» прийняті експертом при проведені дослідження та не містять відомостей, що дозволяють віднести витрати, пов'язані з придбанням індивідуальних ліцензій, до штрафів, пені, неустойки.

Таким чином, оскільки нормативні акти, які визначають порядок застосування санкцій, не містять у собі норм, на підставі яких вказані витрати можливо віднести до штрафів та/або неустойки чи пені, а первинні документи прийняті експертом при проведені дослідження не містять відомостей, що дозволяють віднести витрати, пов'язані з придбанням індивідуальних ліцензій, до штрафів, пені, неустойки, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених обставин викладених у акті перевірки.

Що стосується висновків акту перевірки в частині завищення валових витрат на суму 1123200 гривень внаслідок невірного визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду, суд зазначає наступне.

Згідно описової частини акту перевірки стосовно вказаного порушення зазначено наступне (том 1 а.с. 21-22).

Попереднім актом планової виїзної перевірки від 13.05.2010 року № 2043/23-2/34990470 встановлено порушення п. 1.31 ст.1, п. 4.1.1. п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1 , п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до :

заниження податку на прибуток у 2009 році на 83343 гривень;

завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у декларації на прибуток за 9 місяців 2009 року на 124741 гривень та за 2009 на 2325680.

Таким чином попередньою перевіркою встановлено завищення валових витрат і від'ємного значення об'єкта оподаткування на 112320 гривень.

В матеріалах справи наявна копія акту від 13.05.2010 року № 2043/23-2/34990470 планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року. Згідно висновків вказаного акту (том 1 а.с.86) визначено, що встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року за :

3 квартали 2009 року в сумі 52704 гривень;

за 2009 рік у сумі 1483940 гривень;

структура порушень в частині заниження валових доходів, згідно вказаного акту перевірки (том 1 , а.с. 86-88) являє собою наступне.

за 3 квартал 2009 року на суму заниження валових доходів 52704 гривень суть порушення :

в порушення п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів підприємства не включено вартість безоплатно наданих послуг за перевалку та експедирування коксового горіха на адресу ТОВ «Русметали».

За 4 квартал 2009 року :

на суму 203522 гривень в порушення п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів підприємства не включено вартість безоплатно наданих послуг за перевалку та експедирування коксового горіха на адресу ТОВ «Русметали»;

в порушення п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено показники по рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» у декларації з податку на прибуток за 2009 року внаслідок завищення собівартості реалізованого коксового горіху на 1123200 гривень і відповідно його кількість на 821,316 тон.;

в порушення п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не відображено по рядку 01.6 Декларації позитивну курсову різницю, яка виникла при поверненні передплати за імпортним контрактом № 20/01ДКП.

Представниками позивача у судовому засіданні надано пояснення, що вони погоджуються із порушеннями зазначеними у акті попередньої перевірки за 2009 рік у вигляді заниження задекларованих показників рядка 01.2-Приріст балансової вартості запасів у декларації з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 1123200 гривень за рахунком 281 «Товари на складі», збільшено кількість реалізованого коксового горішка на 821,316 т невірно переведені кілограми в тони.

При цьому вказане порушення було відкориговане наступним чином:

В бухгалтерському обліку збільшена балансова вартість залишків коксового горішка станом на 01.01.2012 року у кількості 821,316 т відповідно у сумі 1123200гривень.

В податковому обліку зазначена помилка відкоригована шляхом сторнування загальної суми витрат на 1123200 гривень - суму порушення. Всього витрат 123355732 гривень. Згідно копії уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток за 2010 рік (том 2 а.с. 31) по рядку «04» «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» значиться сума 123355732 гривень (дата подання до податкових органів 10.05.2012 року).

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в ході експертного дослідження встановлено документальну обґрунтованість сум витрат, які позивач задекларував за 2010 рік (том 2 а.с. 112-113).

Таким чином, витрати за 2010 рік на суму 123355732 гривень (в у уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2010р.) сформовані позивачем з урахуванням порушення п. 5.9 встановленого актом перевірки ДПІ від 13.05.2010 року № 2043/23-2/34990470 шляхом сторнування витрат підприємства на суму вказаного порушення 1123200 гривень.

Згідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином відповідач неправомірно не прийняв до уваги у поточному акті перевірки самостійне виправлення підприємством допущеного порушення п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановленого попереднім актом перевірки.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки в частині завищення валових витрат на суму 1123200 гривень внаслідок невірного визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Що стосується висновків акту перевірки в частині порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило завищення валових витрат у 3-му кварталі 2010 року на суму 3554616 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно описової частини акту перевірки вказана сума значиться як сума курсової різниці, проте, не містить порядку встановлення вказаного порушення (том 1 а.с.22).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З наведеного вбачається, що вказана норма не регулює порядок розрахунку та відображення у складі валових витрат сум курсових різниць від операцій в іноземній валюті.

Разом з тим, вказаний вид операцій регулюється нормами п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Також суд звертає увагу на наступні обставини. Акт перевірки не містить пояснень відносно порядку встановлення вказаного порушення. Суд неодноразово зобов'язував представників відповідача надати письмові пояснення та розрахунки в обґрунтування встановленого порушення. Разом з тим витребуваних доказів від представників відповідача до суду не надійшло.

Таким чином, оскільки акт перевірки не містить пояснень відносно порядку встановлення вказаного порушення, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у судовому засіданні та на вимогу суду не надано вмотивованих пояснень і розрахунків в обґрунтування встановленого порушення, суд приходить до висновку про документальну необґрунтованість висновків акту перевірки у цій частині.

Доводи адміністративного позову також містять посилання на обставини наявності відхилень між загальною сумою порушення та арифметичним розрахунком сум порушень визначених у акті перевірки. Щодо цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно описової частини акту перевірки (том 1 а.с.22) зазначено : перевіркою відображених у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12 показників за 2010 рік -1 квартал 2011 року у загальній сумі 14392118 гривень встановлено, що формування цього показника на підставі таких документів:

Журнали-ордери по рахункам: 312,942,945;

Первинні документи.

Встановлено завищення задекларованих показників у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12 у сумі 2718563 гривень. Вказана сума складається з сум:

3554616- завищення валових витрат внаслідок допущеного порушення п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (включення до складу валових витрат сум курсових різниць за договором позики);

940963 гривень - заниження валових витрат внаслідок порушення п. 5.1, п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що підсумкове значення порушення, визначене за актом 2718563 гривень не відповідає арифметичному розрахунку суми вищенаведених порушень 2613653 гривень (3554616-940963).

Таким чином підтверджуються доводи адміністративного позову у цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України,- кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України,- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, необґрунтованість висновків акту перевірки та відповідно безпідставність спірних рішень, встановлені судом з урахуванням приписів ч.1 ст. 69, ст. 70, ст. 71, ст. 86 КАС України не спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, а також погоджуються із висновками судово-економічної експертизи, в об'єктивності висновків якої у суду немає сумнівів, тому він їм довіряє.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що позивач у позовних вимогах, зокрема просить визнати недійсними спірні рішення, з метою належного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне їх скасувати.

Отже, враховуючи документальну необґрунтованість висновків акту перевірки, як підстави прийняття спірних рішень суд приходить до висновку про їх скасування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 34,41 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 000011542 від 15.01.2013 року, № 000832341 від 11.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВІНЦЕРЕ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 гривень (тридцять чотири гривень) 41 коп. шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09 грудня 2013 року.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.