Постанова № 36449545, 11.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р. Справа №2а-8771/10/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Череповського Є.В.

секретар судового засідання Демішев А.О.,

за участю:

представник позивача Дудік О.М.,

представник відповідача Раков О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Колективного підприємства Інститут геолого - екологічних проблем Донбасу до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про скасування вимоги від 25.05.2009 року №-172/03-23/3 про сплату боргу страхових внесків, скасування рішення від 01.06.2009 року № 515/02-51/13519123 та рішення від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків,-

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство Інститут геолого - екологічних проблем Донбасу звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про скасування вимоги від 25.05.2009 року №-172/03-23/3 про сплату боргу страхових внесків, скасування рішення від 01.06.2009 року № 515/02-51/13519123 та рішення від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року позовні вимоги Колективного підприємства Інститут геолого - екологічних проблем Донбасу до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про скасування вимоги від 25.05.2009 року №-172/03-23/3 про сплату боргу страхових внесків, скасування рішення від 01.06.2009 року № 515/02-51/13519123 та рішення від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків - було задоволені частково.

Визнано протиправною вимогу про сплату боргу від 29.05.2009 р. № Ю-172/03-23/3, спрямовану управлінням пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на адресу Колективного підприємства "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" в частині визначення недоїмки з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 64617,85 грн.

Визнано протиправним рішення від 16.07.2009 р. № 825/02-51/13519123, прийняте управлінням пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, про застосування фінансових санкцій до Колективного підприємства "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" в частині застосування санкцій в розмірі 75730,76 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.162-165).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року залишено без змін (а.с. 180-181).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.10.2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (а.с. 209-210).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена перевірка позивача з питання правильності нарахування, повноти нарахування й своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2000 року по01.05.2009 року, яким встановлені порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до не нарахування сум страхових внесків. На підставі акту відповідачем були виставлена вимога про сплату боргу № Ю-172/03-23/3 від 29 травня 2009 року на суму 257575,32 грн., а також прийняте рішення № 515/02-51/13519123 від 01.06.2009 року про застосування фінансових санкцій в сумі 229110,86 грн. Позивач вважає ці рішення незаконними з тих підстав, що підприємство є платником єдиного податку з вересня 2000 р., а тому сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі сум єдиного податку. Позивач просить визнати недійсними зазначені рішення відповідача.

Позивач змінив предмет позову, пояснивши, що відповідачем було завищено суми донарахування страхових внесків і, відповідно завищена фінансова санкція, нарахування фінансової санкції здійснив без відрахування платежів позивача в складі єдиного податку, що призвело до завищення суми штрафу. Просить скасувати або визнати не чинними вимогу про сплату боргу від 29 травня 2009 року №Ю-172/03-23/3 та рішення про застосування фінансових санкцій від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123, зобов'язати відповідача узгодити з позивачем суму недоїмки з урахуванням грошових коштів, які були отримані від суми сплаченого єдиного податку і виправлення помилки при нарахуванні страхових внесків на фонд оплати праці інваліда, утриматись від прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування неузгодженої суми недоїмки, прийняти рішення про розстрочку сплати позивачем узгодженої суми недоїмки до грудня 2013 року (а.с.126-129).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач у відповідності до ст. ст. 11, 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником, а тому згідно ст. 15 цього закону є платником страхових внесків за найманих працівників. Відповідач вважає, що позивач помилково посилається на Указ Президента України № 727/98, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 18 зазначеного вище закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, та на ці внески не поширюється податкове законодавство. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.114-117).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач Колективне підприємство "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Згідно ст. 15 Положення, пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена планова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Колективного підприємства "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" за період з 01.01.2000 року по 01.05.2009 року, за результатами якої був складений акт № 03-18/194 від 29.06.2009 року. Зазначеним актом встановлені порушення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до не нарахування сум страхових внесків (а.с. 9-25).

На підставі акту перевірки відповідачем позивачу були виставлені вимога № Ю-172/03-23/3 від 29.05.2005 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 257575,32 грн. (а.с. 32), а також прийняте рішення № 515/02-51/13519123 від 01.06.2009 про застосування фінансових санкцій в розмірі 229110,86 гр. (а.с. 33).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.

Разом з тим, відповідно до п. 3 Указу президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 03.07.1999 року № 727/98, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно зі статтею 15 - платниками страхових внесків.

Враховуючи зазначене та положення частини першої статті 19 Закону, зазначені суб'єкти зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 32,3 відсотка (до 31.03.2005 р. - 32 відсотки) і сплачувати їх в установлені строки та в повному обсязі.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від системи оподаткування, на якій перебуває платник податків.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить і застосуванню не підлягає.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Таким чином, висновок відповідача про обов'язковість сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цілком обґрунтований, а тому вимоги органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки та рішення про застосування фінансових санкцій є законними.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивачем сплачувався єдиний податок, з якого 42 відсотки відраховувались до Пенсійного фонду України, що становить 63306,74 грн. за перевіряємий період.

Листами Пенсійного фонду України неодноразово надавались роз'яснення про зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду, відповідно до яких з метою уникнення надмірної сплати страхових внесків за найманих працівників платниками єдиного та фіксованого податків (у зв'язку з одночасною дією Закону, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян") сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.

Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі пред'явлених страхувальником копій платіжних документів про сплату згаданих податків.

У разі, якщо платник, який обрав спрощену систему оподаткування, не здійснює витрат на оплату праці найманих працівників або не здійснює нарахування страхових внесків у розмірі 32,3 % (до 31.03.2005 р. - 32 %), то частина коштів від єдиного та фіксованого податків, що надходять до Пенсійного фонду, обліковується в Розділі I особової картки платника як сплачені страхові внески за найманих працівників.

Відповідно до акту перевірки № 03-13/194 від 29.05.2009 року встановлено, що Колективним підприємством "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" сплачувались суми єдиного податку, з якого зараховувались коштів в розмірі 42 відсотків, що спрямовується до Пенсійного фонду, але в супереч цьому у вимозі № Ю-172/03-23/3 від 29.05.2009 року вказані суми зараховані не були, що призвело до завищення суми недоїмки зі сплати страхових внесків, завищено суми донарахування страхових внесків за період квітень-грудень 2005 року на ФОТ інваліда (нараховано внесків в розмірі 32,3% та 4%). Також рішенням № 825/02-51/13519123 від 16.07.2009 року нараховані суми фінансових санкцій без врахування платежів позивача в складі єдиного податку та розрахунків ФОТ інваліда.

До судового засідання управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька було надано уточнюючи розрахунки суми недоїмки за вимогою та фінансових санкцій з урахуванням суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених у складі єдиного податку, помилки при нарахуванні страхових внесків та фонд оплати праці інваліда.

Відповідно до вказаних уточнюючих розрахунків, сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Колективним підприємством "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" складає 192957,47 грн., фінансова санкція на суму страхових внесків, які донараховані страхувальником або органом Пенсійного фонду України, своєчасно не обчислених та не сплачених платником складає 153380,10 грн.

Згідно вимог абзацу першого Постанови КМУ № 502 органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р.:

- тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) та планових заходів державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю);

- установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням;

- видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом;

- приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути);

- не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису;

Тобто Постановою КМУ № 502 тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання та передбачена можливість контролюючих органів приймати рішення про застосування до цих суб'єктів фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень.

При цьому дія Постанови КМУ № 502 не розповсюджується на певне коло суб'єктів господарювання, як наприклад - з високим ступенем ризику.

Ступінь ризику суб'єктів господарювання слід визначати з урахуванням положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-У, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до Постанови КМУ від 03.09.2008 року № 775 і додатку до неї, зазначено, що критерієм, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання - страхувальниками, які відповідно до закону набули статусу платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), є повнота нарахування та сплати таких внесків.

Установлюється три ступені ризику - високий, середній та незначний.

До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться ті, що: використовують працю найманих осіб без нарахування страхових внесків; не подають територіальним органам Пенсійного фонду України відомості, передбачені законодавством; систематично порушують встановлені строки сплати страхових внесків; не нараховують та не сплачують страхові внески (за інформацією підрозділів податкової міліції, інших державних органів чи третіх осіб).

До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться ті, що: здійснюють нарахування страхових внесків у розмірі меншому від мінімального; порушують встановлені строки подання територіальним органам Пенсійного фонду України відомостей, передбачених законодавством; порушують встановлені строки сплати страхових внесків; допускають помилки, неузгодженість у звітах (відомостях), які подаються територіальним органам Пенсійного фонду України.

Суб'єкти господарювання, що не мають жодної з ознак, передбачених пунктами 3 і 4, вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику.

Планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за нарахуванням та сплатою суб'єктами господарювання страхових внесків, здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;

з середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п'ять років.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем використовувалася праця найманих працівників.

Також, відповідно 9 рядку додатка № 3 до акту планової перевірки № 03-18/194 від 29.05.2009 року відповідачем частково сплачувалися та нараховувалися страхові внески за 2004-2009 роки (а.с.27-31).

Тобто, в період 2004 по 2009 роки позивачем частково нараховував та сплачував страхові внески, а отже не відносився до підприємства з високим ступеням ризику.

Таким чином, вимога управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про сплату боргу від 29.05.2009 року № Ю-172/03-23/3 в сумі 257575,32 підлягає скасуванню в розмірі 257575,32 грн. Рішення від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123 про застосування фінансових санкцій в сумі 229110,86 грн. підлягає скасуванню в сумі 229110,86 грн.

З урахуванням викладених обставин суд частково задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Колективного підприємства Інститут геолого - екологічних проблем Донбасу до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про скасування вимоги від 25.05.2009 року №-172/03-23/3 про сплату боргу страхових внесків, скасування рішення від 01.06.2009 року № 515/02-51/13519123 та рішення від 16.07.2009 року № 825/02-51/13519123 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків - задовольнити частково.

Визнати протиправною вимогу про сплату боргу від 29.05.2009 р. № Ю-172/03-23/3, спрямовану управлінням пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на адресу Колективного підприємства "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" в частині визначення недоїмки з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 257575,32 грн.

Визнати протиправним рішення від 16.07.2009 р. № 825/02-51/13519123, прийняте управлінням пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, про застосування фінансових санкцій до Колективного підприємства "Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу" в частині застосування санкцій в розмірі 229110,86 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена судовому засіданні 11 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Череповський Є.В.