Рішення № 36445407, 19.07.2012, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №2/1312/1002/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 липня 2012 року Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді - Мармаша В.Я.

при секретарі - Магеровській Ю.Я.

з участю представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, яким просила розірвати договір довічного утримання від 22 травня 2004 року, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1584, повернувши їй у власність квартиру № 66 в будинку № 56 на вул. Пасічній у м. Львові. Позов мотивує тим, що 29.10.1996р. їй було встановлено І групу інвалідності загального захворювання. Вона потребує стороннього догляду. Певний час вона сама справлялась, однак на початку 2004 року зрозуміла, що їй потрібна стороння допомога людини, яка б її доглядала та допомагала по господарству. А тому погодилась на пропозицію відповідача укласти із ним договір довічного утримання, згідно умов якого останній зобовязувався надавати їй довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді права безоплатного довічного проживання у зазначеній квартирі, щоденного трьохразового калорійного харчування, забезпечення одягом, взуттям, постільною білизною, надання побутових послуг (прання, прибирання квартири), забезпечення лікарськими препаратами, а також забезпечення послугами адвоката та нотаріуса, догляду і необхідної допомоги. Вартість матеріального забезпечення за договором була встановлена у розмірі 350 грн. на місяць. Зі свого боку, вона передала відповідачу за договором у власність належну їй квартиру № 66 в будинку № 56 на вул. Пасічній у м. Львові. Протягом певного часу відповідач, хоч і неналежним чином, однак частково виконував умови договору, однак протягом останнього періоду дії договору відповідач взагалі не виконував свої зобовязання за договором, а саме: взагалі не сплачував комунальних платежів на утримання квартири, хоч був її власником; не забезпечував її щоденним трьохразовим калорійним харчуванням, одягом, взуттям, постільною білизною, лікарськими препаратами; жодного разу не надавав їй побутових послуг (прання, прибирання квартири); не надавав їй грошового матеріального забезпечення в сумі 350 грн. на місяць. На її пропозицію добровільно розірвати договір довічного утримання у звязку з невиконанням його умов відповідач погодився на це за умови сплати грошової компенсації в розмірі 10000 доларів США, хоч вартість фактично наданих їй послуг за сім років дії договору довічного утримання не можна оцінити навіть у 10% від вказаної суми.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_1 позов підтримали із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що відповідач з моменту укладення договору довічного утримання до 2009 року неналежно виконував умови вказаного договору. Зокрема зі всіх обумовлених послуг дружина відповідача приносила їй лише один раз на день харчування. Комунальні послуги також оплачувала виключно вона, на підтвердження чого має збережені квитанції про їх оплату. У звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань позивач змушена була звертатися за допомогою до знайомих та родичів, а також до благодійних організацій, зокрема послуги з безкоштовного гарячого харчування надавались їй благодійною організацією «Мальтійська служба допомоги», послуги пральні благодійною установою Шпиталь ім. Митрополита А. Шептицького Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, на підтвердження чого представлені підтверджуючі документи. Всі ремонти сантехнічного обладнання у її помешканні здійснювались за її та її родичів рахунок, на підтвердження чого представлено розрахункові квитанції. Матеріальне забезпечення у вигляді грошової суми їй також жодного разу не надавалось. Після 2009 року внаслідок конфлікту, що мав місце між сторонами, оскільки позивач предявила обґрунтовані претензії щодо неналежного виконання відповідачем умов договору довічного утримання, останній взагалі припинив будь-яким чином виконувати умови договору й не надавав їй навіть щоденного одноразового харчування.

Відповідач та його представники ОСОБА_6, ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що вважають безпідставним предявлений позов, оскільки відповідач належним чином виконував умови договору довічного утримання, укладеного із позивачем у 2004 році, до 2011 року включно. Зокрема відповідач повністю оплачував комунальні платежі на утримання квартири, у якій проживала позивач, однак квитанції про оплату таких віддавав останній, здійснив заміну унітазу та сантехнічного обладнання в квартирі, придбання вікон, дивану, купляв ліки, одяг та постільну білизну позивачу, сплачував їй матеріальне забезпечення в грошовій формі у сумі 150 грн. на місяць. Вказані обставини підтверджуються даними акту ЛКП «№ 504»від 29.02.2012р. та показаннями свідків: сусідів позивача та працівників ЛКП «№ 504». Після конфлікту, що мав місце між сторонами у 2011 році, й відмови позивача від отримання допомоги від відповідача, він мав змогу лише сплачувати комунальні платежі за квартиру, в якій проживала позивач, і не мав можливості надавати інші обумовлені договором послуги.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом І групи загального захворювання, інвалідність встановлена 29.10.1996р. безтерміново, що стверджується довідкою кардіологічної МСЕК Серії 218 АГ № 020202. Позивач проживає та зареєстрована за місцем проживання на ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою ЛКП «№ 504»від 21.11.2011р.

Між сторонами 22.05.2004 року було укладено договір довічного утримання, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1584. Згідно вказаного договору довічного утримання від 22.05.2004 року, позивач передала у власність відповідача належну їй квартиру № 66 на вул. Пасічній, 56 у м. Львові, а відповідач зобовязався надавати позивачу довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді права безоплатного довічного проживання у зазначеній квартирі, щоденного трьохразового калорійного харчування, забезпечення одягом, взуттям, постільною білизною, надання побутових послуг (прання, прибирання квартири), забезпечення лікарськими препаратами, а також забезпечення послугами адвоката та нотаріуса, догляду і необхідної допомоги, зобовязався не вселятися до позивача, не реєструватися та не проводити реєстрацію інших осіб без згоди позивача у вищезгаданій квартирі, після смерті позивача провести та оплатити обряд поховання за християнським звичаєм. Вартість матеріального забезпечення за договором була встановлена у розмірі 350 грн. на місяць. Умовами цього договору, зокрема п.11 передбачено, що він може бути розірваний за згодою сторін, а в разі невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін у судовому порядку.

Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яка має значну цінність, взамін того набувач зобовязується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Згідно з п.1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини.

Наявні у матеріалах справи докази переконливо свідчать, що набувач за договором довічного утримання відповідач ОСОБА_4 неналежно виконував свої зобовязання за цим договором. Вказана обставина стверджується, зокрема особистими поясненням позивача ОСОБА_3, з яких вбачається, що до 2009 року зі всіх обумовлених договором послуг дружина відповідача приносила позивачу лише один раз на день харчування. Відповідач взагалі не сплачував комунальних платежів на утримання квартири, власником якої був, не забезпечував позивача одягом, взуттям, постільною білизною, лікарськими препаратами; жодного разу не надавав їй побутових послуг (прання, прибирання квартири) та не надавав жодного матеріального забезпечення в грошовій формі. Після 2009 року внаслідок конфліктних відносин відповідач взагалі припинив надавати їй навіть щоденне одноразове харчування.

Пояснення позивача підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема наданими позивачем копіями квитанцій про оплату комунальних платежів за період дії договору довічного утримання, з яких вбачається, що позивач самостійно здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги надані у квартиру на вул. Пасічній, 56/66 у м. Львові, в тому числі після набуття права власності на зазначену квартиру відповідачем.

Із довідки Благодійної організації «Мальтійська служба допомоги»у м. Львові № 255 від 11.07.2012р. вбачається, що позивач отримує безкоштовне харчування з довезенням додому в проекті «Благодійна кухня»від Благодійної організації «Мальтійська служба допомоги»у м. Львові з липня 2010р.

Як вбачається із листа Львівського міського центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян ОСОБА_7 соціального захисту Департаменту гуманітарної політики ЛМР № 109 від 17.07.2012р., позивач в період з 03.05.2001 по 30.11.2011р. перебувала на обслуговуванні у Львівському територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, з 01.12.2011 по 04.04.2012р. у Львівському міському центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Згідно договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) Личаківським відділенням соціальної допомоги вдома ЛМТЦ позивачу надавались наступні послуги: придбання продуктів харчування, предметів домашнього вжитку, медикаментів та інше за кошти отримувачів послуг; виклик лікаря; допомога у прибиранні приміщення; прання, прасування білизни; оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та оплата комунальних послуг.

Із листа Благодійної Установи Шпиталь ім. Митрополита А. Шептицького Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ № 22348948 вбачається, що позивач обслуговується в рамках медико-соціальних послуг вдома для людей похилого віку з 2003 року та користується такими послугами: гуманітарна допомога, послуги пральні (працівник організації забирає один раз в місяць не більше 5 кг брудної постелі або інших речей, які потребують прання і привозить чисте, випране, випрасуване).

Факт неналежного догляду та матеріального забезпечення позивача відповідачем підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які проживають у сусідньому будинку та на прохання позивача та її родичів здійснювали догляд за останньою та ремонтні роботи у її квартирі, в тому числі свідок ОСОБА_8, яка вказала, що з метою догляду за позивачем буває вдома в останньої 4-5 разів в тиждень протягом багатьох років; свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які будучи знайомими позивача та її сестри ОСОБА_12, на прохання останньої також періодично відвідували позивача та надавали їй допомогу у побуті; та свідки сестра позивача ОСОБА_12 та племінник ОСОБА_13, які також періодично відвідують позивача, особисто свідок ОСОБА_13 декілька разів на тиждень, та здійснюють догляд за нею, надають грошове утримання, оплачують надання їй соціальних послуг іншими особами.

Посилання відповідача на акт ЛКП «№ 504»від 29.02.2012р. як на доказ належного виконання ним своїх обовязків за договором не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки ЛКП «№ 504»жодним чином не уповноважений перевіряти виконання сторонами приватних договірних зобовязань. Крім того, такий жодним чином не підтверджує обсяг послуг наданих відповідачем позивачу за договором. Не підтверджують та не могли підтвердити виконання відповідачем у повному обсязі зобовязань за договором довічного утримання й свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, допитані судом за клопотанням сторони відповідача, оскільки останні, як вбачається із їх показань, за виключенням свідка ОСОБА_16, не є близькими знайомими позивача і не були у неї вдома взагалі, або були там вкрай рідко, й у своїх показаннях фактично підтверджували чи могли підтвердити лише надання дружиною відповідача позивачу послуг із харчування, однак періодичність таких послуг не є підтвердженою. Так, свідок ОСОБА_16 вказувала, що послуги із харчування надавались позивачу один раз в день, оскільки сторони між собою в усній формі домовились, що послуги з харчування позивачу будуть надаватися не три рази в день, як передбачено договором, а лише один раз. Показання свідка ОСОБА_16 щодо виконання договору довічного утримання в решті його положень у повному обсязі суд оцінює критично, оскільки остання у судовому засіданні в категоричній формі давала суперечливі показання про надання позивачу відповідачем соціальних послуг в період, починаючи з 1999 року, тоді як договір довічного утримання був укладений лише у 2004 році, а також підтвердила, що на даний час у неї з позивачем існують конфліктні відносини.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування доводів позивача відповідач не надав, в тому числі будь-яких письмових доказів (квитанцій і т.д.) на підтвердження власних пояснень, даних у судовому засіданні, щодо оплати комунальних платежів на утримання спірної квартири, проведення ремонтних робіт, придбання речей, ліків, одягу та постільної білизни позивачу, сплати їй матеріального забезпечення в грошовій формі у сумі 150 грн. на місяць. Тобто відповідачем не спростовано доводи позивача, що вона за власний рахунок забезпечувала себе одягом та оплачувала комунальні послуги. Також відповідачем не доведено, що він надавав позивачу допомогу у придбанні ліків та продуктів харчування, не доведено, що він сплачував позивачу матеріальне забезпечення в грошовій формі у розмірі 150 грн. щомісячно. Таким чином з моменту укладення договору відповідач фактично не виконував його умов. На даний час між сторонами склалися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними зобовязань за цим договором. Обставину щодо невиконання умов договору протягом року перед зверненням позивача до суду підтвердив і відповідач у судовому засіданні, вказавши, що позивач протягом цього часу відмовляється від отримання від нього соціальних послуг, однак при цьому він матеріального забезпечення у грошовій формі в розмірі передбаченому договором (350 грн. щомісячно) не надавав. Таким чином, наявні підстави для розірвання договору довічного утримання у звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків за договором

Згідно зі ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у звязку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обовязків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

А тому суд приходить до висновку, що слід розірвати договір довічного утримання від 22 травня 2004 року, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1584, визнавши за позивачем право власності на квартиру № 66 в будинку № 56 на вул. Пасічній у м. Львові.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 744, 755, 756 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання від 22 травня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1584, визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 66 в будинку № 56 на вул. Пасічній у м. Львові.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 214,60 грн. не сплаченого судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя Мармаш В.Я.