Рішення № 36444179, 23.12.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4692/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача

ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Коломиї цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Аваль до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_5, про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Аваль, ОСОБА_5 про визнання договору поруки та додаткової угоди до цього договору припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ ОСОБА_6 Аваль (далі ОСОБА_6) звернулося з первісним позовом до суду, мотивуючи його тим, що 13.04.2007 року ВАТ ОСОБА_6 Аваль в особі Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ ОСОБА_6 Аваль та третя особа ОСОБА_5 уклали Генеральну кредитну угоду № 46, в межах якої 13.04.2007 року укладено кредитний договір №014/14-10-224 G46 (надалі - Договір). Відповідно до положень вищевказаного Договору ОСОБА_5 (позичальник) отримала кредитні кошти на ремонт та відновлення нерухомості в розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 13,0 % річних та кінцевим терміном погашення - 12.04.2017 року. Позивач свої зобовязання за Договором виконав, надавши позичальнику ОСОБА_5 кредитні кошти. Відповідно до вказаного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком погашення, який є додатком до договору. Сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

З метою виконання зобов'язань за кредитним договором 27.09.2007 року між Банком (кредитором) та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3І (поручителями) укладено договори поруки відповідно №G46-135 та №G46-136 ( із змінами від 20.06.2011 року). Згідно цих договорів до внесення в них змін додатковими угодами від 20.06.2011 року відповідачі як поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника ОСОБА_5, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, а саме повернути кредит в розмірі 220 000,00 доларів США кожний, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором. 20.06.2011 року було внесено зміни в зазначені договори

поруки і розмір відповідальності поручителів зменшено до 81 562, 09 доларів США.

Однак, уклавши з позивачем договір про отримання кредиту, позичальник ОСОБА_5 систематично порушувала свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за користування кредитними коштами. В звязку з цим позивач звернувся з позовом до Коломийського міськрайонного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить позичальнику ОСОБА_5 Рішенням вказаного суду від 03.06.2013 року вказаний позов задоволено. Крім того, відповідачам як фінансовим поручителям направлялись вимоги про виконання кредитних зобов'язань, які залишились без реагування. Тому на час предявлення первісного позову заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена. Посилаючись на відповідні норми ЦК України та розяснення, викладені в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 , позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів як з поручителів заборгованість за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 10.07.2013 року складає 741 892,10 грн., та сплачений судовий збір в розмірі 3441,00 грн., оскільки заборгованість за кредитним договором на час предявлення позову не погашена.

14.11.2013 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Аваль, ОСОБА_5 про визнання договору поруки та додаткової угоди до цього договору припиненими. В обґрунтування цього позову ОСОБА_3 зазначає, що зазначений ОСОБА_6 безпідставно предявив вимогу про стягнення заборгованості до поручителів, оскільки 03.06.2013 року Коломийським міськрайонним судом прийнято вищезазначене рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - належні ОСОБА_5 міні-маркет та земельну ділянку. Вказане судове рішення набрало законної сили 14.06.2013 року. Вартість цього майна перевищує розмір заборгованості за кредитним договором. Тому ОСОБА_3 вважає, що боржник ОСОБА_5 належно виконала свій обовязок перед Банком. Отже, порука припинилася на підставі положень частин 1 та 2 ст.559 ЦК України. Тому позивач за зустрічним позовом просить визнати укладений з ним договір поруки та додаткову угоду до цього договору припиненими.

В судових засіданнях представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві, а вимоги за зустрічним позовом заперечив. Зокрема, він зазначив, що на даний час триває примусове виконання вищезазначеного судового рішення від 03.06.2013 року, яким звернуто стягнення на предмети іпотеки. Проте, спроб щодо реалізації цього майна орган ДВС ще не вчиняв. Тому позивач за первісним позовом має право вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від поручителів. З цих же підстав ОСОБА_1 вважає, що для задоволення зустрічного позову відсутні буді-які правові підстави, адже належного виконання кредитного зобовязання не відбулося. Тому він просить первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 первісний позов не визнали, зазначивши, що вони перебували у трудових відносинах з рідним братом третьої особи ОСОБА_5 підприємцем ОСОБА_7 і тому підписали вищевказані договори виключно з формальних підстав, так як кредитними коштами взагалі не користувалися і ці кошти позичались для підприємницької діяльності ОСОБА_7 Крім того, відповідачі вважають, що вони не повинні відповідати за зобовязаннями боржника ОСОБА_5 , адже виконання нею цих зобовязань забезпечувалося іпотекою. Тому на даний час заборгованість повинна погашатися за рахунок реалізації предметів іпотеки, на які звернуто стягнення судовим рішенням. Зустрічний позов ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали з підстав, зазначених в цьому позові. Адвокат ОСОБА_4 також пояснив, що ОСОБА_6 має намір двічі отримати суму заборгованості за кредитним договором, а саме і від реалізації предметів іпотеки, і за рахунок стягнення вказаної суми з відповідачів як поручителів. Адвокат вважає, що предмети іпотеки стали власністю Банку і останній має право їх використовувати на власний розсуд, а саме відчужувати, надавати в оренду тощо. Він підкреслив, що договори поруки були укладені не в приміщенні Банку, а в інших місцях, де знаходилися в той час поручителі і ця порука носила лише формальний характер без наміру створення будь-яких прав чи обовязків. Крім того, при укладенні з відповідачами вказаних договорів поруки Банком жодним чином не

перевірявся їх майновий стан, адже на час укладення цих договорів кожен з поручителів зобовязувався забезпечувати виконання ОСОБА_5 кредитного зобовязання в розмірі 220 000, 00 доларів США, а, враховуючи середньостатистичний рівень доходів населення, вказану суму неможливо заробити за ціле життя. Крім того, рішенням Коломийського міськрайонного суду, яке набрало законної сили 14.06.2013 року, задоволено позов Банку про звернення стягнення на предмети іпотеки належні ОСОБА_5 міні-маркет на земельну ділянку для комерційного використання шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 760 514,00 грн. та за рахунок одержаних від реалізації коштів слід задовольнити вимоги ПАТ ОСОБА_6 Аваль за вказаною кредитною угодою та кредитним договором в розмірі 685 385,77 грн. Таким чином, вартість предметів іпотеки, на які звернено стягнення, становить 760 514,00 грн., що на 71 919,23 грн. більше заборгованості за кредитним договором, тобто вказана сума є достатньою для задоволення вимог кредитора. Тому відповідачі та адвокат ОСОБА_4 в задоволенні первісного позову просять відмовити, а зустрічний задовольнити.

ОСОБА_5, яка є третьою особою за первісним позовом, та відповідачкою за зустрічним позовом, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, адже у Банку немає жодних перешкод в задоволенні своїх вимог за рахунок предметів іпотеки, на які звернуто стягнення. Зустрічний позов ОСОБА_5 визнала. Тому вона просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний - задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Встановлено, що 13.04.2007 року ВАТ ОСОБА_6 Аваль в особі Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ ОСОБА_6 Аваль та третя особа ОСОБА_5 уклали Генеральну кредитну угоду № 46, в межах якої 13.04.2007 року укладено кредитний договір №014/14-10-224 G46 (а.с.17-20).

Правонаступником ВАТ ОСОБА_6 Аваль є ПАТ ОСОБА_6 Аваль, що стверджується відповідними змінами до статуту та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.106-109).

Відповідно до п.1 вказаного кредитного договору останній складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, а згідно п.2 цього договору ОСОБА_6 надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 100 000,00 доларів США із сплатою 13,0 % річних та кінцевим терміном погашення 12.04.2017 року на умовах, визначених Договором.

Додатковою угодою №014/14-10-224/2 G46 від 20.06.2011 року до кредитного договору №014/14-10-224 G46 від 13.04.2007 року змінено процентну ставку з 13 % на 11% річних та встановлено суму кредитної заборгованості 81 562,09 доларів США, яка повинна погашатися позичальником згідно встановленого графіку повернення кредиту та сплати процентів, який є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с. 23-24).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 свої зобов'язання за вказаними кредитним договором та додатковою угодою до нього виконав.

У відповідності до п.1.5.1 кредитного договору ОСОБА_5 зобовязалася здійснювати погашення відповідної частини кредиту щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині №1 договору (а.с. 21-22).

Відповідно до рішення Коломийського міськрайонного суду від 03.06.2013 року, яке набрало законної сили 14.06.2013 року, задоволено позов ПАТ ОСОБА_6 Аваль до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмети іпотеки міні-маркет, загальною площею 178,8 кв.м. який знаходиться в м. Коломиї, по вул. Лисенка, 16а, Івано-Франківської області та на земельну ділянку для комерційного використання будівництва та обслуговування міні-маркету, площею 0,0120 га, які належать ОСОБА_5, шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 760 514,00 грн. та за рахунок одержаних від реалізації коштів задовольнити вимоги ПАТ ОСОБА_6 Аваль за вказаними Генеральною кредитною угодою від 13.04.2007 року та укладеним в її межах того ж дня кредитним договором в розмірі 685 385,77 грн. (а.с. 104-105).

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_5 станом на 10.07.2013 року порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість в загальному розмірі 741 892,10 грн., що еквівалентно 92 817,73 доларам США, яка складається із: заборгованості по кредиту 634 520,63 грн.(еквівалентно 79 384,54 доларам США); заборгованості по відсотках 97 127,33 грн. (еквівалентно 12 151,55 доларам США), що стверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с.13-15 ).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку пеню за несвоєчасне погашення платежів за договором в розмірі 10 244,14 грн., що еквівалентно 1 281,64 доларам США, яка складається із пені по кредиту та пені по відсотках, що стверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с.16 ).

Судом також встановлено, що з метою виконання зобов'язань за договором кредиту 27.09.2007 року між Банком (кредитором) та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (поручителями) укладено договори поруки відповідно №G46-135 та №G46-136, згідно яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника ОСОБА_5, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, а саме повернути кредит в розмірі 220 000,00 доларів США кожний, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором (а.с. 100,102).

Додатковими угодами №G46-135/1 та №G 136/1 до вказаних договорів поруки сторонами внесено зміни. Зокрема, викладено в новій редакції п.1.2 цих договорів, відповідно до якого сторони договору встановлюють, що поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по боргових зобов'язаннях боржника ОСОБА_5, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди та кредитного договору від 13.04.2007 року, всіх договорів, змін та доповнень до нього, укладених та таких, що будуть укладені в її межах, щодо повернення наданого кредиту та виконання зобов'язань на суму 81 562,09 доларів США в строк до 12.04.2017 року, сплатити проценти за його користування в розмірі 11% річних, а також сплатити комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) та інші платежі в строки та у випадках, передбачених договором (а.с.101,103).

Судом також встановлено, що 08.08.2012 року Банком направлялись вимоги фінансовим поручителям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконання кредитних зобов'язань (а.с. 92,93).

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до правил ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 належно та своєчасно не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає, що з відповідачів як з поручителів необхідно стягнути в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Аваль заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 741 892,10 грн.

Отже, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 3441,00 грн., що стверджується платіжним дорученням від 18.07.2013 року (а.с.1). Вказана сума відповідно до правил ч.1 ст.88 ЦПК України підлягає присудженню порівну з кожного з відповідачів на користь позивача в звязку із повним задоволенням позовних вимог.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, то суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Покликання ОСОБА_3 на те, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором суд не бере до уваги, оскільки задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Крім того, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку підстав для припинення поруки, передбачених ст.559 ЦК України, оскільки відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, належне виконання ОСОБА_5 кредитних зобовязань станом на час прийняття даного рішення відсутнє.

Твердження ОСОБА_3 та його представника про те, що сам факт звернення стягнення на предмети іпотеки є належним виконанням ОСОБА_5 її кредитного зобовязання суд вважає безпідставними і такими, що суперечать змісту ст.526, 527, 530 ЦК України.

На підставі ст.ст.526, 530, 543, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України та, керуючись ст.ст. 213-215, 226, 294, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

первісний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно як з поручителів на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 Аваль» 741 892 (сімсот сорок одну тисячу вісімсот девяносто дві) гривні 10 копійок заборгованості за кредитним договором №014/14-10-244 G46 від 13.04.2007 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_5, та 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Аваль, ОСОБА_5 про визнання договору поруки №G46 -136 від 27.09.2007 року та додаткової угоди до цього договору №G46 -136/1 від 20.06.2011 року, укладених між відкритим акціонерним товариством ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_3, припиненими відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2013 року.

Суддя:

ОСОБА_8