Рішення № 36442685, 18.01.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №2/463/320/13

Провадження № 2/463/320/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Цуняк Л.Я.,

позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третьої особи профспілкового комітету Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»про визнання нечинним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визнання нечинним і скасування наказу № 127-К від 31 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія трамвая на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у звязку з втратою довіря. Просить поновити її на посаді водія трамвая Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позов позивач мотивує тим, що згідно з наказом № 58-К від 2 вересня 2005 року була прийнята на роботу водієм третього класу трамвайного депо № 1 та наказом № 149-К від 30 грудня 2011 року переведена з трамвайного депо № 1 водієм трамваю у службу експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс». За час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягалась. 31 липня 2012 року наказом № 127-К була звільнена з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у звязку з втратою довіря. А саме через те, що 25 липня 2012 року ніби то нею було продано підроблений талон. Вважає даний наказ незаконним, оскільки не було проведено службової перевірки, на предмет встановлення відповідності відбитку компостера з вагону, який вона обслуговувала 25 липня 2012 року і тим відбиткам компостера, які є на квитках представлених до акту. Комісією по трудових спорах, встановлено, що дані квитки закомпостовано в іншому трамвайному вагоні. Акт складено особами, які не є працівниками Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс». Будь-які заяви та скарги щодо виконання нею посадових обовязків 25 липня 2012 року відсутні, що відображено в поданні до профспілкового комітету від 30 липня 2012 року № 16/-835.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з мотивів викладених в ньому, додатково пояснила, що 25 липня 2012 року під час виконання нею службових обовязків до неї ніхто не підходив з будь-якими претензіями, зауважень до її роботи не було, про будь-які складені щодо її роботи акти не повідомлялось та не була з такими ознайомлена. 27 липня 2012 року в директора підприємства довідалась, що її звинувачують в продажі підробленого квитка, копію якого показали, однак він був проданий не нею. На засіданні профкому пояснювала, що квиток не її, однак пояснення до уваги взяті не були. Крім того, пояснила, що 25 липня 2012 року було також три перевірки контролерів і з їх боку зауважень не було. Просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі договору від 29 серпня 2012 року, в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року позов підтримав з мотивів викладених в ньому, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, яка була одночасно представником третьої особи ОСОБА_3 та діяла від їх імені на підставі довіреностей № 01 від 4 січня 2012 року та № 29 від 18 вересня 2012 року відповідно в судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила. В судовому засіданні 4 жовтня 2012 року проти позову заперечила та пояснила, що позивач з 1 січня 2012 року була переведена на посаду водія трамвая трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»згідно з наказом № 149-К від 30 грудня 2011 року. 23 лютого 2012 року між позивачем і відповідачем був підписаний договір № 258 про повну матеріальну відповідальність, згідно якого позивач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за всі у встановленому порядку передані їй під звіт відповідачем товарно-матеріальні цінності та кошти від реалізації квитків, а також за товарно-матеріальні цінності й кошти, що будуть надходити їй під звіт протягом усього терміну дії договору. 25 липня 2012 року за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було здійснено контрольну закупку пільгового квитка за № 004868 на маршруті № 3 о 18 годині 40 хвилин у вагоні 1150, яким в цей день керувала ОСОБА_1, про що було складено відповідний акт. 31 липня 2012 року відбулось засідання профспілкового комітету, на якому було вирішено одноголосно звільнити позивача з займаної посади у звязку з втратою довіри, про що відповідачем цього ж числа було винесено відповідний наказ. В задоволені позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали особової трудової справи позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Наказом від 30 грудня 2011 року № 149/к ОСОБА_1 була переведена з 1 січня 2012 року з водія трамвая трамвайного депо № 1 водієм трамвая в службу експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»(а.с. 45, 46).

Наказом від 15 червня 2011 року № 170 Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»було встановлено доплати водіям пасажирських трамваїв і тролейбусів в розмірі 12% від реалізації проїзних квитків, яку в тому числі отримувала і позивач. Фактично даний наказ призвів до зміни істотних умов трудового договору вказаних водіїв. Позивач в судовому засіданні не заперечила, що здійснювала реалізацію ввірених їй квитків, а тому суд вважає, що позивач фактично погодилась на зміну умов праці, щодо покладення не неї обовязку з реалізації проїзних квитків в трамваї. Іншим чином встановити посадові обовязки позивача щодо реалізації квитків суд не може, оскільки на вимогу суду представником відповідача не представлено посадової інструкції позивача, така в особовій трудовій справі позивача відсутня.

23 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс»був підписаний договір № 258 про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого позивач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за всі в установленому порядку передані їй під звіт відповідачем товарно-матеріальні цінності (квитки) та кошти від реалізації цих квитків, а також за ті товарно-матеріальні цінності й кошти, що будуть надходити їй під звіт протягом усього терміну дії договору (а.с. 43, 44).

З акту від 25 липня (не вказано рік) складеного ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 вбачається, що на маршруті № 3 о 18 годині 40 хвилин інвентарний номер 1150 водієм було продано талон серії 32, 13 № 004868, 013559, 013558, пл.. Соборна вул. Зелена зупинки не оголошувались (а.с. 6).

Відповідно до шляхового листа № 303220 від 25 липня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала в другу зміну, на маршруті номер три, інвентарний номер вагона 1150, час відїзду 14 година 15 хвилин, час закінчення 20 година 44 хвилини (а.с. 101).

З квитково-облікового аркушу УЗА № 028767 від 25 липня 2012 року вбачається, що позивачу були ввірені для реалізації квитки вартістю по 1,5 гривень та 0,75 гривень (а.с. 163).

Відповідач 30 липня 2012 року звернувся до голови профкому Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»з поданням № 16/-835 про звільнення позивача з роботи працівника трамвайного депо згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, у звязку з втратою довіри з боку адміністрації, так як 25 липня 2012 року при перевірці було виявлено з її боку порушення фінансової дисципліни (а.с. 9).

31 липня 2012 року на засіданні профкому Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»було надано згоду на звільнення з роботи працівника трамвайного депо ОСОБА_1 згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України, у звязку з втратою довіри з боку адміністрації, що стверджується протоколом засідання профкому № 31 від 31 липня 2012 року (а.с. 35).

Наказом від 31 липня 2012 року № 127-к позивача було звільнено з посади водія трамваю з 31 липня 2012 року за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у звязку з втратою довіря (а.с. 8).

В судовому засіданні 4 жовтня 2012 року свідок ОСОБА_7, який був директором трамвайного депо, пояснив, що всіх водіїв попереджали про недопустимість продажу підроблених квитків. Підтвердив, що експертизу квитка, за продаж якого позивача було звільнено не проводили.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року пояснив, що з Управління транспорту та звязку поступив акт, в якому було вказано про продаж підробленого квитка. Після розгляду даного акту в депо, отримав від адміністрації депо пропозицію про звільнення ОСОБА_1 Внесли подання на профком на звільнення позивача, отримали згоду та звільнили останню. Підтвердив, що вирішуючи питання по позивачу щодо подальшої її роботи, керувався складеним актом щодо продажу квитка.

Свідок ОСОБА_9, який є заступником голови профкому, в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року пояснив, що 31 липня 2012 року було розглянуто подання адміністрації підприємства та надано згоду на звільнення позивача.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 19 листопада 2012 року пояснив, що 25 липня 2012 року сів разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в трамвай № 3 на зупинці вул. ОСОБА_10 та купив квиток, який був підроблений на його думку. Всі троє вийшли з трамваю через одну зупинку та склали відповідний акт.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 19 листопада 2012 року пояснила, що разом з друзями ОСОБА_4 і ОСОБА_6 сіли на вул. ОСОБА_10 в трамвай № 3, де ОСОБА_6 придбав квиток у водія, який на їх думку був підробленим, про що склали відповідний акт.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 19 листопада 2012 року пояснив, що 25 липня 2012 року сів разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в трамвай № 3 на вул. ОСОБА_10, де ОСОБА_6 придбав, на їх погляд, підроблений квиток, про що було складено акт на зупинці, коли вийшли з трамваю.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Представником відповідача не представлено суду вилученого придбаного 25 липня 2012 року у позивача ОСОБА_6 квитка, а також в порушення вимог передбачених ст. 60 ЦПК України не представлено доказів, що вказаний квиток підроблений, зокрема жодного висновку особи зі спеціальними знаннями та навичками, яка може встановити факт, що квиток підроблений, матеріалів службової перевірки, які б підтверджували, що даний квиток був підробленим, а також не заявлено клопотання про призначення експертизи на предмет встановлення відповідності квитка. Тому суд не може брати до уваги покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 було придбано 25 липня 2013 року в позивача підроблений квиток, а також складений ними акт від 25 липня (не вказано рік).

Відповідно до постанови апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135-1 КУпАП.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що звільнення Львівським комунальним підприємством «Львівеклектротранс»ОСОБА_1 з посади водія трамвая на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у звязку з втратою довіри є незаконним, так як суду відповідачем не представлено жодного доказу в підтвердження придбання 25 липня 2012 року ОСОБА_6 в позивача підробленого квитка, і такі докази судом не здобуті. Крім того, свідок ОСОБА_7 підтвердив, що експертизи квитка не проводили.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, наказ № 127-к від 31 липня 2012 року Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»слід скасувати та поновити позивача на посаді водія трамвая служби експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Пункт 2 порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У відповідності до п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

З довідки Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»№ 9 від 11 січня 2013 року вбачається, що заробітна плата позивача за червень 2012 року становила 2 746,55 гривень, а за липень 2012 року 3 603,16 гривень.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік»кількість робочих днів в червні 2012 року становила 19, в липні 2012 року 22, в серпні 2012 року 22, в вересні 2012 року 20, в жовтні 2012 року 23, в листопаді 2012 року 22, в грудні 2012 року 21.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік»кількість робочих днів в січні 2013 року становить 21. Відповідно до статті 73 КЗпП України у 2013 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня - Різдво Христове.

Одноденна середня заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становить 154,87 гривень ((2 746,55+3 603,16)/(19+22)=154,87).

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути середній заробіток за період часу з 1 серпня 2012 рок по 18 січня 2013 року в розмірі 18 584,4 гривень (154,87 * 120 робочих днів за вказаний період).

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

З врахуванням наведеного слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 3 407,14 гривень (154,87 * 22 (кількість робочих днів в серпні 2012 року) та поновити на посаді водія трамвая служби експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь держави судові витрати в справі, що складаються з 321,9 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним і скасувати наказ № 127-к від 31 липня 2012 року Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на посаді водія трамвая служби експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»(ЗКПО 03328406) з 1 серпня 2012 року.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»(ЗКПО 03328406) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 18 584 (вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят чотири) гривні 40 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія трамвая служби експлуатації трамвайного депо Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»(ЗКПО 03328406) з 1 серпня 2012 року та стягнення середньої заробітної плати з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (ЗКПО 03328406) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в розмірі 3 407 (три тисячі чотириста сім) гривень 14 копійок допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: