Рішення № 36442336, 24.12.2013, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2040/13-ц

Номер провадження 2/341/790/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Гаполяка Т.В.

секретарів - Цимбалістої О.В., Томин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, неустойки за прострочення виконання грошового зобовязання, моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 Зіновійовиа про стягнення коштів за договором позики в розмірі 6 850 грн., неустойку за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 373 грн. 28 коп., та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. В подальшому подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 2 400 грн. оскільки відповідач певну суму повернув позивачу раніше, неустойку за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 373 грн. 28 коп., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 червня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики відповідно до якого позивач позичив відповідачу 6 850 грн., а останній зобовязався в термін до 12 жовтня 2010 року повернути такі. Укладення договору позики підтверджується наданою ОСОБА_2 розпискою. Частину коштів ОСОБА_2 повернув раніше у звязку з чим він уточнив позовні вимоги. Решту суми в обумовлений строк ОСОБА_2 не повернув, відтак змушений звернутись з позовом до суду. Також просить стягнути з відповідача у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання неустойку в сумі 373 грн. 28 коп. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 предявив зустрічний позов та просить суд визнати недійсним договір позики від 01 червня 2011 року укладений між ним та ОСОБА_1 В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що зазначену в розписці суму коштів фактично від ОСОБА_1 не отримував. Дану розписку написав під примусом ОСОБА_1, який погрожував йому фізичною розправою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 первісний позов підтримав частково, зустрічний заперечив. Пояснив, що здійснює підприємницьку діяльність і відповідач ОСОБА_2 працював у нього. Мотивуючи своє прохання сімейними проблемами звернувся до нього з таким та просив позичити кошти. Він відгукнувся на пропозицію та позичив кошти. В подальшому ОСОБА_2 частково відпрацьовував кошти, працюючи на мийці машин, частково повертав. В розписці зазначено, що кошти позичені на ремонт автомобіля НОМЕР_1, однак дана інформація є недостовірною. Даний автомобіль належить його дружині і такий мали намір здавати в оренду. Даний автомобіль використовував ОСОБА_2, однак домовленості щодо оренди такого не досягли, ОСОБА_2 автомобіль не пошкоджував. З ОСОБА_2 не укладав ні трудового договору ні цивільно-правової угоди, оскільки такий цього не хотів та працював нетривалий час на випробувальному терміні. Уточнені позовні вимоги підтримав частково, враховуючи те, що ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи ще одну розписку про повернення боргу в сумі 500 грн., а тому просив стягнути з останнього 1 900 грн. боргу за договором позики, неустойку за прострочення виконання грошового зобовязання та 5 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 первісний позов підтримав, зустрічний заперечив. Зазначив, що ОСОБА_2 первинно виконував зобовязання за договором позики, а саме частинами повертав таку, що вказує на дійсність договору позики. Відтак вимоги за первісним позовом вважає такими, що підлягають до задоволення. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов заперечив, заявлений ним зустрічний позов підтримав. Пояснив, що ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність по наданні послуг перевезення «таксі», надає послуги мийки машин, реалізовує товари у магазинах. Влаштувавшись до нього на роботу, працював водієм-таксистом на автомобілі НОМЕР_2, який належить його дружині. даний автомобіль пошкодив внаслідок наїзду на перешкоду. Запропонував ОСОБА_1 відремонтувати такий, на що останній зазначив, що ремонт проведе сам, а вартість такого вирахує з заробітної плати. В подальшому працював на мийці, що належить ОСОБА_1, однак такий не оплачував його працю мотивуючи відрахуванням вартості ремонту автомобіля. Також на відшкодування вартості ремонту автомобіля давав грошові кошти. В подальшому, коли виник спір з ОСОБА_1 щодо оплати праці та відрахувань за ремонт машини, останній приїхав до нього додому у супроводі кремезних чоловіків та під погрозами фізичною розправою він написав зазначену розписку.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, зустрічний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, і дані обставини визнаються сторонами, що ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність використовував найману працю, в тому числі в такого працював ОСОБА_2, зокрема виконував роботи по наданню послуг по мийці машин. Трудовий договір чи цивільно-правова угода з ОСОБА_2 укладена не була.

Автомобіль марки DAEWОO, д.н.з. НОМЕР_3 зареєстрований за дружиною позивача ОСОБА_5, і таким в певний період керував ОСОБА_2, що також визнається сторонами. Реєстрація автомобіля НОМЕР_1 за ОСОБА_5 підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою відділу ДАІ Галицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Як вбачається з поданої позивачем копії розписки від 01 червня 2011 року (а.с. 8) ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 6 850 грн. на ремонт автомобіля НОМЕР_2, а саме на ремонт автомобіля, який належить дружині ОСОБА_1 ОСОБА_5

Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, а в подальшому такі підтримав частково. Уточнюючи позовні вимоги та підтримуючи такі частково ОСОБА_6 пояснив, що взяв до уваги подані ОСОБА_2 розписки про повернення останнім йому коштів.

Згідно поданих ОСОБА_2 копій розписок (а.с. 31,32) наданих йому ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2:

16 червня 2010 року 200 грн., вказавши про залишок боргу 2 700 грн.;

10 серпня 2010 року 300 грн., вказавши про залишок боргу 2 400 грн.;

31 серпня 2011 року 500 грн.

Саме ці розписки про повернення коштів взяв позивач до уваги уточнюючи позовні вимоги.

Оцінивши зібрані докази суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про укладення з ОСОБА_2 договору позики та передачу коштів за таким, враховуючи взаємну суперечливість показів та зміст розписки. Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що 01 червня 2011 року був укладений договір позики та передані кошти, однак в подальшому при визначені боргу за даним договором позики бере до уваги надані ним ОСОБА_2 рік раніше розписки про повернення боргу та відповідно уточнює позовні вимоги. В розписці прийнятій ОСОБА_1 від ОСОБА_2 вказано, цільове призначення нібито позичених коштів, а саме на ремонт автомобіля, який зареєстрований за дружиною ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 відпрацьовував в нього позичені кошти, однак жодним чином не вказав як це враховано при визначені кінцевої суми боргу.

З тих же підстав суд надає віри поясненням ОСОБА_2, що останній влаштувавшись до підприємця ОСОБА_8 на роботу, працював водієм-таксистом на автомобілі НОМЕР_2, який належить дружині ОСОБА_1 та пошкодив такий. В подальшому працював на мийці, де ОСОБА_1, як підприємець надає послуги по мийці машин і останній відраховував із заробітної плати вартість ремонту пошкодженого автомобіля. Також на відшкодування вартості ремонту автомобіля давав грошові кошти. Коли виник спір з ОСОБА_1 щодо оплати праці та відрахувань за ремонт машини, ОСОБА_2 під погрозами фізичною розправою 01 червня 2011 року написав розписку про нібито отриману позику в розмірі 6 850 грн., які фактично не отримував.

Дані обставини суд вважає встановленими в судовому засіданні.

Оцінюючи характер відносин, які мали місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то по суті такі носять характер або трудових і мали місце між роботодавцем, яким був підприємець ОСОБА_1 та найманим працівником ОСОБА_2 При заподіянні шкоди працівником при виконанні трудових обовязків питання відшкодування такої регулюється трудовим законодавством. Або дані відносини носять характер цивільно-правових з проводу надання послуг чи виконання робіт.

Щодо договору позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Провівши системний аналіз зазначених положень законодавства, враховуючи те що розписка надається на підтвердження укладення договору позики та посвідчує передачу коштів, і така в дійсності є, однак була ОСОБА_2 надана ОСОБА_8 внаслідок застосування психічного тиску з боку останнього і кошти не передавались, дані дії вчинені для приховування іншого зобовязання, зокрема щодо відшкодування шкоди, договір позики від 01 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід визнати недійсним.

Визнання недійсним договору позики виключає можливість задоволення позову ОСОБА_8 з вимогами які випливають з такого.

Слід вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 231, 235, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, неустойки за прострочення виконання грошового зобовязання, моральної шкоди.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 01 червня 2001 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення підлягає оскарженню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_10