Рішення № 36437963, 26.12.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.12.2013

Справа № 320/12281/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупа І.В.

при секретарі - Головіній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в позовній заяві просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку в розмірі 15046 грн.24 коп. посилаючись на те, що наказом від 31.01.2013 року вона була звільнена з роботи у звязку із закінченням строку трудового договору. При звільненні їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 6954 грн. 74 коп. за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року. При цьому пояснила, що з 02.01.2009 року вона працює в ТОВ «Товари народного вжитку». Наказом від 31.01.2013 року вона була звільнена з роботи у звязку із закінченням строку трудового договору. На час звільнення у відповідача утворилася заборгованість по виплати їй заробітної плати в розмірі 6954,74 грн., яка була стягнута в судовому порядку на підставі судового наказу. На теперішній час відповідач жодної виплати по заборгованості по заробітній платі не здійснив. У звязку з порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати просить стягнути середній заробіток за час затримки на день винесення рішення суду.

Представник відповідача позов визнала частково, при цьому пояснила, що позивачка в день звільнення не працювала, з вимогою про розрахунок не зверталася, а тому підприємство повинно виплатити її середній заробіток за час затримки розрахунку з дня отримання відповідачем копії позовної заяви, тобто з 19.12.2013 року в сумі 365 грн.20 коп. крім того, затримка з виплати заробітної плати сталася не з причини небажання роботодавця розрахуватися з робітником, а у звязку з наявністю обєктивних причин, та скрутного матеріального становища підприємства.

Суд, вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити.

Позивачка працювала на підприємстві відповідача на посаді архіваріуса групи технічного секретаріату.

Наказом № 26-К від 31.01.2013 року позивачка звільнена з посади на підставі ст. 36 п.2 Кодексу Законів про працю України у звязку із закінченням строку трудового договору. (а.с. 8)

У порушення вимог ст. 115 Кодексу Законів про працю України заробітна плата виплачувалася відповідачем нерегулярно, в разі чого виникла заборгованість.

Згідно довідки заборгованість перед позивачкою по виплаті заробітної плати на час звільнення становила 6954 грн. 74 коп. (а.с. 9)

З пояснень сторін вбачається, що на примусовому виконанні знаходиться судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі, але жодних платежів по погашенню заборгованості здійснено не було.

Таким чином, на час звільнення і до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі позивачці виплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу Законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства у строки, що зазначені ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачку звільнено 31.01.2013 року.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, крім виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням,здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 з відповідними змінами.

Відповідно до п. 2 вказаного порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (за виключенням оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

У відповідності до розяснень Верховного Суду України, що містяться у п. 25 постанови Пленуму № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за вирішенням спору про оплату праці працівники, як ті, що працюють за трудовим договором, так і члени кооперативів та їх обєднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, можуть звернутись до обраної на підприємстві (установі, організації) КТС або до суду в строки, передбачені ст.ст. 225,228,233 Кодексу Законів про працю України.

Пропуск зазначених строків не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви, оскільки при визнанні його причин поважними ці строки можуть бути поновлені відповідно КТС чи судом.

У справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст.ст. 225,233 КЗпП України), і відповідно до цього зясовувати зазначену дату.

Закінчення строку виплати заробітної плати (ст.115 КЗпП України) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у звязку із затримкою його виплати.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Глава XV Кодексу Законів про працю України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст. 238 Кодексу Законів про працю України про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП України виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи) без обмежень будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.

Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього кодексу № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року (справа № 1-5/2012) роз'яснено, що при вирішенні трудового спору стосовно стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, посилання представника відповідача на те, що позивачка не зверталася з вимогою про виплату розрахунку є безпідставним.

Безпідставним також є посилання представника відповідача на недоведеність вини підприємства у виплаті належних позивачці сум.

В судовому засіданні встановлено, що права позивачки щодо отримання належних їй при звільненні сум були порушені саме відповідачем.

При цьому, скрутне фінансове становище підприємства було допущено його керівництвом.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не виплатив позивачці належні їй по заробітній платі суми у день звільнення і до теперішнього часу з нею не розрахувався, тому стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Згідно довідки № 1838 від 19.12.2013 року, наданою відповідачем, середньомісячна заробітна плата, обчислена відповідно до вимог законодавства на час звільнення позивачки, складала 1570,36 грн., а середньоденна 73 грн.04 коп.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки, тобто з 31.01.2013 року по 26.12.2013 року складає 17091 грн.36 коп. ((1570,36 грн.х10 міс.)+(73,04х19 дн.) = 17091 грн.36 коп. і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивачки.

Стягненню з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає також судовий збір на користь держави в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 115,116,117, 232, 233 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 11,60,88,112 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (юридична адреса м. Мелітополь, вул. Каховське шосе,27, р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії», м. Київ код ЄДРПОУ 25482098) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17091 грн.36 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (юридична адреса м. Мелітополь, вул. Каховське шосе,27, р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії», м. Київ код ЄДРПОУ 25482098) судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. на доходний рахунок: 31215206700013, Код ЄДРПОУ суду: 36969096 Мелітопольське УДК ГУДКУ у Запорізькій області, одержувач коштів: Державний бюджет м. Мелітополь 22030001, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37968956, МФО: 813015, призначення платежу: судовий збір, п. 1.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: