Постанова № 36437341, 17.12.2013, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №250/3379/13-а

Номер провадження2-а/250/163/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарі Костенко Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом Ясинуватського міжрайонного прокурора Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про визнання протиправними дії та бездіяльності і зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2013 року Ясинуватський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради. Вимоги мотивував тим, що за результатами перевірки Ясинуватською міжрайонною прокуратурою Управлінню праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради (далі Управління) внесено подання про усунення порушень вимог законодавства про соціальний захист пільгових категорій громадян, причин та умов, що їм сприяють. 09 вересня 2013 року прокуратурою отримано відповідь Управління на зазначене подання, згідно з якою факти порушень не підтвердились. Прокурор не погоджується з відповіддю зазначає, що з 06 березня 2008 року позивач перебуває на обліку в Управлінні як ветеран праці та пенсіонер за віком. Останнім вугільним підприємством на якому працював позивач до призначення пенсії є шахта «Юний комунар». 30 квітня 2013 року Управління відмовило позивачу у виплаті компенсації за оплату електроенергії, газу та центрального опалення. Зазначає, що рішення прийняте з порушенням вимог, адже позивач має право на отримання відповідної компенсації, подання прокурора по суті не розглянуто, не вжито заходів до усунення виявлений під час перевірки порушень, причин та умов, що їм сприяли, не надано належну оцінку діям (бездіяльності) посадових осіб, які їх допустили. Посилається на приписи ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» як підставу звернення до суду та, з урахуванням уточнення від 11.11.2013 р., просить визнати протиправними дії Управління щодо відхилення подання від 20.08.2013 р.; визнати протиправною бездіяльність Управління щодо невжиття заходів з усунення виявлених Ясинуватською міжрайонною прокуратурою у ході перевірки порушень, причин і умов, що їм сприяють; зобовязати Управління вчинити дії щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень законів, виявлених у ході перевірки, та зазначених у поданні Ясинуватського міжрайонного прокурора від 20.08.2013 р., причин та умов, що їм сприяли; зобовязати Управління вчинити дії, спрямовані на притягнення до відповідальності посадових осіб Управління, відповідальних за вказані напрями роботи відповідно до їх посадових інструкцій.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідач умисно не виконує свої обовязки, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник прокурор Новіков А.В., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав заявлені Ясинуватським міжрайонним прокурором позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування чого послався на обставини, які викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні проти позову заперечив, до суду надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання є аналогічними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Питання представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді врегульовані ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів. Аналогічні приписи містяться й у ч. 2 ст. 60 КАС України.

Зі змісту вступної частини позову судом встановлено, що позов Ясинуватського міжрайонного прокурора заявлено в інтересах ОСОБА_2, тобто права саме цієї особи підлягають судовому захисту у розумінні ст. 6 КАС України.

Між тим, звертаючись до адміністративного суду в інтересах позивача, прокурор посилається на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначаючи при цьому, що право на позов виникло у нього відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодування шкоди;

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

У цьому випадку прокурор, за змістом ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повинен мати юридичний статус саме позивача у справі.

Системний аналіз зазначених законодавчих норм та правовідносин, що склались між Ясинуватським міжрайонним прокурором та відповідачем, зміст мотивувальної та прохальної частин позову прокурора, дає суду підстави обґрунтовано вважати, що Ясинуватський міжрайонний прокурор звернувся до адміністративного суду саме на підставі ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про що він й сам зазначив. Таким чином, підставою звернення, з урахуванням диспозиції наведеної законодавчої норми, є «відхилення подання в цілому».

У даному адміністративному процесі Ясинуватський міжрайонний прокурор, всупереч приписам ст.ст. 6, 60, 61 КАС України, ст.ст. 23, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», звернувшись з позовом в інтересах фізичної особи ОСОБА_2, діє у власних інтересах, що вбачається із мотивувальної та прохальної частин позову та відповідного обґрунтування, що в ньому міститься.

Таким чином, жодні порушені права Ясинуватського міжрайонного прокурора не підлягають судовому захисту у даній справі, де прокурор не є позивачем.

Крім того, у позовній заяві прокурор не конкретизував, які саме заходи мав вжити та які дії мав вчинити відповідач для поновлення ОСОБА_2 у його правах на досудовій стадії, тобто на виконання внесеного подання, та які саме заходи має вжити, які дії має вчинити відповідач для поновлення ОСОБА_2 у правах з огляду на зміст позовних вимог. За існуючих обставин заявлені позовні вимоги є субєктивним тлумаченням позивача і не відповідають унормуванню ч. 4 ст. 105 КАС України. Отже, на теперішній час у позові відсутні вимоги щодо поновлення ОСОБА_2 у правах, які у розумінні ч. 4 ст. 105 КАС України є належними способами захисту.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 18, 23, 69-72, 86, 87, 94, 105164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволення адміністративного позову Ясинуватського міжрайонного прокурора Донецької області, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про визнання протиправними дії та бездіяльності і зобовязання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення даної постанови, або протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя: ОСОБА_5