Рішення № 36436656, 23.09.2013, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/730/13

№ 331/1771/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників :

позивача - Хмарського Р.Б.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Дочірнього підприємства « Інтранс Холдінгс» до ОСОБА_3, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю « Восток Автомир» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на витребуване майно,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2013 р. Дочірнє підприємство « Інтранс Холдінгс» ( далі ДП « Інтранс Холдінгс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю « Восток Автомир» ( далі ТОВ « Восток Автомир») про витребування з володіння відповідача транспортного засобу - автомобілю Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 та визнання права власності на вказаний автомобіль.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 01 грудня 2010 р. між ДП « Інтранс Холдінгс» та ТОВ « Восток Автомир» було укладено Договір комісії № 16.

Згідно п.1.1 Договору комісії ТОВ « Восток Автомир» зобов»язався за дорученням ДП « Інтранс Холдінгс» за винагороду укласти від свого імені та за його рахунок договір купівлі- продажу транспортного засобу позивача за ціною, що вказана в акті технічного стану оцінки транспортного засобу.

Пунктом 4.1. цього Договору комісії передання товару позивачем ТОВ « Восток Автомир» для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється разом з підписанням цього договору за актом, який підписується обома сторонами і є невід»ємною частиною цього договору.

01 червня 2012 р. на виконання Договору комісії від 01.07.2010 р. ТОВ « Восток Автомир» уклало з ОСОБА_3 договір купівлі- продажу № 481/16, згідно якого йому був проданий автомобіль позивача Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 за 115 910, 87 грн. з ПДВ.

Позивач вважає укладений договір купівлі- продажу незаконним з наступних підстав.

По-перше : Договір комісії № 16 від 01.07.2010 р. між позивачем та ТОВ « Восток Автомир» не укладався, як зазначено вище. Фактично вказаний Договір комісії між даними сторонами був укладений 01.12.2010 р.

По-друге : позивач не мав наміру продавати даний автомобіль за ціною 115 910,87 грн. та не передавав його на реалізацію ТОВ « Восток Автомир», тобто відповідно до п.1.1. Договору від 01.12.2010 р. не доручав укладати від свого імені договору купівлі- продажу даного автомобіля.

По-третє : жодного акту щодо передачі автомобіля на продаж між сторонами відповідно до умов п.4.1. Договору від 01.12.2010 р. станом на 01.12.2010 р. ( момент укладання цього договору), а також будь-яких інших актів іншими датами не підписувалось.

В-четверте : вказаний автомобіль вибув з власності позивача поза його волею, у зв»язку з діяльністю ОСОБА_4, який діючи на підставі довіреності № 14 від 01.05.2012 р., передав автомобіль для продажу ТОВ « Восток Автомир». Незаконність вибуття вказаного автомобіля полягає в тому, що довіреність № 14 від 01.05.2012 р. на ім.»я ОСОБА_4 позивачем не видавалася, директором позивача Черняком С.Ю. не підписувалася. Викладене свідчить про підробку документів, а саме довіреності № 14 від 01.05.2012 р.

В суді представник позивача позов підтримав з підстав, викладених по тексту заяви , додатково посилаючись як на правову підставу заявлених вимог на ч.1 ст. 388 ЦК України, мотивуючи тим, що автомобіль вибув з володіння його довірителя поза його волею, шляхом його незаконного продажу ТОВ « Восток Автомир», який не мав права продажу даного автомобіля за Договором комісії, якого в природі не існує, до того ж станом на 01.12.2010 р., і станом на 01.06.2012 р. за діючим Договором комісії від 01.12.2010 р. даний автомобіль на продаж позивачем ТОВ « Восток Автомир» не передавався, а також у зв»язку з тим, що ОСОБА_4 не був довіреною особою позивача і відповідно не мав права передавати ТОВ « Восток Автомир» даний автомобіль на продаж. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в суді проти позову заперечує, посилаючись на те, що її довіритель є добросовісним набувачем спірного автомобілю, а позивач , в свою чергу, не довів той факт, що належне йому майно - транспортний засіб вибув з його володіння не з його волі іншим шляхом, як то передбачено ст. 388 ЦК України. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи в суді проти позову заперечує, зазначаючи, що продаж спірного автомобілю повністю відповідав волевиявленню ДП « Інтранс Холдінгс» , а надані суду ТОВ « Восток Автомир» документи в своєї сукупності повністю спростовують твердження позивача, на яких базуються позовні вимоги. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, приходить до наступного.

В суді встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В суді встановлено, що з 05 січня 2011 р. по 01 червня 2012 р. ДП « Інтранс Холдінгс» було власником автомобіля Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 ( а.с. 65).

01 червня 2012 р. між ТОВ « Восток Автомир» та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу № 481/16 про продаж автомобіля Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 ( а.с.8).

Вказаний Договір був укладений на підставі п.1.2. Договору комісії № 16 , який був укладений між ТОВ « Восток Автомир» та ДП « Інтранс Холдінгс» 01 грудня 2010 року і який відповідно до п. 9.7 Договору комісії був чинний на момент укладення Договору № 481/16 ( а.с.6-7).

Виходячи із пояснень представників позивача та третьої особи щодо обставин продажу спірного автомобілю суд приходить до висновку про те, що у п.1.1. Договору купівлі- продажу № 481/16 помилково зазначена дата укладення Договору комісії № 16 - 01.07.2010 р., замість 01.12.2010 р., що, в свою чергу, не впливає на законність вказаного правочину.

Згідно п.1.3. Договору комісії № 16 від 01.12.2010 р. транспортні засоби, що передаються на комісію, вказуються у Актах.

Із змісту п. 2.1.3. зазначеного Договору вбачається, що Комісіонер ( ТОВ « Восток Автомир»), приймаючи товар Комітента ( ДП « Інтранс Холдінгс») відповідно до цього договору зобов»язаний перевірити його якість, технічний стан, укомплектованість, звірити відповідність номерів складових частин, пересвідчитися в його придатності для продажу, про що складається акт технічного стану транспортного засобу, який підписується обома сторонами і є невід»ємною частиною цього Договору.

У відповідності до перелічених пунктів Договору комісії № 16 від 01.12.2010 р. ДП « Інтранс Холдінгс» на підставі Акту технічного стану транспортного засобу № 481/16 передало на комісію автомобіль Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 ( а.с.70), що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про те, що жодного Акту з приводу передачі автомобілю за Договором комісії не підписувалося.

Згідно п.4.2. Договору комісії № 16 від 01.12.2010 р. Комітент ( ДП «Інтранс Холдінгс») разом з товаром передає Комісіонеру ( ТОВ « Восток Автомир») наступні документи : свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( технічний паспорт) з відміткою Державтоінспекції про зняття з обліку у зв»язку з продажем; видаткову накладну на комісію із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, ціни ; за наявності сервісну книжку ( гарантійний талон); для транспортних засобів іноземного виробництва сертифікат відповідності та довіреність на уповноважену особу.

У відповідності до вказаного пункту Договору ДП « Інтранс Холдінгс» разом з автомобілем передало ТОВ « Восток Автомир» необхідний пакет документів для його продажу , а саме : свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відмітками ДАІ про зняття з обліку у зв»язку з продажем , видаткову накладну з зазначенням ціни автомобіля, податкову накладну та довіреність на уповноважену особу ( а.с. 65,66,67,68, 69).

В суді представник третьої особи зазначив, що на підставі Договору комісії № 16 від 01.12.2010 р. ТОВ « Восток Авто», крім вказаного спірного транспортного засобу, продало ще чотири автомобілі, належні позивачеві. Оскільки вказану суттєву обставину по справі позивач не спростував, судом не приймаються до уваги його твердження про те, що ДП « Інтранс Холдінгс» не доручав ТОВ « Восток Автомир» укладати від свого імені договорів купівлі-продажу, в тому числі спірного автомобіля.

Виходячи із змісту пунктів 2.1.3. , 4.3 Договору комісії № 16 від 01.12.2010 р. ціна спірного автомобіля первинно вказується в Акті технічного стану транспортного засобу ( а.с. 70) , видатковій накладній ( а.с. 68) , а повторно - в податковій накладній ( а.с.67). Вказані документи, які були передані ДП « Інтранс Холдінгс» ТОВ « Восток Автомир» є первинними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства і були підписані різними посадовими особами позивача. Фактично, надавши третій особі вказані первинні документи, позивач підтвердив правомочність укладення Договору комісії № 16 та Акту технічного стану транспортного засобу, а як наслідок і Договору купівлі-продажу № 481/16 від 01.06.2012 р. за ціною, вказаною в первинних бухгалтерських документах.

А тому, твердження позивача про те, що підприємство не мало наміру продавати спірний автомобіль за ціною 115910,87 грн. не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Щодо тверджень позивача про незаконність вибуття спірного автомобіля , яка полягає в тому, що довіреність № 14 від 01 травня 2012 р. на ім»я ОСОБА_4 ДП « Інтранс Холдінгс» не видавалася, директором позивача Черняком С.Ю. не підписувалася, слід зазначити наступне.

В обґрунтування та на підтвердження наведеного, позивачем наданий суду висновок експерта № 41 від 03 жовтня 2012 р. про те , що підпис у графі « Директор ДП « Интранс Холдингс»… С.Ю. Черняк» в довіреності № 14 від 01.05.2012 р. виконаний не Черняком Сергієм Юрійовичем, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою ( а.с. 105-107).

Проте, в суді встановлено, що довіреність № 14 від 01.05.2012 р., яка була надана для дослідження експерту не відповідає тій довіреності, копія якої була надана ТОВ « Восток Автомир», яка стала підставою для укладення договору купівлі- продажу . Тобто на дослідження експерту був наданий інший документ ніж той, який мав ОСОБА_4 з повноваженнями на укладення вказаного договору. Вказана обставина підтверджується висновком експерта № 47 від 29 жовтня 2012 р. ( а.с. 108-110).

А тому, в сенсі ч.1 ст. 58 ЦПК України наданий позивачем висновок експерта № 41 від 03 жовтня 2012 р. є неналежним доказом по справі.

Крім того, в подальшому вказана довіреність № 14 видана на ім»я ОСОБА_4 01.05.2012 р. була скасована позивачем 20 червня 2012 р. шляхом направлення ТОВ « Восток Автомир» заяви від 20 червня 2012 р. та довіреності на нового представника ( а.с.72).

Вказана заява спростовує твердження позивача про те, що довіреність № 14 ОСОБА_4 взагалі не видавалася.

На підставі викладеного, твердження позивача - ДП « Інтранс Холдінгс» про те, що продаж транспортного засобу Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, здійснено ТОВ « Восток Автомир» незаконно, оскільки не існує Договору комісії і автомобіль на комісію не передавався, довіреність № 14 не видавалася, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, в суді встановлено, що на підставі пунктів 2.1.6. та 5.1 -5.4 Договору комісії ТОВ « Восток Автомир» 02 липня 2012 року були перераховані грошові кошти ДП « Інтранс Холдінгс» у розмірі 114710,87 грн. за вищевказаний автомобіль до визначеної Актом ціни з вирахуванням комісійної винагороди у розмірі 1200,00 грн. відповідно до п.5.1. Договору комісії та Додаткової угоди до цього Договору від 15.01.2011 р. ( а.с.75). До теперішнього часу кошти, які позивач отримав за продаж автомобіля , а ні третій особі, а ні іншій особі, не поверталися.

Наведені факти підтверджуються належними та допустимими доказами та стороною позивача не спростовані. А тому суд приходить до висновку про те, що дії уповноваженої особи щодо продажу спірного автомобілю за вказаною в документах ціною, були погоджені посадовими особами ДП « Інтранс Холдінгс».

Крім того, слід зазначити, що за захистом свого порушеного права щодо недійсності таких правочинів як договір комісії № 16 від 01.12.2010 р. та видача довіреності №14 від 01.05.2012 р. позивач в передбаченому законом порядку до суду не звертався та не має такого наміру і на теперішній час.

Виходячи з правової позиції позивача, спірні правовідносини регулюються п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

Згідно п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло в володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчуджувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п.3 .1 ст.. 388 ЦК України, власник зобов»язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею ( передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

В суді встановлено і не оспорюється сторонами по справі, що ОСОБА_3 в сенсі наведеної норми права є добросовісним набувачем майна - спірного транспортного засобу.

Сукупність проаналізованих судом доказів свідчить про те, що спірне майно, а саме: автомобіль Lexus LX 470, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 вибув з володіння ДП « Інтранс Холдінгс» за його волею.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем вимог, у зв»язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 204, 388 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Дочірнього підприємства « Інтранс Холдінгс» до ОСОБА_3, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю « Восток Автомир» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на витребуване майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

23.09.2013