Постанова № 36434615, 23.12.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5648/13-а

Провадження № 2-а/242/268/13

ПОСТАНОВА

іменем України

23 грудня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л.В., за участю секретаря Костенко К.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про зобовязання перерахувати та виплатити недоплачену допомогу при народженні дитини у розмірі, як на третю дитину,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.13 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про зобовязання перерахувати та виплатити недоплачену допомогу при народженні дитини у розмірі, передбаченому на третю дитину. На обґрунтування вимог позивач вказала, що 25 листопада 2010 року вона народила доньку ОСОБА_4. На час народження доньки позивач мала ще двох доньок від першого шлюбу, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В межах встановленого чинним законодавством строку позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні, як на третю дитину. Рішення (письмове повідомлення) про призначення державної допомоги та її розмір або про відмову в призначенні відповідач не надавав і не надсилав. Разом із тим, 15 лютого 2011 року на рахунок позивача, відкритий в АО Ощадбанку для отримання допомоги, первісно були зараховані кошти від відповідача одноразово в сумі 7360,00 грн. та 188,71 грн. В наступному місяці на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача на загальну суму 970,00 грн. без розмежування цільового призначення перерахувань. В звязку з припиненням виплат після спливу двох років з часу народження третьої дитини, позивач звернулась до відповідача із заявою про надання інформації щодо того, яку допомогу при народженні дитини позивачу було призначено та її розмір. Листом від 12.08.13 року №К-078-5.1-6.3-01/14 відповідач повідомив, що допомога при народженні дитини призначена позивачу у розмірі як на другу дитину, оскільки до народження ОСОБА_7 на утриманні позивача була тільки старша донька ОСОБА_5, а середня донька ОСОБА_6, мешкала разом із своїм батьком та знаходилась на його утриманні. Вважає такі висновки та дії відповідача неправомірними, просила суд зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради призначити державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі передбаченому, як на третю дитину та провести перерахунок державної допомоги з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007, чинний на час народження третьої дитини.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.12.2013року задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. Судом визнані поважними причини пропуску цього строку, позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міськради.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Представник, що діє в інтересах позивача, в судовому засіданні позовні вимоги останнього також підтримав, наголошував на тому, що за приписами статті 3 Сімейного Кодексу України дитина належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Додатково пояснив, що проживання середньої доньки позивача ОСОБА_6, 11.01.1996року, з 2009 року з батьком не може розцінюватися як передання її на виховання іншій особі. Тим більш, на час народження третьої дитини, місце проживання ОСОБА_6 було зареєстровано саме за місцем проживання її матері. Наголошував, що від своєї середньої доньки позивач не відмовлялась, на виховання іншій особі не передавала, і, незважаючи на те, що ця дитина фактично проживала окремо, вона також перебувала як на вихованні, так і на утриманні своєї матері. Позивач постійно піклується справами і долею середньої доньки, допомагає їй матеріально. Докази на спростування цих обставин у відповідача відсутні. Крім того, зауважив, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 23.12.210року, складений соціальним інспектором відповідача, не може доводити жодних фактів, що випливають з сімейних правовідносин, зокрема, фактів щодо участі матері в утриманні дитини, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, передання на виховання іншим особам та ін. Звернув увагу на те, що за фактом складення цього акту, посадова особа, що його склала, не розяснила позивачу зміст поняття «утримання» в контексті цього акту, а також наслідки його складення. Згідно статті 19 СК України вирішення цих питань є виключними повноваженнями органу опіки та піклування або суду, до яких відповідач не відноситься.

23.12.2013року представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання, в якому зазначено, що для повного захисту права позивача на державну допомогу при народженні у розмірі, як на третю дитину, потрібно доповнити позов вимогою про скасування рішення відповідача про призначення позивачу допомоги при народженні в розмірі, як на другу дитину, про наявність якого ОСОБА_1 стало відомо під час судового розгляду і яке їй видане лише 17 грудня 2013 року. Посилаючись на вказані обставини, зазначив про зловживання відповідачем своїми дискреційними повноваженнями при прийнятті оскарженого рішення, позовні вимоги позивача доповнив вимогою, якою просив скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради від 24.12.2010 року про призначення допомоги сімям з дітьми по виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні у розмірі як на другу дитину.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення. На обґрунтування непогодження з позовом вказав, що при обстеженні матеріально-побутових умов сімї за місцем реєстрації соціальним інспектором 23.12.2010року було встановлено, що до народження останньої дитини на утриманні позивача була тільки старша донька, ОСОБА_5, до 18-річного віку, а середня донька, ОСОБА_6, знаходилась на утриманні свого батька. Тому допомога при народженні дитини ОСОБА_7 була призначена як при народженні другої дитини. Просив відмовити позивачу у позові.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою позивача. Батьки розлучились, в 2009 році матір переїхала до іншого міста, а ОСОБА_6 залишилась проживати з батьком в Дніпропетровській області. Це рішення було прийнято нею особисто тому, що свідок не хотіла змінювати школу, в якій навчалась тривалий час, до якої звикла. Зараз вона навчається в медичному коледжі міста Запоріжжя. Різні місця проживання з матірю не змінили стосунків між ними, матір постійно підтримує з нею зв'язок, приймає безпосередню участь у її житті, вона звертається до матері за порадами. За місцем її навчання матір підтримує зв'язок з класним керівником, вчителями, приїздить на батьківські збори, постійно надає матеріальну допомогу, купує одяг, взуття, передає продукти харчування. Під час канікул свідок приїздить до матері. Наголошувала, що матір від неї не відмовлялась, нікому на виховання та на утримання не передавала.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є матірю трьох дітей, - доньок: ОСОБА_5, 11.08.1992р.н., ОСОБА_6, 11.01.1996р.н. та ОСОБА_7, 25.11.2010р.н., про що свідчать відповідні свідоцтва про народження.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-КИ № 103151 07 листопада 2008 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за № 71 про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

03 квітня 2009 року між позивачем і ОСОБА_10 укладений шлюб, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії І-НО № 167177 від 03.04.2009року. Після реєстрації шлюбу позивачем змінене прізвище на ОСОБА_10.

Згідно довідки від 14.11.2013року № 3574, виданої Комунальним підприємством «Імпульс м.Українськ», ОСОБА_6 в період часу з 07.09.2010року по 21.08.2013року була прописана за адресою матері ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

В період часу з 2002 по 2013 навчальні роки ОСОБА_6 дійсно навчалась в Настасіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Томаківської райради Дніпропетровського району, про що свідчить довідка з цього навчального закладу від 08.11.2013 року № 32.

З 01 вересня 2013 року ОСОБА_6 є студентом Комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж», навчання на бюджетній основі.

В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами, що 15 грудня 2010 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_7, 25.11.2010р.н., як на третю дитину відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімї з дітьми».

Рішенням про призначення допомоги сімям з дітьми від 24 грудня 2010 року відповідач призначив ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_7 в розмірі, як на другу дитину. Але, це рішення було вручене позивачу лише 17 грудня 2013 року під час судового засідання, про що позивачем поставлено власноручний підпис.

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради від 12.08.13 р. за № К-078-5.1-6.3-01/14 «Про надання розяснень щодо призначення та виплати допомоги при народженні дитини» допомога при народженні дитини позивачці призначена у розмірі як на другу дитину. Підставою для призначення допомоги у такому розмірі зазначено те, що при обстеженні матеріально-побутових умов сімї за місцем реєстрації соціальним інспектором 23.12.2010року було зясовано, що старша донька, ОСОБА_5, до 18-річного віку знаходилась на утриманні позивача, а з жовтня 2009 року перебуває у шлюбі згідно свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 153042, виданого 03.10.2009року. Середня донька, ОСОБА_6, разом з позивачем за місцем реєстрації фактично не мешкає тому, що з 2009 року залишилась проживати разом з батьком в Дніпропетровській області та знаходиться на його утриманні.

Разом з тим, судом встановлено, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 23.12.2010року складений соціальним інспектором Єлісєєвою І.В. не за місцем реєстрації заявника, а в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міськради, правові наслідки складення цього акту позивачу не розяснені, що не заперечується відповідачем.

Перевіривши доводи позову та заперечень проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, офіційно зясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов необхідно задовольнити.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 10, 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992року № 2811-ХІІ (в редакції N 107-VI від 28.12.2007) допомога при народженні дитини надається одному з батьків за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у розмірі 12240 гривень - на першу дитину, 25000 гривень - на другу дитину, 50000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 12 цього Закону).

Процедуру призначення та виплати такої допомоги визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі Порядок № 1715).

Пунктами 10, 11, 12 Порядку № 1715 визначені підстави призначення такої допомоги, перелік документів, які подаються органу праці та соціального захисту населення і строк їх подання. Зокрема, пунктом 11 визначено, що особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сімї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Виходячи із передбаченого переліку документів, позивачкою були подані всі необхідні для призначення допомоги документи і у визначений Законом строк, що не заперечується відповідачем, а причиною відмови у призначенні допомоги при народження третьої дитини було те, що середня дитина від першого шлюбу залишились проживати з батьком та перебуває на його утриманні.

Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст.70 КАС України).

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача стосовно того, що середня донька позивача ОСОБА_6 до народження третьої динити не знаходилась на утриманні матері, оскільки ці доводи є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, показаннями свідка, допитаного під час судового засідання, з пояснень якого вбачається, що ОСОБА_6 відноситься до сімї позивача, позивач приймає безпосередню участь у її вихованні та утриманні, а також довідкою з місця проживання позивача, згідно якій середня донька від першого шлюбу до 21.08.2013року була зареєстрована за місцем проживання своєї матері.

Наданий відповідачем акт обстеження матеріально-побутових умов сімї, складений 23.12.2010року соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради, суд не приймає до уваги, оскільки до компетенції цього органу не входить вирішення питань, що випливають з сімейних правовідносин, а саме, щодо участі батьків у вихованні та утриманні дитини, переданні дитини на виховання іншій особі, відібрання дитини від батьків та інше.

Пунктом 13 Порядку № 1715 передбачено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини 4840 гривень, третьої та наступної дитини 5000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (620 гривень щомісяця), на другу дитину 24 місяців (840 гривень щомісяця), на третю і наступну дитину 36 місяців (1250 гривень щомісяця) рівними частинами».

Дана норма визначає обставини, які враховуються при визначенні розміру та строку виплати допомоги, відповідно до якої розмір та строк визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.

Проте, жодна обставина в контексті аналізуємої судом норми, що обмежує право позивача на гарантований державою рівень допомоги при народженні, відповідачем не доведена, а отже субєктом владних повноважень не надано жодного доказу тому факту, що середня дитина позивача, ОСОБА_6, не перебувала на утриманні матері, або що позивач відмовилась від виховання цієї дитини, або передала її на виховання іншій особі.

Відповідно до статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14.09.2006) держава зобовязана підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, докладати зусиль для поступового посилення системи соціального забезпечення на більш високий рівень.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної допомоги при народженні дитини основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі в особі її уповноважених органів, в даному випадку управління праці та соціального захисту населення, довільно (на власний розсуд) трактувати дефініції нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Слушною є позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, в даному випадку це виплата допомоги при народженні дитини, розмір якої залежить від кількості народжених дітей, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

23.02.2006року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та ін.

Матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що на час народження третьої дитини, ОСОБА_7, 25.11.2010р.н., позивач мала двох живонароджених дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які до народження дитини перебували на її утриманні. Суд наголошує, що факт проживання середньої доньки позивача, ОСОБА_6, з 2009 року з батьком не спростовує факту участі матері ОСОБА_1 у вихованні та утриманні цієї дитини.

Крім того, на підтвердження обґрунтованості доводів позивача безумовно свідчить й той факт, що аліменти на утримання ОСОБА_6 з позивача не стягувались, що розцінюється судом як належне виконання останньою свого батьківського зобовязання щодо участі в утриманні дитини.

А отже, позивачка звернулася за призначенням допомоги на третю дитину у визначений законом строк, і, враховуючи встановлені судом обставини, на час звернення до відповідача за призначенням допомоги вона мала право на призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_7, в розмірі, як на третю дитину.

Таким чином, суд прийшов переконання, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач діяв в межах своїх повноважень, але при визначенні розміру державної допомоги безумовно всупереч законодавству (не на підставі та не у спосіб), що регулює спірні правовідносини, а також необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття законного рішення. У звязку з чим, суд визнає рішення відповідача протиправним, таким, що належить скасувати, а право позивача на державну допомогу у розмірі як на третю дитину належить судовому захисту. Тому відповідач повинен виплатити державну допомоги при народженні третьої дитини в розмірі як на третю дитину.

Розподіл судових витрат, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем, суд розподіляє згідно до частини 1 статті 94 КАСУкраїни

Керуючись Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми», ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_11 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про зобовязання перерахувати та виплатити недоплачену допомогу при народженні дитини у розмірі, як на третю дитину - задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради по виплаті допомоги ОСОБА_1 при народженні третьої дитини доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі, встановленому як на другу дитину.

Рішення Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради від 24.12.2010 року про призначення допомоги сімям з дітьми по виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні другої дитини скасувати.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради винести нове рішення про призначення ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та виплатити її у розмірі, встановленому на дату народження дитини, як на третю дитину з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя