Рішення № 36434293, 19.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13636/13-ц Провадження № 22-ц/772/3828/2013Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О. О.Категорія: 42 Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Стеблюк Л.П., Нікушина В.П.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника квартирно-експлуатаційний відділу м.Вінниці - Томчук М.А., відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом квартирно-експлуатаційний відділу м.Вінниці, військової частини А0215 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування м.Вінниці про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду від 05 вересня 2013 року, -

В с т а н о в и л а :

В червні 2013 року квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці, військова частина А0215 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, за участю третьої особи - органу опіки та піклування м.Вінниці, про виселення зі службового приміщення. Вказали, що відповідач ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А 0215 Вінницького гарнізону та був забезпечений службовим житлом - квартирою АДРЕСА_1, де він проживає з сім'єю. Наказом командира військової частини А 0215 від 11.01.2013 року відповідач вибув до нового місця служби - м. Києва і його було виключено зі списків особового складу частини. 01.12.2008 року відповідачі підписали зобов'язання про звільнення службового житла, однак в добровільному порядку звільнити дане житло не бажають. Тому, позивачі посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» і наказ Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», просили суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 зі службової квартири без надання іншого жилого приміщення.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 05.09.2013 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, з неповнолітнім ОСОБА_6 зі службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1. Стягнуто солідарно судовий збір в сумі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять зазначене рішення суду скасувати, через порушення судом норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначили, що суд не врахував положення ст.125 ЖК України, яка передбачає, що виселення військовослужбовців та їх сімей зі службового житла можливе лише за умови надання іншого житлового приміщення. Крім того, суд розглянув справу без участі у судовому засіданні органу опіки та піклування м.Вінниці, їх думку щодо виселення неповнолітньої дитини не дізнався, чим допустив порушення вимог закону.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 118 ч. 1 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно п. 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. №1081) у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737) у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службове жиле приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.

Суд першої інстанції встановив, що 23.01.2009 року виконавчий комітет Вінницької міської ради видав ОСОБА_3 ордер №0054 на право зайняття його сім'єю службового приміщення - квартири АДРЕСА_1. 01.12.2008 року відповідачі підписали зобов'язання про звільнення службового житла у випадку переводу ОСОБА_3 в іншу військову частину. Наказом командира військової частини А 0215 від 11.01.2013 року відповідач вибув до нового місця служби - м. Києва і його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У службовій квартирі зареєстровані та проживають відповідачі (а.с.14, 18-20).

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 після вибуття до нового місця служби втратив право користування службовим житлом, яке відмовляється добровільно з сім'єю звільнити, а тому останні підлягають виселенню.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту ст.ст.114, 116 ЖК України вбачається, що виселення осіб здійснюється з наданням чи без надання іншого житлового приміщення.

При звернення до суду з даним позовом, позивачі в позовній заяві не зазначили чи з наданням чи без надання іншого жилого приміщення провести виселення відповідачів.

В судовому засіданні представник квартирно-експлуатаційний відділу м.Вінниці уточнила, що, заявляючи позов, вони мали на увазі виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Ст.125 ЖК України передбачено, що не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, зокрема, сім'ї військовослужбовців.

Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Згідно наказу командира військової частини А0201 №7 від 11.01.2013 року, підполковника ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника аналітичного відділу інформаційно-аналітичного центру Головного командного центру Збройних Сил України. З 13.01.2013 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено до нового місця служби в м.Київ, в/ч А0135.

З матеріалів справи вбачається, що за новим місцем служби ОСОБА_3 службовим житлом не забезпечений. У службовій квартирі, яку отримав останній під час проходження служби у військовій частині А 0201, проживають і зареєстровані ОСОБА_3, його дружина та неповнолітній син.

Таким чином, виселення відповідачів, в тому числі ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_6 у зв'язку з переміщенням по службі ОСОБА_3, пов'язане з переїздом в іншу місцевість, без забезпечення іншим службовим житлом, порушує ч.1 ст.125 ЖК України, ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та право військовослужбовця і членів його сім'ї на житло.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що в силу ст.309 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо зазначеного є підставними та обґрунтованими.

Крім того, така ж правова позиція, з питань застосування ст.ст.124, 125 ЖК України, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 13.11.2013 року , яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України, котрі відповідно до змісту ст.ст.360-3-360-6 ЦПК можуть бути лише у вигляді постанов.

Враховуючи вищевказане, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного і керуючись ч.1 ст.125 ЖК України, ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст. 307, 309, 315 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду від 05 вересня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову квартирно-експлуатаційний відділу м.Вінниці, військової частини А0215 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування м.Вінниці про виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: