Рішення № 36432167, 18.12.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4824/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2013 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

при секретарі: Шевчук О.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в період шлюбу з ОСОБА_4 ними 26.05.2013 року за спільні грошові кошти, а саме за 8 800 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті, на день купівлі, становить 70 312 грн., було придбано у ОСОБА_5 легковий автомобіль «Audi A6 Eleganse», 1996 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, факт придбання якого підтверджується розпискою ОСОБА_5

Шлюб з ОСОБА_4 було розірвано 09.08.2013 року, після чого позивачу стало відомо, що куплений ними вищевказаний автомобіль ОСОБА_4 на своє ім'я не перереєстрував, а володіє ним лише на підставі генерального доручення з правом продажу та з метою ухилення від поділу майна подружжя заперечує укладення договору купівлі-продажу автомобіля, вказуючи, що автомобіль не продавався, а надавався лише в користування.

Позивач вважає, що придбаний нею та ОСОБА_4 в період шлюбу автомобіль є спільною власністю подружжя, а договір купівлі-продажу автомобіля вважає таким, що фактично був укладений в простій письмовій формі, оскільки в рахунок оплати вартості автомобіля ОСОБА_5 отримав грошові кошти за нього і в свою чергу передав їм автомобіль з правовстановлюючими документами на нього. В зв'язку з цим звернулась з даним позовом до суду, яким просить визнати дійсним договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля 26.05.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав, вказаних в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, вважаючи його заявленим безпідставно, так як для даного договору необов'язкова нотаріальна форма його укладення та правочину у формі купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взагалі не було, автомобіль був переданий в користування подружжя виключно на підставі відповідної довіреності на право його використання.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій також зазначив, що позов не визнає, оскільки вважає себе власником спірного автомобіля, так як його не продавав, а лише надавав за довіреністю своєму знайомому ОСОБА_6, дія довіреності на даний час припинена, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.09.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.09.2012 року (а.с. 4), відповідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2013 року шлюб між ними було розірвано, що не заперечується сторонами.

Згідно копії розписки від 26.05.2013 року, ОСОБА_5 в рахунок продажу автомобіля марки «Audi A6 Eleganse», 1996 року випуску, зеленого кольору, об'єм двигуна 2,8 л., державний номер НОМЕР_1, отримав від ОСОБА_4 8 800 доларів США (а.с. 5).

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачем не надано допустимих та належних доказів, визначених ст.ст. 57 - 64 ЦПК України, які б підтвердили, що між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 26.05.2013 року належним чином було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в тому числі правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Та згідно п. 3 ст. 208 ЦК України правочин з приводу спірного автомобіля має вчинятися в письмовій формі. Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З наданої суду розписки не вбачається досягнення сторонами всіх істотних умов договору купівлі-продажу, оскільки нею лише засвідчено отримання коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_4, що не може підтверджувати передачу майна у власність саме ОСОБА_4 та прийняття ним даного майна і взяття саме на себе відповідних зобов'язань.

Довіреність на право користування та розпорядження автомобілем, на яку посилається позивачка, не може бути доказом укладення договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки за своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя. Згідно статей 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль. Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати, припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє, чим скористався в даному випадку відповідач ОСОБА_5, подавши письмову заяву 29.11.2013 року приватному нотаріусу Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_7. про припинення дії довіреності від 27.05.2013 року, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 29.11.2013 року, відповідно до якого, дія довіреності від 27.05.2013 року припинена (а.с. 32).

Також згідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Так, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов'язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, та облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно п.п. 7, 8 постанови КМУ від 07.09.1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції забороняється. П. 33 даного Порядку встановлено необхідність перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників, для проведення якої до підрозділів Державтоінспекції подаються засвідчені підписами сторін, що скріплені печатками, акти приймання-передачі транспортних засобів із зазначенням їх кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин (далі - реквізити), а для проведення перереєстрації транспортних засобів у разі їх відчуження - документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, разом із зазначеними актами.

Тому у задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним слід відмовити в зв'язку з недоведеністю укладення саме правочину купівлі-продажу автомобіля, на який посилається позивач та між вказаними нею сторонами правочину, та відсутністю державної реєстрації переходу права власності на автомобіль, яка є обов'язковою, в зв'язку з чим правочин вважається неукладеним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 203, 208, 210, 218, 238, 244, 249, 328, 334, 655 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", п.п. 7, 8, 33 постанови КМУ від 07.09.1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", ст.ст. 10, 11, 57 - 64, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним про визнання права власності на автомобіль.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя:

Секретар: