Рішення № 36431943, 18.12.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/8176/13-ц

2/264/3127/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., при секретарі Верескун Г.Г., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофильне підприємство «Азовмашпром» про стягнення сум, що належать до виплати при звільнені та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофильне підприємство «Азовмашпром» про стягнення сум, що належать до виплати при звільнені та стягнення моральної шкоди.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що з 01.02.2013 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ БП «Азовмашпром» на посаді слюсаря по збірці металоконструкцій. Протягом всього часу до травня 2013 року підприємство - відповідач сплачувало йому заробітну плату,, однак з травня 2013 року стала утворюватися заборгованість по заробітній платі, яка станом на жовтень 2013 року складає 8463 грн. 80 коп. У зв'язку з грубим порушенням трудового законодавства 07.10.2013 року позивачем на підставі ч. 3 ст. 31 КЗпП України було написано заяву про його звільнення. Згідно запису в трудовій книжці та наказу №179/2 від 07.10.2013 року позивач був звільнений у відповідності до ст..38 КЗпП України за власним бажанням. Вихідна допомога з приводу його звільнення, позивачеві не сплачувалась. Станом на сьогоднішній день, заборгованість по заробітній плати та компенсація за невикористану відпуску також не сплачена. Також позивач вважає, що відповідач, відповідно до ст.. 117 КЗпП України повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки виплати йому заробітної плати, за період з 07.10.2013 року по 07.11.2013 рік в сумі 3464 грн. 25 коп. У зв'язку з виниклими обставинами позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому також і моральну шкоду, оскільки після звільнення відповідач не розрахувався з ним, позивач не мав коштів на життя, був порушений його звичний уклад життєвої діяльності, він дуже хвилювався з цього приводу. Моральну шкоду просив стягнути у розмірі 3000 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача суму 2000 грн., яку він витратив на юридичну допомогу. Просив задовольнити його позов у повному обсязі, стягнути з відповідача БП «Азовмашпром» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 8463 грн.80 грн., вихідну допомогу в сумі 8045 грн. 55 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 902 грн. 45 коп., середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать до сплати при звільнені в сумі 3464 грн. 25 коп., а всього 20 876 грн. 05 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити його позовні вимоги до відповідача у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав, та пояснив, що у листопаді 2013 року відповідач виплатив позивачу 1343 гривні 65 коп. Просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням вже виплаченої суми та стягнути 2000 гривень на правову допомогу та представництво в суді.

Представник відповідача О.Л. Аліпа, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти вимог позивача, просив позов задовольнити частково. В письмовому запереченні зазначив наступне. 07.11.2013 року позивачу в рахунок заборгованості було сплачено частину заробітної плати в сумі 1343 грн.. 65 коп., то фактично, заборгованість по заробітній платі складає 7120 грн.15 коп. Відповідач заперечував проти вимоги ОСОБА_2, що стягнення на його користь вихідної допомоги в сумі 8045 грн. 55 коп., оскільки позивача звільнено на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП, яка вихідної допомоги не передбачає, зазначена вимога є безпідставною та необґрунтованою. Стосовно середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач визнав суму у розмірі 2540 грн. 81 коп., оскільки середньо заробітна плата позивача становила 110 грн. 47 коп., кількість робочих днів позивача у період з 08.10.2013 року по 07.11.2013 р. - 23 дні, що в сумі складає 2540 грн. 81 коп., проти стягнення з БП «Азовмашпром» моральної шкоди заперечував, оскільки у доводах про моральні страждання позивач не навів жодного доказу. Також виходячи з припису з трудової книжки позивача встановлено, що останній досі не працевлаштувався на іншу роботу і не став на облік до центру зайнятості. Заперечував також і проти стягнення з нього судових витрат та витрат на юридичну консультацію, вважав, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження цих вимог, роботу, яку виконав адвокат в зазначеній справі неможливо встановити.

Суд, вислухавши представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В матеріалах справи мається трудова книжка ОСОБА_2 відповідно до якої встановлено, що згідно наказу №19/1 від 01.02.2013 року він був прийнятий до ТОВ БП «Азовмашпром» на посаду слюсаря по збірці металоконструкцій. Згідно наказу №62/1 від 07.10.2013 року позивача звільнено за власним бажанням згідно зі ст..38 ч.1 КЗпП України. (а.с.12).

Судом встановлено, що при звільненні у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 8463 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою ТОВ «БП Азовмашпром» від 21.10.2013 року.

Згідно до відомості від 23.09.2013 р. ТОВ «БП Азовмашпром» про заробітну плату та аванси, судом встановлено, що у листопаді 2013 року позивачеві з вказаної вище заборгованості по зарплаті було сплачено суму 1343 грн. 65 коп. Тобто, фактично, на сьогоднішній день суму заборгованої заробітної плати відповідача перед позивачем складає 7120 грн. 15 коп.(включаючи компенсацію за невикористану відпустку 902,45 гривні), про що вказано у довідці № 438 від 03.12.13 року.

Згідно до ст.. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівнику сплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Виходячи з наведеного, та згідно письмових матеріалів справи, позивачеві виплата вихідної допомоги не передбачена, оскільки виходячи з напису із трудової книжки останній був звільнений за ч.1 ст. 38 КЗпП України, а не по ч.3 вказаної статті.

Рішення, щодо внесення змін до трудової книжки позивачем до часу винесення рішення в суді до суду не надано.

Згідно ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, що підлягають сплаті від підприємства, закладу, організації проводиться в день звільнення. Про нараховані суми , що підлягають сплаті робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити робітника перед виплатою вказаних сум.

Оскільки відповідач при звільненні позивача не розрахувався з ним, то повинен сплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за весь період затримки розрахунку, а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 902, 45 грн..

Згідно до ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати за виною власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому робітнику сум в строки що зазначені в ст.. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинна сплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В письмових запереченнях відповідач надав пояснення, щодо нарахування позивачу суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 08.10.2013 р. по 07.11.2013 р. яка складає 2540 грн. 81 грн.

Але з цим суд не може погодитися. Тому що законом передбачена сплата робітнику його середнього заробітку за весь час затримки, по день винесення рішення судом заборгованість відповідачем повністю не виплачена В позовній заяві ОСОБА_2 вказує про стягнення у відповідача середнього заробітку у сумі 3464,25 гривні. Суд розглядаючи позовну заяву в рамках позовних вимог, в цій частині задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує наступним чином.

Позивач представив суду копію квитанції до прибуткового касового ордера адвоката №4, відповідно до якої сплатив йому 2000 грн. за надання правової допомоги по цивільній справі (складання позовної заяви,представництво в суді, консультація,складання запиту). (а.с. 14).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до складу судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р., розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про обсяг правової допомоги та її вартість, розрахунки на підтвердження надання таких послуг, що позбавляє суд можливості вирішення питання про відшкодування відповідних судових витрат.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 гривень, суд вважає що право позивача порушено, і є підстави для стягнення моральної шкоди, відповідач вже почав виплату заборгованості позивачу, що підтверджується документами, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 200 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України сторони, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2. В.А. про стягнення сум, що належать до виплати при звільнені та стягнення моральної шкоди - підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 44, 94, 115, 116, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофильне підприємство «Азовмашпром» про стягнення сум, що належать до виплати при звільнені та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофильне підприємство «Азовмашпром» (87523, м.Маріуполь, вул..Монтажна,5, р/р 26008300400105 в Маріупольському філіалі АКБ «Форум», МФО 394653 ІНН 135099105821, ОКПО 13509917) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (87500, АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 6217 грн.70 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 902 грн. 45 коп., середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать до сплати при звільнені в сумі 3464 грн. 25 коп.,та моральну шкоду в розмірі 200 гривень, а всього 10784,40 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофильне підприємство «Азовмашпром» (87523, м.Маріуполь, вул..Монтажна,5, р/р 26008300400105 в Маріупольському філіалі АКБ «Форум», МФО 394653 ІНН 135099105821, ОКПО 13509917) на користь держави судовий збір в розмірі 118,51 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко