Постанова № 36430879, 25.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 р. Справа № 804/15108/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просить:

- скасувати в повному обсязі постанову № 636 від 11.09.2013р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, адміністративну справу припинити у зв'язку із відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення;

- скасувати в повному обсязі постанову № 1033 від 11.09.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, адміністративну справу припинити у зв'язку із відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення;

- скасувати в повному обсязі постанову № 1169 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, адміністративну справу припинити у зв'язку із відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення;

- скасувати в повному обсязі постанову № 1738 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, адміністративну справу припинити у зв'язку із відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення;

- винести окрему ухвалу відносно Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області за незаконне притягнення мене до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області проведена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, за результатами якої, було виявлено порушення - пам'ятник виготовлений без узгодження із заявником, тобто, ФОП ОСОБА_1 виготовлено пам'ятник, який не відповідає вимогам нормативних документів, та складено акт від 03.09.2013р. за № 002387. На підставі акту від 03.09.2013р. за № 002387 відповідачем прийнято постанову від 11.09.2013р. за № 636, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 825,00 грн. та постанову від 11.09.2013р. за № 1033, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 170,00 грн. В подальшому, 22.10.2013 року, з метою перевірки виконання припису, проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 За результатами перевірки складено Акт № 002702 від 22.10.2013 року, у якому зазначено, що припис посадових осіб не виконано, вимоги споживача не задоволено, за що передбачена відповідальність згідно ст. 188-1 КУпАП та ч. 1ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

За виявлені порушення до ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної та господарської відповідальності, визначених у постановах № 1738 та № 1169 від 24.10.2013 року. Позивач вважає постанови від 11.09.2013р. за № 636 та № 1033, від 24.10.2013 року № 1738 та № 1169, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже, жодної обставини та доказу вчинення позивачем порушення прав споживача, які викладені в матеріалах перевірки, не вбачається та просить суд припинити адміністративні справи у зв'язку з відсутністю в її діях адміністративного правопорушення.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак, на адресу суду направив клопотання про проведення судового засідання без його участі, при цьому, у клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що дії Інспекції відповідають нормам діючого законодавства України та є правомірними, а рішення щодо накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів та притягнення до адміністративної відповідальності винесено обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін в письмовому провадженні.

Згідно статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2013р. уповноваженими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, за результатами якої, було виявлено порушення - напис на пам'ятнику зазначено із дзеркальним відображенням - зазначено дату смерті 2010.31.10, замість 31.10.2010р.; пам'ятник виготовлений без узгодження із заявником, тобто, ФОП ОСОБА_1 виготовлено пам'ятник, який не відповідає вимогам нормативних документів та складено акт від 03.09.2013р. за № 002387, надано припис з вимогою усунути недоліки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відносно позивача прийнято постанову від 11.09.2013р. за № 636, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 825,00 грн. та постанову від 11.09.2013р. за № 1033, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 170,00 грн.

В подальшому 22.10.2013 року, з метою перевірки виконання припису, проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складено Акт № 002702 від 22.10.2013 року, в якому зазначено, що припис посадових осіб не виконано, вимоги споживача не задоволено, за що передбачена відповідальність згідно ст.188-1 КУпАП та ч.1ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

За виявлені порушення до ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної та господарської відповідальності, визначених у постановах № 1738 та № 1169 від 24.10.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також, додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

На виконання статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. № 310 затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також, додержання правил торгівлі та надання послуг (далі - Порядок № 310).

Підпунктом 1.4 Порядку № 310 встановлено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу з питань захисту прав споживачів про здійснення перевірки за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом з питань захисту прав споживачів;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1);

- неподання в установлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також, письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Згідно із п. 2.1 Порядку № 310, перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також, інформують цих осіб про мету перевірки.

Згідно із п. 3.1 Порядку № 310, за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 310, за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про:

- видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів;

- тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання (секцій, відділів), складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

- опломбування виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправних, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним товром або без нього чи з таким, строк дії якого закінчився, засобів вимірювальної техніки, за допомогою яких, здійснюється обслуговування споживачів;

- подання до суду позову щодо захисту прав споживачів;

- передання матеріалів перевірки стосовно дій осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;

- накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно п.4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності, справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, перевіряючими особами дотримано порядок проведення перевірок, відносно позивача.

Щодо встановлених відповідачем під час перевірки порушень та застосування санкцій відносно позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також, надати інформацію про цю продукцію.

Згідно п.25 Правил побутового обслуговування населення, виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг відповідно до вимог цих Правил, інших нормативно-правових актів та умов угоди.

Як вбачається з рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яке набрало чинності 09.04.2012 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 041661 від 06.09.2011р., згідно якого, відповідач замовила у позивача виготовлення, доставку та встановлення на кладовищі ПівдГЗК пам'ятника з каталогу під № 11. Цей факт підтверджується копією вказаного договору.

Свої обов'язки за договором позивач виконала в повному обсязі, а саме: виготовила, оздобила, доставила на кладовище ПівдГЗК та встановила пам'ятник, який замовила відповідач. Цей факт підтверджується довідкою виданою завідуючою Банковою Г.В., Н.Югоківським кладовищем КП «Ритуал» від 05.11.2011р., постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.10.2011р., та фотографіями з кладовища.

Тобто, судовим рішенням підтверджено факт виконання зобов'язань по договору № 041661 від 6.09.2011р. позивачем ОСОБА_1

Згідно п. 2.1 РСТ УССР 1584-86 «Пам'ятники намогильні з природного каменю, загальні умови», пам'ятники повинні виготовлятися відповідно з вимогами діючого стандарту за кресленнями, технічними описами і зразками, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.2.11 РСТ УССР 1584-86 «Пам'ятники намогильні з природного каменю, загальні умови» види, характер, розташування та розміри декоративних елементів та написів повинні відповідати вимогам художньої композиції.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: 1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо - і вогненебезпечних речовин, тощо) без належного попереджувального маркування, а також, без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 8) створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також, правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 12) обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З дослідження судом копії постанови № 636 від 11.09.2013 року вбачається, що відповідачем зазначено порушення вимог ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», але не зазначено який пункт вищезазначеної статті позивачем порушено, що також, підтверджує факт проведення перевірки, формально.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконано всі вимоги, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги в частині скасування в повному обсязі постанови № 636 від 11.09.2013р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування в повному обсязі постанов: №1033 від 11.09.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, № 1169 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, № 1738 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду, як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що як зазначено в акті перевірки від 03.09.2013р. за № 002387, перевірка проводилась за юридичною адресою позивача ОСОБА_1, а договір між позивачем та замовником укладався 06.09.2011 року та був виконаний в цьому ж році, та пам'ятник на час проведення перевірки був встановлений на кладовищі.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідна перевірка відповідачем позивача була проведена формально по заяві замовника, без безпосереднього дослідження виготовленого та встановленого на кладовищі пам'ятника. Не перевірені на належному рівні доводи, які викладені у заяві ОСОБА_2 щодо порушень та недотримання норм законодавства ОСОБА_1, виїзду на місце знаходження відповідного пам'ятника, як вбачається з матеріалів справи з боку відповідача, не здійснювалось.

Крім того, в заяві замовника було зазначено про неякісне виготовлення пам'ятника, але в чому це конкретно полягає, не зазначено та відповідачем цей факт на належному рівні не встановлено та не доведено суду.

Судом, також, звернуто увагу при розгляді справи на те, що в письмових поясненнях позивача, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зазначає, що ніяких письмових чи усних претензій у замовника до позивача особисто не було заявлено. Тому, суд вважає, що посилання відповідача на невиконання вимог заявника, є безпідставними та недоведеними відповідачем належними доказами.

Крім того, відповідачем зазначено про порушення РСТ УССР 1584-86 «Пам'ятники намогильні з природного каменю, загальні умови», про порушення щодо дзеркального відображення напису на стелі. Дослідивши вищевказаний доказ, судом встановлено, що жодний з пунктів не містить заборону при виготовлені пам'ятника здійснювати написи дати народження чи смерті у дзеркальному відображенні, що також, підтверджується наданими до матеріалів справи позивачем доказами, а саме: ксерокопіями інших пам'ятників, які виготовлено не позивачем та відповідно інших осіб.

Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 до відповідача, з якої вбачається, що заявник, як порушення позивачем зазначає, що фото на пам'янику не її чоловіка та дата народження на пям'ятнику зазначена помилково 31.11.1944р., а потрібно ІНФОРМАЦІЯ_1, дане порушення спростовується наявною в матеріалах справи ксерокопією пам'ятника чоловіка замовниці, ОСОБА_5, з якої вбачається дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2

Судом, також, звернуто увагу на те, що договір № 041661 був укладений 06.09.2011р. та виконаний, а заявниця ОСОБА_2 звернулась до відповідача лише 13.08.2013р., тобто, вже після звернення позивача ОСОБА_1 до правоохоронних органів та до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у 2012 році про невиконання з боку ОСОБА_2 умов договору та стягнення відповідних сум, що судом вважається, як з'ясування стосунків ОСОБА_2 з ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги, також, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про припинення адміністративних справ у зв'язку з відсутністю в діях позивача адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, вибраний позивачем спосіб захисту, а саме: припинити адміністративні справи у зв'язку з відсутністю в діях позивача адміністративного правопорушення - є неналежним способом захисту в розумінні норм КАС України.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про винесення окремої ухвали відносно Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області за незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що відповідно ст.166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності, суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких, визнаються протиправними.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що винесення окремої ухвали, це є право суду, а не обов'язок.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 126, 39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову № 636 від 11.09.2013р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Скасувати постанову № 1033 від 11.09.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Скасувати постанову № 1169 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Скасувати постанову № 1738 від 24.10.2013р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 126, 39 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.О. Лозицька