Постанова № 36429111, 12.11.2013, Докучаєвський міський суд Донецької області

Номер провадження 2-а/228/131/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року Докучаєвський міський суд Донецької області у складі судді Клименка В.П. розглянув в скороченому провадженні в м. Докучаєвську Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дію,

УС Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача як інвалід 2 групи і віднесений до 1 катогорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Його захворювання пов"язане з виконанням обов"язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3552-XII ( далі Закон №3552-ХП) він є інвалідом війни.

Згідно з Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993р( далі Угода від 12.03.1993), він має право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад).

Оскільки відповідач відмовив йому у видачі проїзних документів,позивач просить суд визнати ці дії неправомірними та зобов"язати відповідача видати йому ці докумнти.

Представник відповідача у своему письмовому запереченні зазначила, що позивач отримав статус інваліда війни з 14.09.2001р у відповідності до Закону №3552-ХП. Йому було видано відповідне посвідчення згідо зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ураїни "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" від 12.05.1994 №302. Згідно з Угодою від 12.03.1993, підставою для придбання пілдьгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року. Оскільки позивач, згідно законодавста колишнього СРСР, до інвалідів війни не належав, статус інваліда війни отримав у відповідності до ст. 7 Закону України №3552-ХП, який введено в дію з 01.01.1994, він не має права вимагати проїзні документи на пільговий прозд по СНД. Тому в позові слід відмовити.

Дослідивши надані сторонами матеріали справи, суд вважає позов задовольнити з таких підстав.

Згідно з посвідченням, виданим Волноваським райвійськоматом 22.04.1991, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і має право на пільги і переваги, які установлені законодавством Союза РСР для осіб, які приймали участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Статус позивача, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи підтверджується посвідченням, виданим Донецькою облдержадміністрацію 13.02.2007, а як учасника ЛНА на ЧАЕС - вкладкою до цього посвідчення.

Посвідченням серії Б №544003 підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України длля ветеранів війни- інвалідів війни.

Згідно п.1 ч.2 ст. 7 Закону №3552-ХП, до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. А п. 21 ст. 13 Цього ж Закону встановлено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Частиною 1 ст. 2 Угоди від 12.03.1993 встановлено, що інвалідам Великої Вітчизняної війни I та II груп та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом. Ця Угода набрала чинності для україни 12.03.1993, тобто з моменту її підписання.

Додатком 1 до Угоди від 12.03.1993 визначені категорії громадян, які прирівняні за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни, зокрема -інваліди з числа військовослужбавців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих, зокрема, під час виконання інших обов"язків військової служби.

Пунктом 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року встановлено, що діючі міжнародні договори України, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, являються частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3552-ХП, якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, став інвалідом внаслідок захворювання, одержаного під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи з 14.09.2001.

У ст. 7 Угоди від 12.03.1993р зазначено, що підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд.

Виходячи із наведеного суд не приймає заперечення відповідача в частині, що позивач, відповідно до законодавства колишнього СРСР, до інвалідів війни не належав і пільгами, встановленими для інвалідів війни не користувався. Оскільки на цьому не наполягає і позивач. В той же час ст. 7 Угоди від 12.03.1993 передбачено підставу для придбання пільгового квитка, а не для його видачі відповідачем.

В Консультативному висновку від 24.09.2008р №01-1/1-08 Екномічного суду СНД Про тлумачення ст.ст. 3-6 Угоди від 12.03.1993, зокрема зазначено, що ціллю Угоди від 12 березня 1993 року, як слідує з її назви і преамбули, полягає у взаємному визнанні державами-учасниками прав інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, приравнених до них, на пільговий проїзд для забезпечення їх пересування по території держав-учасниць Угоди. І нічого не сказано про обмеження цього права при відсутності посвідчення та аркушу талонів на пільговий проїзд, виданих відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року.

З огляду на вище приведене, суд вважає, що позивач має право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць Угоди від 12.03.1993 один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом. Відмова відповідача в наданні позивачу проїзних документів на пільговий проїзд по СНД є неправомірною.

Керуючись ст.ст.9,10, 11, 69, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, напідставі ст. 3, п.1 ч.2 ст. 7, п.21 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3552-XII , п. 1 ст. 2, ст.7 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993р, п. 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дію задовольнити.

Дії управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради по відмові у видачі ОСОБА_1 проїздних документів на право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць Угоди від 12.03.1993 один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом визнати протиправними.

Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради видати ОСОБА_1 проїздні документи на право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць Угоди від 12.03.1993 один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя

12.11.2013