Рішення № 36428873, 30.12.2013, Дебальцевський міський суд Донецької області

Справа № 224/4168/13-ц

Номер провадження 2/224/1175/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 грудня 2013 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Попович Т.М.

при секретарі Пєтіної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 29112,87 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1361,25 грн.; нараховані відсотки - 812,77 грн.; несплачена комісія - 5700,00 грн.; пеня - 21238,85 грн., згідно з Кредитним договором № 1287Т від 04.06.2008 року та Договором поруки № 1287Т//П від 04.06.2008 року та стягнення судового збору в сумі 291,13 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 04.06.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір № 1287Т, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 15000,00 грн. Кредитування позичальника здійснювалося за програмою кредитування «Швидка фінансова допомога», відповідно до умов якої 04.06.2008 року між позичальником та банком було укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки миттєвого випуску. На виконання своїх зобов'язань банк надав позичальнику платіжну картку. Кредит у сумі 15000,00 грн. перераховано на картковий рахунок позичальника. Кредитні ресурси отримані позичальником 05.06.2008 року.Позичальник виконував свої зобов'язання за кредитним договором неналежним чином, в зв'язку з чим станом на 09.10.2013 року заборгованість позичальника перед банком складає 29112,87 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1361,25 грн.; нараховані відсотки - 812,77 грн.; несплачена комісія - 5700,00 грн.; пеня - 21238,85 грн. Забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором є порука фізичної особи - ОСОБА_2, оформлена договором поруки № 1287Т/П від 04.06.2008 року.

Банк звертався до відповідачів з вимогою про повернення кредитних коштів, однак до теперішнього часу вимоги банку не виконано.

В судове засідання позивач не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повідомивши в позові, що просить суд розглянути справу за його відсутністю. Позивач, не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, до суду не з'явилися.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 530 ЦК України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За статею 610 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Предметом неустойки, відповідно до ст. 551 ЦК України може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статею 612 ЦК України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 616 ЦК України: якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з

боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За договором поруки, згідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розглянувши в судовому засіданні надані позивачем письмові докази, суд встановив, що відповідно до п. 1.1 та 1.2. Статуту ПАТ «Банк «Фінінси та Кредит», затвердженного Загальними зборами акціонерів 02.09.2009 року, було змінено назву з ВАТ «Банк «Фінінси та Кредит» на ПАТ «Банк «Фінінси та Кредит» (а.с.42-44).

04.06.2008 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою на отримання кредиту в сумі 15000,00 гривен та запропоував поруку відповідача ОСОБА_2 (а.с.12) та надав заяву-анкету на отримання кредиту (13-17).

04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1287Т, відповідно до п. 1 якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах забезпеченності, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 15000,00 гривень з оплатою по процентній ставці 0,0001 проценту річних. Відповідно до п. 3.2 кредитного договору позичальник зобов»язується повністю повернути кредитні ресурси до 04.06.2011 року. За п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов»язаний щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості в розмірі 417,00 грн. За пунктом 4,7 кредитного договору позичальник щомісяця в строк з 1 по 10 число сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 300,00 грн. Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченної суми за кожний день прострочення (а.с.20-24).

04 червня 2008 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 договір про відкриття карткового рахунку (а.с.25-29).

04 червня 2008 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 договір поруки № 1287Т/П, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язань за кредитним договором № 1287Т від 04.06.2008 року. Пунктом 3.1 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором у зазначені у договорі строки, поручитель зобов»язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором про невиконання боржником прийнятих на себе зобов»язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором (а.с.30-31).

04 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав платіжну картку, на яку відповідно до меморіального ордеру № 724/31757 позивачем було перераховано 15000,00 грн., які відповідач ОСОБА_1 отримав 05.06.2008 року за чеком № 3008 (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку загальної суми заборгованості по кредитному договору № 1287Т від 04.06.2008 року, заборгованість за період з 04.06.2008 року по 09.10.2013 року складає 1361,25 грн. В передбачений договором період до 04.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 сплатив останній платіж 23.05.2011 року. Подальші платіжі були сплачені 25.01.2012 року в сумі 213,40 грн. та 21.03.2012 року в сумі 1241,36 грн. (а.с.4).

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом по кредитному договору № 1287Т від 04.06.2008 року, заборгованість складає 5700,00 грн. В передбачений договором період до 04.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 сплатив останній платіж 23.05.2011 року. Подальші платіжі були сплачені 15.06.2011 року в сумі 191,10 грн., 01.07.2011 року в сумі 133,34 грн., 23.09.2011 року в сумі 413,90 грн., 31.10.2011 року в сумі 213,90 грн., 05.12.2011 року в сумі 830,58 грн., 25.01.2012 року в сумі 617,18 грн. та 21.03.2012 року в сумі 600,00 грн. (а.с.5-6).

За прострочення погашень основної заборгованості по кредиту згідно умов кредитного договору № 1287Т від 04.06.2008 року в сумі 1361,25 грн, позивачем нараховано за період з 09.10.2012 року по 09.10.2013 року пеня в сумі - 4982,18 грн. (а.с.7). За прострочення сплати відсотків за період з 09.10.2012 року по 09.10.2013 року позивачем нарахована пеня в сумі - 2027,67 грн. (а.с.8). За несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії за період з 09.10.2012 року по 09.10.2013 року позивач нарахував 14229,00 грн. (а.с.9). Загальний розмір нарахованої пені становить 21238,85 грн. (а.с.10). Загальний розмір заборгованності, розрахований позивачем становить 29112,87 грн. (а.с.11).

5 серпня 2013 року позивач направив відповідачу ОСОБА_1 за № 02/04 вимогу про повернення кредитних ресурсів (а.с.38), яку відповідач не отримав та яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання (а.с.39). 5 серпня 2013 року позивач направив відповідачу ОСОБА_2 за № 02/03 вимогу про повернення кредитних ресурсів (а.с.40), яку відповідач не отримала та яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання (а.с.41).

Суд на підставі ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору отриману грошову суму та винагороду за користування грошима на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника та його поручителя покладено цивільно-правовий обов'язок з поверенння солідарно отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

В зв'язку з чим, суд вважає, що позивач належним чином підтвердив обґрунтованість своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитом в сумі 1361,25 грн., нарахованих відсотків в сумі 812,77 грн. та несплаченої комісії в сумі 5700 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені в загальній сумі 21238,85 грн., суд вважає за необхідне задовольнити їх частково, з огляду на наступне.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Суд враховує, що про порушення зобов'язання відповідачем Банк дізнався ще 05 червня 2011 року, коли відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання по поверненню отриманих ним кредитних ресурсів за кредитним договором до 04 червня 2011 року, а до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 06 листопада 2013 року, тобто після спливу більш ніж двох років після закінчення 04 червня 2011 року строку виконання зобов'язання. Єдиний захід щодо стягнення заборгованості та повідомлення поручителя про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань, позивач прийняв тільки 05.08.2013 року, також після спливу більш ніж двох років після закінчення 04 червня 2011 року строку виконання зобов'язання. Тим самим позивач сприяв виникненню та збільшенню розміру неустойки за кредитним договором. Виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру заборгованості за тілом кредиту, тобто до 1361,25 грн.

Такого висновку суд дійшов, враховуючи в тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 9235,27 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1361,25 грн., нараховані проценти - 812,77 грн., несплачена комісія - 5700,00 грн., пеня - 1361,25 грн.

Вимоги позивача про стягнення судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне задовольнити частково, пропорційно до розміру задоволених

позовних вимог, але не менш мінімального розміру передбаченого Законом України «Про судовий збір», та стягнути з відповідачів солідарно на відшкодування сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 229 грн. 40 коп.

На підставі зазначеного, ст. 526, 530, 553, 554, 551, 610-612, 616, 1054 ЦК України, Рішень Конституційного Суду від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, від 11.07.2013 року № 1-12/13, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 214, 224-228 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як із солідарних боржників, на користь АТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в сумі 29112,87 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1361,25 грн.; нараховані відсотки - 812,77 грн.; несплачена комісія - 5700,00 грн.; пеня - 21238,85 грн., згідно з Кредитним договором № 1287Т від 04.06.2008 року та Договором поруки № 1287Т//П від 04.06.2008 року та стягнення судового збору в сумі 291,13 грн., - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 9235,27 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1361,25 грн.; нараховані відсотки - 812,77 грн.; несплачена комісія - 5700,00 грн.; пеня - 1361,25 грн., згідно з Кредитним договором № 1287Т від 04.06.2008 року та Договором поруки № 1287Т//П від 04.06.2008 року та судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 грудня 2013 року.

Повний текст рішення складений 25 грудня 2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Дебальцевський міський суд.

Суддя Дебальцевського

міського суду Т.М.Попович