Рішення № 36428375, 02.12.2013, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4026/13-ц

Провадження № 2/488/1613/2013 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2013 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Циганок В.Г.,

при секретарі судового засідання - Спільній Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Лаврентьєвої Л.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до обслуговуючого гаражного кооперативу «Південний-2» (далі ОГК «Південний-2») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

20.08.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОГК «Південний-2» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він працював сторожем ОГК «Південний-2» з 05 грудня 2011р. Наказом № 3-к від 25 липня 2013р. був звільнений з роботи на підставі п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані.

В заяві зазначав, що 25 липня 2013 року він знаходився на чергуванні в автогаражному кооперативі, коли його побили троє сторожів цього ж кооперативу за те, що він заступився за знайомого ОСОБА_5, спричинивши йому тілесні ушкодження, з приводу яких він був доставлений до міської лікарні швидкої медичної допомоги, а потім перебував на амбулаторному лікуванні в міській лікарні № 3 з 26.07.2013р. до 13.08.2013 року. Проте, адміністрація кооперативу звинуватила саме його у побитті сторожів, було складено акт про його перебування на роботі у нетверезому стані, і він був незаконно звільнений за появу на роботі в нетверезому стані. Оскільки його незаконно звільнили, просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, просив в порядку ст. 237-1 КЗпроП України стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоду у сумі 10 000 грн., позивач вказував, що у зв'язку з незаконним звільненням, відповідач грубо порушив його трудові права, що спричинило моральні та фізичні страждання, тому він докладав додаткових зусиль для організації свого життя (він є інвалідом 3 групи) та своєї родини.

Посилаючись на те, що його звільнення з роботи відбулося з порушеням вимог трудового законодавства, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник збільшили позовні вимоги та остаточно просили: поновити позивача на посаді сторожа ОГК «Південний-2», стягнути з відповідача середній заробіток з часу незаконного звільнення та по день постановлення рішення, тобто з 25.07. до 18.11.2013р. у сумі 3221,41 грн. і 10 000 грн. моральної шкоди; допустити до негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення присудженої суми середньої заробітної плати в межах розмірів, визначених процесуальним законом.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_2, який працював сторожем, неодноразово попереджався про неприпустимість порушення трудової дисципліни, оскільки на його змінах сталися крадіжки із гаражних боксів та він з'являвся на роботі у нетверезому стані. Крім того, зазначала, що позивач 25.07.2013р. дійсно знаходився на робочому місці у нетверезому стані, що підтвердили свідки, а тому вважає, що ОСОБА_2 звільнений з роботи законно, а його вимоги є безпідставними.

Дослідивши докази, представлені сторонами, вислухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 займав посаду сторожа ОГК «Південний-2» з 06 грудня 2011р. (а. с. 26-27).

Наказом від № 3-к від 25 липня 2013 року позивач звільнений з роботи на підставі п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані з 25.07.2013р. ( а. с. 3 ).

Згідно з п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як роз'яснено в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суди, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст. 40 КЗпП, повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

З акту, складеного членами ОГК „Південний-2" 25 липня 2013 року, вбачається, що позивач у стані алкогольного сп'яніння під час свого чергування побив членів кооперативу. Були викликані працівники міліції та швидка допомога. (а. с. 13 ).

Відповідно до протоколу засідання правління ОГК «Південний-2» від 27.04.2012р. постановило звільнити з посади сторожа ОСОБА_5 за організацію притону і п'янку у сторожовому приміщенні, а ОСОБА_2 попередили за порушення трудової дисципліни у вигляді п'янства у робочий час. (а. с. 13).

Однак наведене спростовується такими доказами як зворотнє повідомленням Міської лікарні швидкої медичної допомоги від 25.07.2013р., в якому зазначається, що ОСОБА_2 доставлений до лікарні ШМД з діагнозом „забій м'яких тканин голови, струс головного мозку", йому був проведений рентген. Однак не встановлено, що позивач був доставлений до лікарні у нетверезому стані. (а.с. 4).

Також, у відповідності до висновку № 342 судово-медичного експерта Жовтневого СМЕ Гриценко І.В. від 20.09.2013р., у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, садин волосяної частини голови, синців лівого плеча та передпліччя, правої нижньої кінцівки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.( а.с. 49-50).

Відносно спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 матеріали досудового розслідування, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160050002508 (а.с.48).

Факт нібито знаходження позивача на роботі у нетверезому стані підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили, що 25.07.2013р. ОСОБА_2 був красний та від нього був запах спиртного.

Свідок ОСОБА_5 навпаки заперечував факт вживання ним разом зі ОСОБА_2 алкоголю та показав, що саме ОСОБА_2 було побито під час чергування.

Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18, визначено коло осіб, які можуть проводити огляд працівників і давати висновок за його результатами.

Відповідно до п.3.1 Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я для встановлення стану сп'яніння особи проводиться будь-якої пори доби в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів лікарями-психіатрами - наркологами або у визначених органами охорони здоров'я лікувально-профілактичних установах.

Однак, не зважаючи на те, що було визвано наряд міліції до ОГК « Південний-2», ОСОБА_2 не був направлений для проведення огляду до нарколога і не встановлено, що він знаходився на той час у нетверезому стані.

Таким чином, викладені письмові докази спростовують показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо виявлення 25 липня 2013 року у ОСОБА_2 запаху алкоголю та вживання ним спиртних напоїв під час чергування.

З огляду на наведене встановлено, що ніяких доказів про те, що ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків сторожа знаходився у нетверезому стані судом не здобуто, а отже суд вважає про недоведеність появи ОСОБА_2 на роботі у нетверезому стані.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених в т.ч. п.7 ст.40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не є членом профспілкової організації, а отже передбачена ч.1 ст.43 КЗпП згода на звільнення працівника не потребується.

З огляду на викладене, суд вважає що є підстави для визнання звільнення ОСОБА_2 незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно до ч.2 ст.235, ст.238 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 підлягає обчисленню відповідно до п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. зі змінами, виходячи з установленого позивачу середньоденного заробітку на число робочих днів. Як вказано у довідці, наданій суду (а.с. 51) за останні два місяці середній заробіток позивача складає 1640 грн., а за день- 38,14 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з 25.07.2013р., тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОГК «Південь-2» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2013р. по день винесення рішення, тобто по 02.12.2013р., що становить 90 робочих днів, у сумі 3432,60 грн. (38,14 грн. х 90 дн.).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом встановлено та доведено, що позивача звільнено незаконно з посади сторожа, суд вважає за необхідне задовольнити частково вимоги ОСОБА_2 і в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 2000 грн. відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст.235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» стягнути з відповідача судовий збір у сумі 458,80 грн., який складається з судового збору за вимоги майнового характеру- 229,40 грн. та за вимоги немайнового характеру- 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214, 215, 223, 294 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, сторожем обслуговуючого гаражного кооперативу «Південний-2» з 25 липня 2013 року.

Стягнути з обслуговуючого гаражного кооперативу «Південний-2» на користь ОСОБА_2 3432,60грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 2000 грн., а разом 5432,60грн.

Стягнути з обслуговуючого гаражного кооперативу «Південний-2» на користь держави судовий збір у сумі 458,80 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць в розмірі 820 грн.

На рішення суду може бути надана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Г. Циганок