Рішення № 36428276, 25.10.2013, Гірницький районний суд м. Макіївки

Справа № 267/4839/13-ц

2/267/1825/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого - судді Коцюбинської Ю.Д.

при секретарі Мирошниченко О.Л.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Вироком Гірницького районного суду м. Макіївки від 2 квітня 2013 року по справі № 1/267/138/13 ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з випробувальним терміном в 1 рік.

Позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

Ухвалою від 18 червня 2013 року колегія судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 квітня 2013 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу ц цій частини направлено у той же суд у іншому складі суддів на розгляд у порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

Як зазначено у судовому рішенні, суд не повно з'ясував спричинення потерпілій матеріальної шкоди, відмовивши її в задоволенні позову в повному обсязі у цій частині.

31 липня 2013 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 855,61 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши що не згоден з вироком суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції та має намір оскаржувати їх в касаційному порядку, оскільки не визнає себе винуватим у скоєнні злочину.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 60 ЦК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд вважає встановленим факт заподіяння ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 20 листопада 2011 року тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Як докази матеріальної шкоди позивач надала до суду копію пенсійного посвідчення, висновок ВКК № 103/1 від 17 липня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку у КЛПУ «Макіївський ендокринологічний диспансер» з 2012 року з діагнозом цукровий діабет другого типу, копій листів з медичної картки із записами за 5 вересня 2013 року, 23 вересня 2013 року, копію карти хворого, якій лікується в фізіотерапевтичному відділенні, та довідку № 2315 з УПФУ в Гірницькому районі про розмір пенсії (арк. с. 21-26).

Судом з власної ініціативи зроблено копії з чеків та квитанцій, що містяться у матеріалах кримінальної справи (арк. с. 36-45).

На запит суду Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Макіївки повідомив, що медична установа не має інформації щодо звернень громадянки ОСОБА_1 у листопаді 2011 року. Медичної картки ОСОБА_1 у реєстратурі медичного закладу нема (арк. с. 34).

Інших доказів позивач суду не надала.

Дослідивши копії чеків, суд зазначає, що впевнено встановити особу, яка набувала медичні препарати можливо по декільком чекам, до яких додана копія з зазначенням прізвища набувача. Вказані копії завірені відбитком печатки аптеки.

Так, 20 листопада 2011 року ОСОБА_1 придбані медикаменти на суму 62,11 грн. (арк. с. 44), 25 листопада 2011 року ОСОБА_1 сплатила послугу по прояву рентгенівської плівки у сумі 25,00 грн. (арк. с. 44) 29 листопада 2011 року відпущено медикаментів на суму 8,85 грн.(арк. с. 42), 19 січня 2012 року ОСОБА_1 придбала медичних препаратів на суму 416,30 грн. (арк. с. 36), 24 січня 2012 року ОСОБА_1 придбала медикаменти на суму 31,00 грн. (арк. с. 45), 31 січня 2012 року ОСОБА_1 сплатила послугу по прояву плівки у розмірі 25,00 грн. (арк. с. 44).

Таким чином, ОСОБА_1 підтвердила витрати на придбання медикаментів за період з 20 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року на загальну суму 720,96 грн.

З інших чеків і квитанцій неможливо зробити висновки, хто саме і для чого ніс ці витрати, чи були вказані у квитанціях ліки призначені позивачці у лікарні, не надано листка призначення лікування, чи був заклад охорони здоров'я, де лікувалась ОСОБА_1, забезпечений всіма ліками для відновлення здоров'я позивачки чи ці ліки купувались самою хворою або її рідними.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

До цього ж, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності і в межах їх надання позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в місті Макіївці Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 720,22 грн., моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., всього 1720, 22 грн. (тисяча сімсот двадцять грн. 22 коп.)

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229, 40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн.. 40 коп.)

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ