Рішення № 36428064, 27.12.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/946/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності в якому вказували, що ОСОБА_1 є власником 8/9 часток житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області.

Інша 1/9 частка цього майна належала ОСОБА_4, який помер 12 жовтня 1995 року.

Після смерті ОСОБА_4 7/9 часток з належної останньому 1/9 частки спірного майна була успадкована (в тому числі оформлена) ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом.

Інші 2/9 частки з належної ОСОБА_4 1/9 частки житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області успадкувала, проте не оформила належним чином ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом, що має право на обовязкову частку в спадщині.

Враховуючи вказані обставини, посилаючись на те, що частка відповідачки в неподільній речі є незначною, спільне володіння, користування співвласниками майном є неможливим, припинення права ОСОБА_3 на частку в спільному майні не завдасть їй істотної шкоди, а тому позивачі просили припинити право власності відповідачки на належну їй 1/18 частку житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області та визнати за ними право власності на цю частку.

В подальшому ОСОБА_1 одноособово надав суду від свого імені уточнений позов до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності в якому вказував на те, що йому належить 8/9 часток житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, які він отримав в дар від ОСОБА_2 Останній же набув право власності на подаровану частку будинку на підставі договору дарування та в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер 12 жовтня 1995 року.

Інша 1/9 частка цього майна залишається бути зареєстрованою на праві власності за померлим ОСОБА_4 Право на цю частку має ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом, що має право на обовязкову частку в спадщині, остання прийняла вказану спадщину, проте не оформила її належним чином.

Враховуючи вказані обставини, посилаючись на те, що частка відповідачки в неподільній речі є незначною, спільне володіння, користування співвласниками майном є неможливим, припинення права ОСОБА_3 на частку в спільному майні не завдасть їй істотної шкоди, а тому ОСОБА_1 просив припинити право власності відповідачки на належну їй 1/9 частку житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області та визнати за ним право власності на цю частку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, проте надіслала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без її участі в якій позовні вимоги не визнала.

При цьому вказувала на те, що вона проти перерозподілу часток в житловому будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську.

Разом з тим в противагу невизнання позову в заяві пояснила, що не має наміру проживати в цьому будинку та в разі позитивного для позивачів вирішення справи вимагає від останніх грошову компенсацію замість належної їй частки в спірному майні.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали інвентарної справи щодо будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_1 належать 8/9 часток житлового будинку №54 по вулиці Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, які він отримав в дар від ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 25 червня 2005 року, реєстр. №1091, зареєстрованого у Вознесенському МБТІ 04 липня 2005 року.

Останній же набув право власності на подаровану ним частку будинку:

-на ? частку на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 18 січня 1992 року, реєстр. №109, зареєстрованого у Вознесенському МБТІ 29 січня 1992 року;

-на 7/18 часток в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 12 жовтня 1995 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2005 року, реєстр. №212, зареєстрованого у Вознесенському МБТІ 26 травня 2005 року.

Інша 1/9 частка цього майна залишається бути зареєстрованою на праві власності за померлим ОСОБА_4

Право на цю частку має ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом, який мав право на обовязкову частку в спадщині.

Відповідачка прийняла вказану спадщину шляхом подання протягом шестимісячного строку з моменту її відкриття письмової заяви до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, проте не оформила її належним чином, зокрема не отримала свідоцтво про право на спадщину та не зареєструвала право власності на спадкове майно.

Інших спадкоємців, що б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 або мають право на її обовязкову частку, судом не виявлено.

Суд не в повній мірі погоджується з визначеними нотаріусом розмірами часток спадкоємців в належному ОСОБА_4 нерухомому майні, проте дії нотаріуса, в тому числі чинність свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2005 року жодною зі сторін чи іншими особами в належному порядку не оспорювалися.

Відповідно до чинного на час прийняття відповідачкою спадщини Цивільного кодексу України 1963 року (ст. 548), що кореспондується з ч. ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК України 1963 року (аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття.

Як раніше встановлено судом, ОСОБА_3 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак до цього часу свідоцтва про право власності на частку майна у спадщині не отримувала.

Чинний на час прийняття відповідачкою спадщини Цивільний кодекс України 1963 року (ст. 560) передбачав тільки право, проте не передбачав обовязку спадкоємця, який прийняв спадщину, одержати в державній нотаріальній конторі відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Цивільний кодекс України (ч. 1 ст. 1297) дещо по іншому вирішує вказане питання, а саме спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим цей закон не встановлює терміну виконання такого обовязку, відповідачка, зволікаючи з оформленням правовстановлюючих документів на спадкове майно, порушує цивільні права іншого співвласника будинку, тобто ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, суд вважає, що незалежно від того, що ОСОБА_3 не отримала свідоцтво про право на спадщину 1/9 частку житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, остання все ж набула всі права щодо нього за винятком права на особисте розпорядження цим майном.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи за №309 від 01 жовтня 2013 року ринкова вартість житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами становить 74 595 грн., вартість 1/9 його частки 8 288 грн.

Виділ в натурі 1/9 частки спадкового майна, яка належить ОСОБА_3, не вбачається можливим через незначність загальної площі, що приходиться на частку цього співвласника, зокрема такий виділ неможливий без порушення Державних будівельних норм, а також інших норм та правил, крім цього призведе до зміни цільового призначення господарських будівель і споруд, що є частиною будинку.

З дослідницької частини висновку також вбачається неможливість спільного користування співвласниками спільним майном з вищезазначених підстав (а.с. 98-125).

Разом з тим з пояснень позивача ОСОБА_1 та письмових пояснень відповідачки ОСОБА_3, а також матеріалів справи (а.с. 12, 13, 33, 40, 62) вбачається, що остання протягом тривалого часу зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, забезпечена житлом, вселятися до спірного будинку не бажає, на користування ним не претендує.

Таким чином судом встановлено, що частка співвласника ОСОБА_3 в житловому будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області є незначною і не може бути виділена в натурі, спірне майно є неподільним, спільне володіння та користування співвласниками житлом є неможливим, припинення права відповідачки на частку в спільному майні не завдасть інтересам останньої та членам її сімї істотної шкоди.

Водночас позивач ОСОБА_1 попередньо вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області 8 288 грн. в якості компенсації вартості належної ОСОБА_3 частки в спільному майні.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами наявність передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права відповідачки на частку в спірному майні, а тому його вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Проте суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_2, оскільки останній не є співвласником житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, а тому не має права вимагати застосування положень ст. 365 ЦК України в сенсі змісту цієї норми.

Вирішуючи відповідно до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат суд виходить з того, що:

-позивач ОСОБА_1, на користь якого ухвалено рішення, не вимагав та не бажав стягнення з іншої сторони понесених ним судових витрат;

-позивачу ОСОБА_2 в задоволенні його вимог відмовлено, а тому не підлягають й компенсації понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/9 частку житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, що була успадкована, проте не оформлена та не зареєстрована нею після смерті ОСОБА_4, який помер 12 жовтня 1995 року в м. Вознесенську Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, який помер 12 жовтня 1995 року в м. Вознесенську Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/9 частки житлового будинку №54 по вул. Лисенка в м. Вознесенську Миколаївської області в розмірі 8 288 (вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень за рахунок коштів, що внесені ним на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (р/р 37312006000573, ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ОКПО 26299835) за квитанцією №111 від 26 грудня 2013 року.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв