Ухвала суду № 36426483, 16.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5667/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/1698/13 Категорія: 34 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнкa А. А.

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 86 568 грн. вартості відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 та 1500 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 865 грн. 68 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування судом обставин справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав, тоді як представники позивача просили апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 86568 грн. матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що пошкодження квартири АДРЕСА_1, власником якої являється ОСОБА_4, утворилися внаслідок проведення відповідачем самочинно з порушенням будівельних норм реконструкції належної йому на праві власності суміжної частини даного будинку (квартири № 2), а тому ОСОБА_5 повинен відшкодувати ОСОБА_4 визначену експертом вартість відновлювального ремонту квартири позивача.

Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, відповідних їм нормах матеріального права, а тому з ними повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, згідно з ч.2 цієї ж статті закону, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з двох ізольованих квартир: квартири №1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 1991 року належить на праві власності позивачу ОСОБА_4 (а.с.8-9), та квартири №2, власником якої на підставі договору дарування від 23 червня 2009 року є відповідач ОСОБА_5 (а.с.48).

Встановлено також, що у 2011 році відповідачем ОСОБА_5 була проведена капітальна реконструкція належної йому квартири № 2 шляхом заміни всіх несучих конструкцій будівлі (стін, фундаментів, перекриття даху) з надбудовою мансардного поверху, тобто - шляхом повного демонтажу частини будинку, яка відносилася до квартири № 2 та наступної добудови нового цегляного будинку з мансардою на місці знесеної частини будинку з примиканням до частини будинку, яка відноситься до квартири №1.

При цьому, як встановив суд, така реконструкція була здійснена за відсутності будь-якої проектно-технічної документації, оскільки робочий проект реконструкції квартири №2 виготовлений лише у 2012 році, тобто вже після виконання будівельно-монтажних робіт (а.с.60-69).

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-135 від 17 липня 2013 року (а.с.77-103), пошкодження в квартирі позивача виникли внаслідок самочинної, здійсненої з порушенням будівельних норм і правил, реконструкції відповідачем суміжної квартири № 2, а саме: від додаткових, не передбачених нормативними вимогами навантажень на суміжну стіну між квартирами внаслідок опирання порушеної кроквяної системи даху через тимчасові стійки; осідання нового фундаменту реконструйованої частини будинку з мансардою (квартири № 2) відносно існуючого фундаменту частини будинку, що відноситься до квартири № 1; закріплення існуючих дерев'яних балок перекриття квартири № 1 в цегляній кладці новозбудованої частини будинку - квартири № 2, що є порушенням чинних будівельних норм і правил.

Крім того, згідно з висновком експерта, існуюча дерев'яна міжквартирна перегородка квартири № 1 через наявність утвореної порожнини між даною перегородкою та новозбудованою поруч цегляною стіною квартири № 2 не забезпечує нормативної теплоізоляції квартири позивача на ділянці її примикання до новоствореної стіни квартири № 2.

І, оскільки стороною відповідача не заперечувався той факт, що всі без виключення вищевказані будівельні роботи здійснювалися відповідачем ОСОБА_5, то колегія суддів вважає, що за наведених вище обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказані у висновку експерта пошкодження квартири ОСОБА_4 є наслідком неправомірних дій відповідача, які полягали у порушенні будівельних норм при самочинній реконструкції частини будинку, а отже - саме відповідач в силу вимог ч.1 ст.1166 ЦК України повинен відшкодувати позивачу спричинену матеріальну шкоду у повному обсязі.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вищевказаним висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість відновлюваного ремонту належної позивачу квартири №1 становить 86 568 грн.

Даний висновок експерта складений у відповідності з вимогами державних будівельних норм, ґрунтується на дійсних обставинах справи, а тому обґрунтовано покладений судом першої інстанції в основу свого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно встановивши фактичні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, і правомірно задовольнив у повному обсязі позов ОСОБА_4, стягнувши на її користь із відповідача ОСОБА_5 повну вартість відновлювального ремонту пошкодженої квартири з огляду на наявність правових та фактичних підстав для відшкодування відповідачем спричиненої ним позивачу матеріальної шкоди.

Натомість, доводи апеляційної скарги про те, що експертом неправильно визначено як незадовільний технічний стан частини спірного житлового будинку, який відноситься до квартири позивача, безпідставно включено до вартості відновлювального ремонту суму ПДВ в розмірі 14428 грн. та витрати на проведення комплексної державної експертизи проектно-кошторисної документації в розмірі 1100 грн. не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, при визначенні технічного стану будинку експерт керувався чинним на момент проведення експертизи СОУ ЖКГ 75.11-35077234.НННН:2009 «Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків», затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 21 від 03.02.09, згідно з таблицею 5.1 якого незадовільним вважається технічний стан будинку, фізичний знос якого становить 41-60 %.

А тому, визначаючи технічний стан квартири позивача як незадовільний, експерт правомірно керувався вищевказаною таблицею з покликанням на наявний у справі висновок іншої судової будівельно-технічної експертизи № 8111-8112 від 29.12.12 (а.с.27-30), згідно з яким спірний житловий будинок збудований у 1939 році і має 56 % фізичного зносу, оскільки жодних інших доказів, які вказували б на те, що процент фізичного зносу будинку є іншим (вищим), відповідачем суду не надано.

Наявна ж в матеріалах справи архівна довідка (а.с.45) про те, що у 1979 році вищевказаний житловий будинок вважався аварійним, не спростовує правильності висновку експерта, оскільки не містить жодних відомостей про процент фізичного зносу будинку станом на 1979 рік.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів І-ІІІ категорії складності. Разом з тим, згідно з ч.4 ст.31 цього ж Закону, за рішенням замовника може проводитися експертиза проектів будівництва (окремих розділів проектної документації) таких об'єктів.

І, оскільки саме позивачу належить право вибору ліцензованої підрядної будівельної організації (в тому числі - платника ПДВ), яка має виконувати будівельні роботи по капітальному ремонту пошкодженої квартири, а також право на власний розсуд вимагати проведення комплексної державної експертизи проектно-кошторисної документації, то колегія суддів вважає, що експертом правомірно та обґрунтовано включено до ринкової вартості капітального ремонту, необхідного для усунення спричинених пошкоджень та відновлення нормативних характеристик житлового приміщення позивача, суму ПДВ в розмірі 14428 грн., а також витрати на проведення комплексної державної експертизи проектно-кошторисної документації в розмірі 1100 грн.

Отже, на думку колегії судів, наведені вище доводи апеляційної скарги зводяться виключно до довільної інтерпретації відповідачем дійсних обставин справи та є наслідком звуженого тлумачення відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді