Рішення № 36424866, 23.12.2013, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1621/13-ц

Провадження №2/157/404/13

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2013 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря Мельницької Г.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

15 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому зазначає, що з 11 лютого 1994 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У 1996 році вона отримала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 до лютого 2006 року проживав у цій квартирі разом з нею та їхньою спільною дочкою, щодо якої він позбавлений батьківських прав. З жовтня 2005 року ОСОБА_3 не є членом її сімї, оскільки 24 жовтня 2005 року шлюб між ними розірвано. З 20 лютого 2006 року відповідач перейшов проживати до своєї співмешканки ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_2, і з того часу без поважних причин у спірній квартирі не проживає, його речей у помешканні немає. Вона не перешкоджає ОСОБА_3 у доступі до квартири, в останнього є дублікат ключа до замка від дверей квартири. Оплату комунальних послуг відповідач не здійснює, хоча й зареєстрований у вказаній квартирі, що збільшує її витрати по утриманню житла. З 2008 року по даний час ОСОБА_3 без поважних причин не проживає у спірній квартирі, тобто більше шести місяців, а тому просить визнати його таким, що втратив право користування квартирою № 20 по вул. Ковельська, 6 у м. Камені-Каширському та стягнути з нього судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обємі з викладених у позовній заяві підстав і просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 позов не визнали і просили відмовити у його задоволенні. Відповідач пояснив, що тривалий час перебуває з ОСОБА_1, яка є його колишньою дружиною, у неприязних відносинах, що перешкоджає йому проживати у спірному житлі. З дня вселення його у 2008 році державним виконавцем у квартиру, позивач вчинила сварку, демонструючи свою неприязнь до нього, через що він знову був змушений залишити проживати у їхньому спільному помешканні. Крім того, площа квартири не дозволяє йому розмістити у квартирі необхідні побутові речі для проживання (ліжко, тощо). Маючи намір захистити своє право на житло він вживав заходи для приватизації спірної квартири щоб у подальшому у такий спосіб розділити її, однак ОСОБА_1 згоди на приватизацію цієї квартири не дає.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР (далі ЖК) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, право на користування жилим приміщенням у разі відсутності понад шість місяців зберігається за умови наявності поважних причин відсутності.

Як зазначено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», поважними причинами відсутності відповідача понад встановлений строк може бути поведінка інших членів сім'ї, тощо.

Згідно зі ст. 104 ЖК, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 63 ЖК не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Статтею 50 ЖК визначено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 лютого 1994 року по 22 травня 2006 року (а.с. 9). На підставі ордера від 18 жовтня 1996 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 (дочка позивача), а також і ОСОБА_3, який, на той час, був членом сім'ї позивача, була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 42).

Згідно з довідкою № 102 від 12.11.2012 року, що видана Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а дочка позивача ОСОБА_6 знята з реєстраційного обліку з 25.12.2012 року, оскільки вибула на навчання (а.с. 23).

На підставі рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 грудня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про вселення у житлове приміщення, яке набрало законної сили 13 лютого 2008 року, ОСОБА_3 вселено в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення було виконане, що підтверджується актом державного виконавця від 18 квітня 2008 року.

Після вселення ОСОБА_3 у 2008 році у спірну квартиру, останній у ній не проживав і на даний час не проживає, між сторонами існують тривалий період (з часу розірвання шлюбу) неприязні відносини, про що вони у судовому засіданні не заперечували.

Той факт, що відповідач не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що не перешкоджає відповідачу проживати у спірній квартирі, однак через малу площу спірного житлового приміщення останній не матиме можливості поставити у ньому меблі першої необхідності.

Вищенаведені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 більше шести місяців з обєктивних поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Камінь-Каширського районного суду від 13 березня 2009 року, яке набрало законної сили 09 червня 2009 року, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_7, виконкому Камінь-Каширської міської ради, Камінь-Каширського виробничого управління житлово-комунального господарства про поділ жилих приміщень, у тому числі і про поділ квартири АДРЕСА_1. Як було встановлено під час розгляду зазначеної справи, квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, її площа становить 18,59 кв.м. і поділу вона не підлягає, а виділення всієї квартири у користування ОСОБА_3 порушуватиме права ОСОБА_1

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 30 вересня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Камінь-Каширської міської ради про право на приватизацію житлового приміщення, яке набрало законної сили 06 грудня 2005 року, за ОСОБА_3 визнано право на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 як мешканка цієї квартири згоди ОСОБА_3 на її приватизацію не дала і ними не визначено уповноваженого власника квартири, то у позові ОСОБА_11 про зобовязання передачі у власність вказаної квартири судом відмовлено, що стверджується рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 листопада 2008 року, яке набрало законної сили 24 грудня 2008 року.

Наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 не втратив інтересу до спірної квартири та вживав можливі заходи для збереження за собою права на житло, однак він позбавлений можливості захисти це право, в тому числі і через те, що ОСОБА_1 відмовляється дати згоду на приватизацію спірної квартири.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

Згідно з розясненнями, що наведені у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 Житлового кодексу України; змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Оскільки позивачем ОСОБА_11 предявлено позов на підставі ст. 71 ЖК, і вона не заявляла вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням з тієї підстави, що він вибув на інше місце проживання (ст. 107 ЖК України), тому суд не бере до уваги її твердження про те, що ОСОБА_3 проживає з іншою жінкою у належному останній житловому приміщені - квартирі АДРЕСА_2.

Акти комісії Камінь-Каширського виробничого управління житлово-комунального господарства від 03.02.2009 року, 24.12.2009 року, 16.02.2010 року, 26.03.2010 року, 05.07.2011 року, 31.10.2011 року, 24.02.2012 року, 16.05.2013 року, 29.08.2013 року, 29.10.2013 року, які містять відомості про не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні, з огляду на встановлений судом факт поважності причин його не проживання, не можуть бути підставою для задоволення позову.

Також не є підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, доводи позивача про те, що відповідач не бере участі у витратах на утримання квартири.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та встановлені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 50, 63, 71 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:

ОСОБА_12