Рішення № 36424767, 23.12.2013, Амвросіївський районний суд Донецької області

Справа № 218/2440/13-ц

№ провадження 2/218/700/13

РІШЕННЯ

ім'ям України

"23" грудня 2013 р. Амвросіївський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Смольнякова О.О.

при секретарі Хімченко С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка справу за позовом ОСОБА_1 до Амвросіївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Амвросіївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи тим, що її син, ОСОБА_3, при житті збудував два гаражі за №№ 38,40, які розташовані по вул.. О.Кошевого м. Амвросіївка Донецької області. На підставі подання БТІ м. Амвросіївка, виконком Амвросіївської міськрад ухвалив рішення № 362 та № 363 від 10.10.2008 року за якими вирішив оформити право власності на вказані гаражі з видачею свідоцтва про право власності. Однак, через смерть син не встиг отримати вказані свідоцтва. Коли вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва та розяснено, що гаражі не входять до складу спадщини, оскільки не зареєстровані за правом власності за сином. Оскільки вказані гаражі були збудовані її сином, просить визнати за нею право власності на них.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та надала пояснення відповідно до позовної заяви.

Представник Амвросіївської міської ради позовні вимоги не визнала, заперечувала проти встановлення права власності в порядку спадкування, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на нерухомість.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що за рішенням виконкому Амвросіївської міськради № 26/2 від 10.02.1993 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво на виділених йому земельних ділянках площею по 21,5 кв.м двох гаражів за № 38 та № 40 по вул.. О.Кошевого м. Амвросіївка Донецької області.

Відповідно до актів про винос в натурі земельних ділянок індивідуального забудовника, ОСОБА_3 були виділені в натурі на місцевості земельні ділянки для будівництва гаражів. 29.06.1993 року архітектором м. Амвросіївка було надано дозвіл на будівництво вищевказаних гаражів.

З технічних паспортів на гаражі за № 38 та № 40 по вул. О.Кошевого м. Амвросіївка вбачається, що гаражі побудовані у 1994 році.

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер 11.12.2007 року.

На підставі подання БТІ м. Амвросіївка, виконком Амвросіївської міськрад ухвалив рішення № 362 та № 363 від 10.10.2008 року за якими вирішив оформити право власності на вказані гаражі з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_3.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Виходячи з викладеного, суд, дослідивши надані позивачами документи, прийшов до висновку, що збудовані померлим ОСОБА_3 гаражі № 38 та № 40 по вул. Кошевого м. Амвросіївка, не є самочинним будівництвом, оскільки їх будівництво відбувалось на підставі рішення виконкому Амвросіївської міськради з дотриманням будівельних норм і правил.

Крім того, суд, задовольняючі позовні вимоги, бере до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в Листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., відповідно до якого: «при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва, зокрема положення ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року» та іншими нормативними актами».

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі по тексту Закону) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Судом встановлено, що гаражі були збудовані померлим в 1994 році. На той час державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра Комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд, враховує зазначені вище норми законодавства, які діяли в той час, та приходить до висновку, що виникнення права власності на спірні гаражі не залежало від їх реєстрації

Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Оскільки за життя спадкодавець збудував гаражі на підставі дозволу на будівництво, за погодженим та затвердженим у встановленому на той час порядку, з урахуванням наявного технічного паспорту, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1216-1221, 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, статтями 10, 60, 88,174, 208, 209, 212-215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Амвросіївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № 38, площею 14,560 кв.м, та на гараж № 40, площею 15.00 кв.м, що розташовані по вулиці О.Кошевого м. Амвросіївка Донецької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 11 грудня 2007 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_4