Рішення № 36424518, 26.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5959/13-ц 22-ц/774/3055/К/13

Cправа №210/5959/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/3055/К/13 Костенко В.В.

Категорія 26 (ІІІ) Доповідач Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Савіної Г.О., Грищенко Н.М.

при секретарі - Абрамян Н.Л.

за участю: представника відповідача - Чуплої Ірини Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі Фонд) та просив суд стягнути з відповідача на його користь 229 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2013 року суду позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Законом України №717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалася виплата моральної шкоди, виключено. Рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008р. по справі №20-рп/2008 норми Закону України № 717-V, які стосуються моральної шкоди, визнані конституційними. Положеннями ЦК України та КЗпП України застрахованим особам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого органу (роботодавця), у зв'язку з чим, Фонд є неналежним відповідачем по даній справі.

Крім того, судом залишено поза увагою, що у зв'язку зі встановленням позивачу втрати професійної працездатності у розмірі 30%, Фондом було виплачено йому одноразову допомогу, позивачем не надано висновку МСЕК про факт спричинення йому моральної шкоди та не обґрунтовано у позовній заяві суму відшкодування моральної шкоди. Надані позивачем медичні довідки та акт про встановлення йому професійного захворювання свідчать про наявність у позивача професійного захворювання, однак, не є доказом спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди.

На думку відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності, передбачений для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

При ухваленні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги, що, оскільки Фонд є суб'єктом владних повноважень, то дана справа повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження у справі повинно бути закрито.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить її відхилити, рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 1975 року позивач працював у ВО "Кривбасруда"(правонаступником якого є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") в шахті "Гвардійська" по професії - підземним електрозварювальником, підземним бурильником, підземним крипільником, охоронцем, 13.02.2005 року був звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішенням ЛЕК від 28.08.2003 року у ОСОБА_3 було виявлено професійне захворювання за діагнозом: вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх та нижніх кінцівок 1-2 ст. з вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом, дефартрозом суглобів кистей двостороннім плечолопатковим періартрозом 2ст., ліктьовий періартроз 1-2 ст.

У п.15 акту розслідування професійного захворювання № 15 від 30.09.2003 року встановлено причину отримання позивачем профзахворювання, а саме перевищення на робочому місці позивача шкідливих факторів в декілька разів - рівень вібрації 105дБ при нормі 92дБ, маса вантажу при переміщенні станка вручну 60 кг при нормі 30 кг.

Висновком МСЕК від 10.11.2003 року ОСОБА_3 встановлено первинно 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.

При наступних переоглядах 04.11.2004року, 07.11.2006 року та 17.11.2008 року позивачу підтверджено 30% втрати професійної працездатності безстроково та встановлено 3 групу інвалідності.

У зв'язку професійним захворюванням позивачу встановлено протипоказання: переохолодження, важка праця, вимушена поза.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що у зв'язку з професійним захворюванням йому завдано моральну шкоду, яку він просив стягнути з Фонду.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності» передбачено відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту її заподіяння.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням був встановлений та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Позивачу протипоказана фізична праця, він обмежений у роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновок суду про відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р.,відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди з Фонду є правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що Законом України №717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалася виплата моральної шкоди, виключено, а рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008р. по справі №20-рп/2008 норми Закону України № 717-V, які стосуються моральної шкоди, визнані конституційними, та про те, що Фонд є неналежним відповідачем по справі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки на момент встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності у 2003 році згідно зі ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодування моральної шкоди покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку зі встановленням позивачу втрати професійної працездатності у розмірі 30%, Фондом було виплачено йому одноразову допомогу, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки висновків суду не спростовують та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано висновку МСЕК про факт спричинення йому моральної шкоди, а надані ним медичні довідки та акт про встановлення йому професійного захворювання свідчать про наявність у позивача професійного захворювання, однак, не є доказом спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до "Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу 10 листопада 2003 року висновком МСЕК вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% безстроково.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем тримісячного строку позовної давності, передбаченого для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди не беруться до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються положеннями ст.268 ЦК України, згідно яких позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я, або смертю.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, оскільки Фонд є суб'єктом владних повноважень, то дана справа повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження у справі повинно бути закрито, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на законі.

Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 16000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що саме такий розмір є співмірним моральній шкоді, завданій позивачу його професійним захворюванням.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(з подальшими змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, при визначені розміру суми відшкодування моральної шкоди, судом не було повністю враховано зазначені положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо розміру суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, заслуговують на увагу.

На підставі наведеного, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов"язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість його фізичних і психічних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 16000 грн. до 10000 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2013 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3, зменшивши цей розмір з 16 000 грн. до 10000 (десяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: