Рішення № 36421747, 23.12.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5248/13-ц

Провадження № 2/0203/1922/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема», третя особа ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

09 серпня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «БК БудСистема» про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з травня 2013 року він працював у відповідача слюсарем-будівельником. У липні 2013 року його було звільнено через прогули. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки насправді прогулів не було, а він виконував роботи на одному з обєктів. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про поновлення його на роботі, відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 4).

15 жовтня 2013 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2, який підписав наказ про звільнення позивача.

19 грудня 2013 року позивач доповнив позов вимогою про визнання наказу про звільнення незаконним.

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача та третьої особи заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2013 р. позивач на підставі наказу № 4-50 був прийнятий до відповідача слюсарем-будівельником (а.с. 42).

У період від 01.07.2013 р. по 10.07.2013 р. позивач виконував роботи з будівництва ділянки відвантаження щебеню дробильно-сортувального заводу карєру «Петровський» (с. Діброве Синельниківського району Дніпропетровської області), про що свідчать показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

10 липня 2013 року відповідачем було видано наказ № 10/07 про звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за неявку на роботі у період від 01.07.2013 р. по 10.07.2013 р. (далі КЗпП) (а.с. 10).

Того ж дня відповідачем було видано наказ № 7-50 про звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частин 1, 4 статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що відповідач не пропонував позивачу надати письмові пояснення з причин, які стали підставою для звільнення, а про саме стягнення позивача не було повідомлено під розписку (у порушення встановленої процедури копію наказу про звільнення як і оригінал трудової книжки були направлені поштою без згоди на те позивача).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

На підтвердження відсутності позивача на робочому місці відповідачем надано акти про відсутність на роботі, які, на думку суду, не можуть бути прийняті до уваги судом (а.с.а.с. 103 109).

Так, вказані акти було складено о 1800 год., тобто по закінченні робочого часу.

Акти було складено за участі третьої особи, начальника будівельної дільниці ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_7, проте ані третя особа, ані головний бухгалтер особисто не виїжджали до обєкту будівництва, що підтвердив у своїх показаннях свідок ОСОБА_6

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав акти про відсутність на роботі за 06 та 07 липня 2013 року, хоча позивача було звільнено, у тому числі за прогул у ці дні.

Вказані доводи цілком спростовуються послідовними показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які показали, що у період від 01.07.2013 р. по 10.07.2013 р. позивач перебував на робочому місці.

Про протиправність дій відповідача додатково свідчить те, що останній видав декілька наказів про звільнення позивача: № 10/07 від 10.07.2013 р. і № 7-50 від 10.07.2013 р. Такі дії відповідача, безумовно, суперечать приписам частини 2 статті 149 КЗпП.

У відповідності з частиною 5 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За правилами частини 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що, оскільки звільнення позивача із займаної посади було здійснено з порушенням вимог закону, його має бути поновлено на роботі, а наказ про звільнення № 7-50 від 10.07.2013 р. (оскільки саме він зазначений у трудовій книжці) визнано незаконним.

Вимоги позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1 000,00 грн. з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2371 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи положення приведеної норми, суд вважає, що вони свідчать про наявність в діях відповідача під час звільнення безперечної вини у порушенні трудових прав позивача.

При цьому, зважаючи на ступінь моральних страждань позивача, ці вимоги необхідно задовольнити частково.

У порядку статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 730,80 грн.

Керуючись статтями 4 11, 15, 18, 57 60, 79, 88, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема», третя особа ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема» № 7-50 від 10 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з 10 липня 2013 року з посади слюсаря-будівельника на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді слюсаря-будівельника Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема» з 10 липня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема» (код ЄДРПОУ 35543707) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БудСистема» на користь держави судовий збір в сумі 730,80 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2013 року.

Суддя М.О. Католікян