Рішення № 36420504, 11.12.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/12177/13-ц

Провадження №2/201/3422/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-К/1775-ПР від 30 липня 2007 року та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30 липня 2007 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №8/2007/840-К/1775-ПР, згідно якого останній було надано кредит у сумі 85 500,00 доларів США на споживчі цілі, з виплатою 14,49% річних, строком погашення до 20 липня 2017 року. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобовязався повернути кредит у повному обсязі. Банк належним чином виконав зобовязання по видачі кредиту, однак відповідач порушив умови кредитного договору, допустивши систематичне прострочення повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків. У разі прострочення зобовязання, відповідно до умов укладеного договору, позичальник сплачує банку пеню. Станом на 18 березня 2013 року загальна заборгованість за даним кредитним договором становить 1 227 358,96 гривень. Крім того, в якості забезпечення зобовязань позичальника за кредитним договором, 30 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1575-Н/1, відповідно до умов якого поручитель зобовязався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому ОСОБА_2 повинен виконати зобовязання в тому ж порядку, який встановлено для ОСОБА_1 кредитним договором. Виходячи з наведеного позивач просить суд стягнути суму судових витрат у розмірі 3 441,00 гривень, а також суму заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно, яка станом на 18 березня 2013 року складає 1 227 358,96 гривень.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Проти розгляду справи в заочному порядку також не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, за таких обставин вбачається за можливе розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, 30 липня 2007 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (а.с. 10-12) та ОСОБА_1 (а.с. 16 зворот - 18) уклали кредитний договір №8/2007/840-К/1775-ПР (а.с. 5-6), згідно якого останній було надано кредит у сумі 85 500,00 доларів США на споживчі цілі, з виплатою 14,49% річних, строком погашення до 20 липня 2017 року. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобовязався повернути кредит у повному обсязі. Банк належним чином виконав зобовязання по видачі кредиту, однак відповідач порушив умови кредитного договору, допустивши систематичне прострочення повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків. У разі прострочення зобовязання, відповідно до умов укладеного договору, позичальник сплачує банку пеню. Крім того, в якості забезпечення зобовязань позичальника за кредитним договором, 30 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 (а.с. 15-16) було укладено договір поруки №1575-Н/1 (а.с. 7), відповідно до умов якого поручитель зобовязався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому ОСОБА_2 повинен виконати зобовязання в тому ж порядку, який встановлено для ОСОБА_1 кредитним договором. Загальна заборгованість за кредитним договором станом на 18 березня 2013 року складає 1 227 358,96 гривень (а.с. 8-9), в тому числі:

-заборгованість за сумою кредиту 78 509,25 доларів США, що в еквіваленті складає 627 524,44 гривень;

-заборгованість за процентами 51 469,29 доларів США, що в еквіваленті складає 411 394,03 гривень;

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 10 726,57 доларів США, що в еквіваленті складає 86 025,22 гривень;

-штрафи 8 550,00 доларів США, що в еквіваленті складає 68 640,15 гривень.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 62 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У той же час, слід враховувати, що ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку та відповідає за порушення зобовязання боржником.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного Кодексу України встановлено, «у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо».

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, а також те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно положень статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у випадку, коли договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи вищезазначене, позичальником в особі ОСОБА_1 порушені зобовязання за кредитним договором №8/2007/840-К/1775-ПР від 30 липня 2007 року, сума заборгованості не погашена. Поручитель в свою чергу відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, що встановлено договором поруки №1575-Н/1 від 30 липня 2007 року, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, повязаних з порушенням виконання зобовязань.

Таким чином, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти укладення між позивачем та відповідачами договорів позики та поруки із дотримання вимог діючого законодавства, встановленого факту невиконання відповідачами, на відміну від позивача, своїх зобовязань за даними договорами, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача борг за договором позики у сумі 1 227 358,96 гривень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обґрунтованість позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору по 1 720,50 гривень з кожного, на загальну суму 3 441,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-62, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК ст.ст. 509, 526, 530, 533, 543, 549, 554, 611, 612, 625-629, 638, 1046, 1050, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору №8/2007/840-К/1775-ПР від 30 липня 2007 року у сумі 1 227 358,96 гривень (один мільйон двісті двадцять сім тисяч триста пятдесят вісім гривень девяносто шість копійок), в тому числі:

-заборгованість за сумою кредиту 78 509,25 доларів США, що в еквіваленті складає 627 524,44 гривень;

-заборгованість за процентами 51 469,29 доларів США, що в еквіваленті складає 411 394,03 гривень;

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 10 726,57 доларів США, що в еквіваленті складає 86 025,22 гривень;

-штрафи 8 550,00 доларів США, що в еквіваленті складає 68 640,15 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» витрати, повязані з поданням позовної заяви, а саме судовий збір у сумі 1 720,50 гривень (одна тисяча сімсот двадцять гривень пятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» витрати, повязані з поданням позовної заяви, а саме судовий збір у сумі 1 720,50 гривень (одна тисяча сімсот двадцять гривень пятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:ОСОБА_3