Рішення № 36418307, 23.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

>ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 р. Справа № 914/4002/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Л.Боржієвській, розглянув справу за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів;

до відповідача: Фермерського господарства «Круглик», м. Перемишляни, Львівська область;

про: стягнення 73 013 грн. 35 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: не з’явився;

>позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою від 23.10.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Круглик» про стягнення 73 013 грн. 35 коп. Розгляд справи призначено на 06.11.2013 року.

У судовому засіданні 06.11.2013 року сторони явки представників не забезпечили. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Докази отримання позивачем ухвали про порушення провадження у справі на час судового засідання відсутні. Судом відкладено розгляд справи на 26.11.2013 року.

У судовому засіданні 26.11.2013 року відповідачем подано докази часткової оплати боргу та клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із можливістю позасудового врегулювання спору та продовження строку для її розгляду. Представники прокуратури та позивача проти відкладення розгляду справи не заперечили. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 20.12.2013 року.

У судовому засіданні 20.12.2013 року представник позивача позов підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Судом відкладено розгляд справи на 23.12.2013 року.

У судовому засіданні 23.12.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у попередніх судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договірних зобов’язань. Львівське відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств (надалі по тексту рішення – позивач) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Круглик» (надалі по тексту рішення – відповідач) про стягнення 73 013 грн. 35 коп., з яких 69 000 грн. становить сума основного боргу та 4 013 грн. 35 коп. пені.

Підставою стягнення вказаної суми позивач вважає порушення умов договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству, згідно з яким позивач зобов’язався надати відповідачу фінансову підтримку в сумі 100 000 грн., а фермерське господарство зобов’язалося повернути її у визначений строк.

Станом на момент звернення до суду частина суми, а саме 69 000 грн., надана відповідачу як фінансова підтримка, не повернута відповідачем.

NT >Представник відповідача проти позовних вимог не заперечив, відзиву не подав, подав докази часткової сплати боргу.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 28.07.2008 року між сторонами було укладено договір № 12/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1 якого, позивач зобов’язався надати відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 100 000 грн., а фермерське господарство зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам» фінансова підтримка на поворотній основі надається Фермерському господарству «Круглик» для провадження виробничої діяльності.

Договором сторони встановили графік повернення коштів. Зокрема, п. 3.4.2 договору, визначено наступний порядок повернення фінансової підтримки: до 01.08.2009 року в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2010 року в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2011 року в сумі 20 000 грн.; до 01.07.2012 року в сумі 30 000 грн.; до 28.07.2013 року в сумі 30 000 грн.

На виконання п. 3.4.3 договору сторони уклали договір застави від 29.07.2008 року.

У відповідності до умов договору позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, що підтверджено платіжним дорученням № 10 від 30.07.2008 року на суму 100 000 грн., копія якого долучена до позовної заяви.FONT>

ass="fs150">Позивач надсилав відповідачу листи-вимоги від 15.07.2013 року № 93 та від 26.09.2013 року № 147 про необхідність вчасного повернення грошових коштів у відповідності з договором.

Всупереч умовам договору відповідач вчасно кошти не повернув, підтвердженням чого є розрахунок заборгованості від 15.10.2013 року № 161, згідно з яким станом на 15.07.2013 року заборгованість становила 69 000 грн. Така ж сума боргу залишилась несплаченою і станом на дату подання позову.

Під час розгляду справи, згідно з платіжним дорученням № 167 від 25.11.2013 року, відповідачем здійснено часткову оплату боргу в розмірі 20 000 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

>Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ONT >ст. 11 Цивільного кодексу УкраїниNT>, є договори.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Згідно зі Статутом Фермерського господарства «Круглик» від 16.06.2007 року Фермерське господарство «Круглик» є юридичною особою, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банку. Відповідно до п .6.5 Статуту фермерське господарство має право претендувати на отримання коштів Українського держфонду підтримки фермерських господарств та місцевих бюджетів.

Подавши заявку на участь у конкурсі для отримання фінансової підтримки на поворотній основі від 26.06.2008 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи, та отримавши позитивну відповідь, Фермерське господарство «Круглик» отримало фінансову підтримку у сумі 100 000 грн., що встановлено судом вище.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони передбачили поетапне повернення суми фінансової підтримки, зокрема останнім днем визначили 28.07.2013 року, проте, як досліджено та встановлено судом вище, відповідач вчасно всі кошти не повернув і станом на момент звернення до суду сума заборгованості становила 69 000 грн.

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем у розмірі 20 000 грн. під час розгляду справи, провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору) підлягає припиненню. Решта суми заборгованості у розмірі 49 000 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім позовної вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 013 грн. 35 коп. пені, обґрунтовуючи таку вимогу наступним.

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Львівському відділенню Українського держфонду підтримки фермерських господарств пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, підстави стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання правомірні. Згідно з розрахунком боргу останній платіж по поверненню фінансової підтримки здійснено відповідачем 27.12.2012 року, після чого залишок заборгованості становив 49 000 грн. до 28.07.2013 року та 69 000 грн. з 29.07.2013 року по 15.10.2013 року. Здійснивши перерахунок суми пені, судом встановлено, що стягненню підлягає 4 013 грн. 35 коп.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач просив накласти арешт на заставне майно та банківські рахунки фермерського господарства «Круглик».

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи необґрунтованість та непідтвердженість заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Круглик» (81200, Львівська обл., Перемишлянський район, місто Перемишляни, вул. Бічна Залипська, будинок 14, код ЄДРПОУ 35080357) на користь Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (79000, м. Львів, вул. Технічна, 1, кім. 63, код ЄДРПОУ 13817211) 49 000 грн. основного боргу, 4 013 грн. 35 коп. пені, 1 720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Провадження в частині позовної вимоги про стягнення 20 000 грн. основного боргу припинити.

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 27.12.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв