Постанова № 36418079, 17.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/239/13-а

17 грудня 2013 року 12год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Баглика В.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Серветник С.В. і Тарасюк Р.В.

відповідача: представник Ситай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 12.09.2012р. №0004242342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58471,90 грн. (46777,50 грн.- за основним платежем, 11694,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004252342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44077,50 коп. (34722 грн. - за основним платежем та 9355,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до вимог ст.55 КАС України суд здійснив заміну відповідача Державну податкову інспекцію у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та такими, що суперечать фактичним обставинам і чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що валові витрати в розмірі 187110 грн. та податковий кредит в розмірі 37422 грн. за ІІІ кв. (серпень) 2010р. сформований позивачем за наслідками господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (далі ТзОВ «Медео-Захід»), документально підтверджений належними первинними документами та податковими накладними. Підстави для неврахування цих документів у податкового органу відсутні, оскільки вказані господарські операції здійснено в межах господарської діяльності обох контрагентів, що потягнуло зміни майнового стану суб'єктів господарювання. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач- ДПІ у м.Рівному позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та пояснив суду, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта №419/22-200/00910699 від 30.08.2012р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж», код ЄДРПОУ 00910699 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з ТзОВ «Медео-Захід» код ЄДРПОУ 35594018 за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р.» В основу акта перевірки ТзОВ «Медео-Захід» покладено висновки акта перевірки Луцької ОДПІ від 20.01.2012р. №339/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» (код ЄДРПОУ 35594018) у зв'язку з неподанням ТзОВ «Медео-Захід» у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року», в якому серед іншого зазначено про те, що в ході аналізу податкової звітності з ПДВ з початку діяльності ТзОВ «Медео-Захід» за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року встановлено декларування значних сум податкових зобов'язань та податкового кредиту при незначних сумах до сплати податку на додану вартість, проте, що у названого контрагента немає будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

На цій підставі податковий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій по поставці товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» код ЄДРПОУ 00910699 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з ТзОВ «Медео-Захід» код ЄДРПОУ 35594018 за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р., результати якої оформлено актом №419/22-200/00910699 від 30.08.2012р.

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012р. №0004242342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58471,90 грн. (46777,50 грн.- за основним платежем, 11694,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004252342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44077,50 коп. (34722 грн. - за основним платежем та 9355,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 16.11.2012р. №22318/10-210/373 ДПС у Рівненській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.09.2012 року №0004252342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 37422 грн. за основним платежем і 9355,50 грн. штрафної (фінансової) санкції, від 12.09.2012р. №0004242342 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46777,50 грн. за основним платежем і 11694,40 грн. штрафної (фінансової) санкції, а скаргу директора ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» Мельник Р.Д. від 24.09.2012р. №493 - без задоволення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.12.2012р. 37370/о/61-12-10-2115 Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС від 12.09.2012р. №0004242342, №0004252342, а скаргу Товариства - без задоволення.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та п.п.7.4.1,п.п.7.4.4.,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., що спричинило завищення валових витрат в розмірі 187110 грн. в т.ч. у ІІІ кварталі 2010 року у розмірі 187110 грн., заниження податку на прибуток на суму 46777,50 грн., в.т.ч. за ІІІ кв. 2010 року - 46777,60 грн. та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 37422 грн. грн. за серпень 2010 року.

Однак, такі висновки органу державної податкової служби суд вважає безпідставними та такими, що грунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» зареєстроване, як юридична особа, виконавчим комітетом Рівненської міської ради 06.07.2009р., види діяльності підприємства за КВЕД 45.21.1 будівництво будівель, 45.34.0 інші монтажні роботи, 45.21.4 будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу, 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, 45.33.3 газопровідні роботи.

Товариство перебуває на обліку в органах державної податкової служби 24.07.1997р. за №038/0011, є платником ПДВ. Будівництво будівель, інші монтажні роботи здійснює на підставі ліцензії АВ №479835, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області.

У періоді за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.07.2009р. №100235379, виданого ДПІ у м.Рівне, індивідуальний податковий номер - 009106917169.

Спірні правовідносини виникли в 2010 році, а відтак до них застосовуються норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат, згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Товариство по першій події (оприбуткування товарів) включило до складу валових витрат суму 187110 грн. по отриманому товару.

Таким чином, дії ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» повністю відповідають вимогам ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Законодавець не передбачив додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є основним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту платника податків.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м.Рівному, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід», за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як встановлено судом, в серпні 2010 року між ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» та ТзОВ «Медео-Захід» були укладені договори купівлі-продажу №26/08/10 року від 26.08.2010р, №27/08/10 року від 27.08.2010р., №30/08/10 року від 30.08.2010р., №31/08/10 року від 31.08.2010р.

На виконання вищевказаних договорів ТзОВ «Медео-Захід» передало, а ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» отримало та оплатило товарно-матеріальні цінності на загальну суму 224530,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37421,70 грн.)

За вказаними господарськими операціями ТзОВ «Медео-Захід» для ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» були виписані видаткові накладні: №РН-0310806 від 31.08.2010р., №РН-0300805 від 30.08.2010р., №РН-0270801 від 27.08.2010р., №РН-0260801 від 26.08.2010р. та податкові накладні №260801 від 26.08.2010р., №270801 від 27.08.2010р., №300805 від 30.08.2010р., №310806 від 31.08.2010р.

Вищевказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем сформовано валові витрати за ІІІ кв. 2010р. в розмірі 187110 грн. та податковий кредит за серпень 2010р. в розмірі 37422 грн.

Розрахунки з ТзОВ «Медео-Захід» було здійснено повністю у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

По бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені позивачем по слідуючих рахунках: Дебет 281 «Товари» - Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дебет 631 - Кредит 311 «Поточний рахунок».

Придбані у ТзОВ «Медео-Захід» товарно-матеріальні цінності позивач в подальшому використав для будівництва 50-ти квартирного житлового будинку на вул.Слав'янській в смт.Клевань, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами на списання, актами виконаних робіт КБ-2 та довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентом по придбанню ТМЦ відбулися, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до валових витрат та до податкового кредиту.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт Луцької ОДПІ № 339/23-3/35594018 від 20.01.2012 року, як на доказ відсутності реального здійснення господарських операцій по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Медео-Захід», виходячи з наступного.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» зазначено, що під час перевірки ТзОВ «Медео-Захід» не було надано у повному обсязі документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо). Тому встановити факти реалізації товарів на ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» неможливо.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Медео-Захід», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Медео-Захід» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Посилання відповідача не те, що в Луцькій ОДПІ відсутні відомості про наявність у ТзОВ «Медео-Захід» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже неможливо встановити фактичне здійснення операцій з придбання ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Медео-Захід» в серпні 2010 року суд вважає необґрунтованим, оскільки діючим законодавством не визначено необхідного обсягу основних фондів, виробничих активів, необхідної кількості працівників, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність яких свідчила б, що ТзОВ «Медео-Захід» не мало можливості на здійснення операцій з поставки товарів на ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж».

Крім того, ТзОВ «Медео-Захід» не було позбавлено можливості щодо посередницької діяльності, залучення виробничих ресурсів інших суб'єктів господарювання для виконання укладених договорів.

Згідно поданої ТзОВ «Медео-Захід» звітності (1 ДФ) чисельність працюючих в ІІІ кварталі 2010 року становила 9 чоловік, що є достатньою для здійснення діяльності щодо продажу товарів.

Як зазначила Луцька ОДПІ в акті перевірки від 20.01.2012р. №339/23-3/35594018 в ході проведення перевірки ТзОВ «Медео-Захід» надано реєстри виданих податкових накладних, податкові та видаткові накладні на реалізацію товару, в т.ч. будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що Луцька ОДПІ оперує даними податкової звітності за 1 квартал 2011 року, однак позивач мав взаємовідносини з ТзОВ «Медео-Захід» в ІІІ кварталі (в серпні) 2010 року.

Крім того, суд встановлено, що на підставі акту перевірки № 339/23-3/35594018 від 20.01.2012 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012р. №0000632302, яким ТзОВ «Медео-Захід» зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 51763 грн.

ТзОВ «Медео-Захід» оскаржило вищевказане податкове повідомлення-рішення до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі №2а/0370/942/12 адміністративний позов ТзОВ «Медео-Захід» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 03.02.2012р. №0000632302. При цьому судом встановлено, що висновки податкового органу про відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних умов для ведення господарської діяльності, нездійснення ним господарської діяльності, нікчемний характер правочинів, непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ є передчасними та необ'єктивними, зробленими без урахування усіх первинних документів, наявних у ТзОВ «Медео-Захід».

При цьому Волинський окружний адміністративний суд зазначив, що висновки податкового органу про відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних умов для ведення господарської діяльності, нездійснення ним господарської діяльності, нікчемний характер правочинів, не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ є передчасними та необ'єктивними, зробленими без урахування усіх первинних документів, наявних у ТзОВ «Медео-Захід».

Також Волинський окружний адміністративний суд встановив, що постановою начальника відділення протидії злочинам в кредитно-фінансовій сфері ОРВ ВПМ Луцької ОДПІ від 08.02.2012р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Медео-Захід» по факту не підтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, листопад 2011 року за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки в ході дослідчої перевірки не здобуто жодних даних, які б вказували на безтоварність операцій ТзОВ «Медео-Захід», відсутні дані про умисні дії службових осіб товариства, направлених на настання наслідків у вигляді ненадходження до бюджету сум податків.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі №130051/12/9104 апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі №2а-0370/942/12- без змін.

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України по перегляду судових рішень.

Можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, необхідно зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Таким чином, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, відповідачем не враховано, що позивач не є учасником транспортного процесу, тому оформлення товарно-транспортних накладних в даному випадку чинним законодавством не передбачено.

На думку суду, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Медео-Захід» не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат. Суд враховує, що згідно із поясненнями позивача транспортування товару здійснювалося його контрагентом на склад ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж».

Товар приймався на складі позивача матеріально-відповідальною особою з оприбуткуванням на складі, що підтверджується прибутковими ордерами.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (надалі Порядок №984). Зокрема, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Всупереч вказаним вимогам, відповідачем у акті перевірки від 30.08.2012р. №419/22-200/00910699 зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень. Акт перевірки, на підставі якого було прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення, як джерело доказової бази при виявленні порушення вимог податкового та іншого законодавства, був складений з ігноруванням наявних у позивача первинних документів, що фіксують здійснення ним господарської операції і пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2012р. №0004242342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток з нарахуванням штрафних санкцій та №0004252342 з податку на додану вартість та штрафних санкцый є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.09.2012 року №0004242342 та №0004252342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1025,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.