Постанова № 36417965, 18.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 2а-2723/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівІльков В.В. Захарчук Н.В., Конєвої С.О., при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Сєдова О.М., Мартиненка Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Павлоградвугілля" до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України про скасування постанов № 15-5/3.12-15 та № 15-5/3.12-54, -

ВСТАНОВИВ:

Судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількову В.В. відповідно до розпорядження керівника апарату суду «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» від 14.11.2012р. за № 356д була передана адміністративна справа № 2а-2723/10/0470 за позовом відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» до Державної інспекції з енергозбереження в особі Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області про скасування постанов № 15-5/3.12-15 та № 15-5/3.12-54.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. було прийнято суддею Ільковим В.В. вищезазначену справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. було замінено первісного відповідача на належного - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України та первісного позивача відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля», на належного відповідача - публічне акціонерне товариство «Павлоградвугілля».

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Щодо призначення колегіального складу суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу» від 29.11.2013р. за № 383-д призначено через автоматичний розподіл для здійснення судового розгляду справи колегію у складі трьох суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Ількова В.В., Захарчук Н.В., Конєвої С.О.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови не враховані технологічні обставини функціонування теплоносія, що призвело до неправильного розрахунку перевитрат теплової енергії відповідачем під час здійснення перевірки. Крім того, позивач вказує на ряд порушень, які були допущені при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваної постанови, а саме: у мотивувальній частині постанови вказано, що застосовується підвищена плата, яку помилково ототожнено з економічною санкцією; постанова не відповідає вимогам законності у частині відсутності правових підстав для її винесення; акт перевірки, на підставі висновків якого прийнято оскаржувану постанову, не містить посилань на конкретну методику, якою керувався інспектор при визначенні перевитрат теплової енергії, спричинених відсутністю теплоізоляції на водопідігрівачах ВП-1-14-20 в бойлерній АПК; відповідно до листа від 14.05.2009р. за № 06/30-1233 розрахунки перевитрат ПЕР виконані відповідно до нормативного документа, який не підлягає застосуванню, оскільки Методика не зареєстрована в Міністерстві юстиції України і не опублікована в установленому порядку, тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Крім того, в оскаржуваній постанові про застосування економічних санкцій вказано, що розмір перевитрат електроенергії тяговими батареями з простроченим строком служби становить 7,56 тис. кВт/год. Розрахунок показників перевитрат електроенергії викладено у акті № 15-5/3.21-11 і обумовлений використанням тягових батарей типу ТНЖ-350-У5. Проте, ВСП «Шахта Самарська» не використовує тягові батареї типу ТНЖ-350-У5 (виведені з експлуатації в 2006 році). У зауваженнях до акту перевірки акцентувалась позивачем особлива увага щодо зазначеного факту, однак, доводи позивача були проігноровані. До зауважень додавалась довідка про відсутність на балансі батарей типу ТНЖ-350-У5 та звітність щодо наявності та використання акумуляторних батарей електровозів на ВСП «Шахта Самарська» (батареї типу PzS). Зазначеним доводам та документам належної правової оцінки відповідачем надано не було.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - публічне акціонерне товариство «Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353), зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 02.04.1997 року.

Позивач у своєму складі має виробничі структурні підрозділи, зокрема, ВСП «Шахта Самарська», які діють на підставі Положення про структурний підрозділ, яке затверджено Генеральним директором товариства.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян, визначає, як базовий, Закон України «Про енергозбереження».

Зі змісту статті 26 цього Закону вбачається, що контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України, при цьому державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.

Постановою Кабінету Міністрів України №699 від 02.09.1993р. «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» (далі - постанова КМУ № 699) встановлено, що Державна інспекція з енергозбереження здійснює державний контроль за раціональним та ефективним використанням газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами.

Відповідно до п. 1, 3 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000р. «Питання Державної інспекції з енергозбереження» (діяло на момент виникнення спірних правовідносин), Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, що діє у складі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) і підпорядковується йому, та виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно з Положенням про територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної інспекції з енергозбереження № 211 від 08.10.2007р (діяло на момент виникнення спірних правовідносин), ТУ ДІ з енергозбереження по Дніпропетровській області є структурною одиницею урядового органу державного управління - Державної інспекції з енергозбереження, яке у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження.

Згідно з «Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження», затвердженого постановою КМУ від 29.06.2000р. № 1039 (діяло на момент виникнення спірних правовідносин), Інспекція у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження (п.3). Інспекція має право, зокрема: складати протоколи, акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів; застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання (п.4 Положення № 1039).

Відповідно до пункту 4 «Положення про територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області», затверджене Державною інспекцією з енергозбереження від 08.10.2007р. №211 (діяло на момент виникнення спірних правовідносин), територіальне управління інспекції має право складати акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання, споживання паливно-енергетичних ресурсів; застосовувати до підприємств, установ та організацій підвищену плату за неефективне (нераціональне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, відповідно до діючого законодавства України та нормативно-правових актів.

Згідно з п. 1-2 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000р. (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Закону України «Про енергозбереження» цей Порядок установлює механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження (далі - Інспекція) перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях (далі - підприємства) незалежно від форми власності та підпорядкованості. Планові перевірки підприємств здійснюються за річним графіком перевірок, який затверджується на наступний рік начальником Інспекції - головним державним інспектором з енергозбереження до 1 грудня поточного року. Планова перевірка підприємства проводиться не частіше ніж один раз на рік.

Пунктами 5-6 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000р. встановлено, що перевірки підприємств проводяться державними інспекторами з енергозбереження (далі - інспектори). При здійсненні перевірки інспектори повинні мати службове посвідчення, доручення на перевірку та програму перевірки (далі - програма). Програма передбачає перевірку роботи підприємства з питань стану експлуатації діючого та впровадження нового енергетичного та енерготехнологічного обладнання, приладів, матеріалів та енерготехнологічних схем; зберігання палива; дотримання термінів виконання налагоджувальних робіт на енерговикористовуючому обладнанні; наявності режимних і технологічних карт та їх додержання при роботі обладнання; відповідності діючого обладнання стандартам з енергозбереження, встановленим нормам і нормативам витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР), правилам і вимогам щодо їх раціонального використання та економії; стану обліку та нормування питомих витрат ПЕР; застосування резервних видів палива; споживання ПЕР з визначенням обсягів їх неефективного використання.

Відповідно до п. 8 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000р. за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать:

- прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників;

- марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів;

- споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області 24.02.2009р. проведено планову перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів ВАТ «Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) - ВСП «Шахта Самарська», за результатами якої складено акт від 24.02.2009р. за № 15-5/3.21-11.

Під час перевірки встановлено порушення положень п. «е» ст. 11 Закону України Закону України від 1 липня 1994 року № 74/94-ВР «Про енергозбереження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 74/94-ВР), абзацу 3 р. 2 додатку до постанови КМУ від 02.09.1993р. за № 699:

- перевитрати теплової енергії, спричинені відсутністю теплоізоляції на водяних водопідігрівачах ВП-1-14-20 в бойлерній АПК;

- перевитрати активної електричної енергії при роботі вентилятора ВДЦ-31,5С № 1 з пр=0,4;

- перевитрати електроенергії тяговими батареями з простроченим строком служби.

За результатами перевірки були прийняті наступні заходи:

- застосовано економічні санкції - постанови від 24.02.2009р. за № 15-5/3.12-15 та за № 15-5/3.12-54;

- складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.02.2009р. за № 021215;

- надано припис від 24.02.2009р. за № 15-5/3.21-11.

Позивач оскаржував у судовому порядку дії відповідача щодо проведення планових перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, проведених, зокрема, на ВСП «Шахта Самарська» ВАТ «Павлоградвугілля» з 02.02.2009 по 20.02.2009 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. у справі № 2а-2179/10/0470 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що в спірних правовідносинах відповідач діяв по відношенню до позивача на підставі та у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Законами України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене суд вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р. у справі № 2а-2179/10/0470 належними та допустимими доказами.

Згідно з п. «е» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавкою до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Відповідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від, 22.10.2008 p. № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх з'явлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Судом встановлено, що розрахунки ПЕР виконані відповідачем відповідно до Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, затвердженої наказом НАЕР від 13.12.2006р. за № 89 (далі - Методика № 89), про що відповідач сам зазначає у листі-відповіді на звернення позивача від 14.05.2009 року за № 06/30-1233.

Також відповідач у процесі судового розгляду справи пояснив, що також під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення використовував також Методику визначення та розрахунків втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах вугільної промисловості, шахти, яка затверджена наказом Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 06.12.2007р. за № 161 (далі - Методика № 161).

Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Також установлено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення.

Підпунктом «б» пункту 4 Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Пунктом 15 Положення передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Методика була затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26 жовтня 2001 року № 113.

16 листопада 2001 року Міністерство юстиції України відмовило у державній реєстрації зазначеної Методики з посиланням на те, що вона має нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання ПЕР на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію).

Указом Президента України від 31 грудня 2005 року № 1900/2005 утворено Агентство.

Відповідно до статті 7 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року № 412, нормативно-правові акти Агентства підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Наказом від 13 грудня 2006 року № 89 Агентство перезатвердило Методику, проте, Міністерство юстиції України двічі своїми наказами повертало НАЕР зазначену методику без державної реєстрації для доопрацювання.

Не проходила державну реєстрацію у Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку і Методика № 161.

Як видно зі змісту Методики, нею встановлено порядок визначення обсягу неефективного використання ПЕР, наведено формули для виконання розрахунків їх перевитрат з метою забезпечення економічного механізму енергозбереження.

Проведені відповідно до Методики розрахунки обсягів нераціонального використання ПЕР використовуються при застосуванні економічних санкцій та нарахуванні енергетичного збору.

Ця Методика, відповідно до сфери її застосування, поширюється на всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню ПЕР, розміщених на території України, а також на окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ та їх філій незалежно від форм власності, що виробляють або споживають електричну та теплову енергію, а також інші ПЕР.

Метою застосування Методики є: виконання розрахунків перевитрат ПЕР; контроль за додержанням норм законодавства про енергозбереження на підприємстві; контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання тощо.

Зважаючи на коло суб'єктів, на яких поширює свою дію Методика, а також те, що на підставі проведених відповідно до її вимог розрахунків обсягів нераціонального використання ПЕР застосовуються економічні санкції та нараховується енергетичний збір, суд вважає, що цей нормативно-правовий акт міг бути направлений на виконання лише після його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Зазначена правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду України від 04.06.2013р. у адміністративній справі за позовом ЗАТ «Кримський ТИТАН» до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування економічних санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: застосував при здійсненні розрахунків ПЕР, які покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, використані документи, зокрема, Методики № 89 та № 161, які не носять нормативно-правового характеру.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанов № 15-5/3.12-15 та № 15-5/3.12-54 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанови про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12-15 та № 15-5/3.12-54 - скасуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Павлоградвугілля" до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України про скасування постанов № 15-5/3.12-15 та № 15-5/3.12-54 задовольнити.

Скасувати постанови про застосування економічних санкцій від 24.02.2009 року №15-5/3.12-15, від 26.05.2009 року №15-5/3.12-54.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року

Головуючий суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 23.12.2013р. СуддяВ.В Ільков Н.В. Захарчук С.О. Конєва В.В. Ільков