Рішення № 36417735, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14321/13 23.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Т»

про стягнення 57 704, 99 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Цимбровська Ю.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Т», про стягнення заборгованості за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р. у розмірі 57 720, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14321/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за клопотанням відповідача.

23.12.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» подало клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Т» акту № 3567 від 05.11.2012 р., який може підтвердити факт надання позивачем послуг на суму 56 700, 00 грн.

Розглянувши у даному судовому зсіданні вищевказане клопотання позивача, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

В той же час, позивачем не вказано обставин, які перешкоджають його наданню самостійно, а також не доведено обставин, які б свідчили про наявність таких доказів у відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явися, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контур-Т» укладено договір № КО-ВН-76/12, за умовами якого позивач зобов?язався на території сільгоспугідь відповідача виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур, а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.3. договору загальний обсяг робіт по збиранню врожаю складає 800 га.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору загальна вартість виконаних робіт обчислюється виходячи з актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в трок, не пізніше ніж через п?ять робочих днів з дати підписання відповідного акту. Передплата складає 15 000, 00 грн. за поставку комбайнів.

Згідно з ч. 3.4. договору представники сторін здійснюють щоденний облік виконаної роботи шляхом підписання відомостей, на підставі яких представники підписують акт-приймання-передачі виконаних робіт за кожних зібраних 200 врожаю або при закінченні обсягів виконаної роботи протягом 3-х календарних днів з моменту настання відповідної події.

Договір, відповідно до п. 7.1. вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р., виконавши обумовлені договором роботи на загальну суму 85 320, 00 грн.

При цьому, в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на акти передачі-приймання робіт від 05.11.2012 р. на суму 56 700, 00 та від 16.11.2012 р. на суму 28 620, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р. щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 52 700, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

При цьому, нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст.ст. 525 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, що, зокрема, регулюють порядок укладення та виконання договору купівлі-продажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст. 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено виконання ним робіт, обумовлених договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р., лише на суму 28 620, 00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3787 від 16.11.2012 р.

В той же час доказів виконання робіт за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р., на суму 56 700, 00 грн., яку заявлено до стягнення у даній справі, позивачем не надано.

Зокрема, позивачем не надано суду доказів підписання сторонами акту приймання-передачі робіт від 05.11.2012 р. р., на який посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» в обґрунтування заявленого позову.

Що ж до посилань позивача на втрату оригіналів документів, зокрема, акту приймання-передачі від 05.11.2012 р., суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. позивача було зобов'язано надати суду оригінали документів та документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р. за період з 05.09.2012 р. та станом на вересень 2013 року із зазначенням вартості виконаних та оплачених робіт.

Однак, серед оригіналів документів, наданих представником позивача у судовому засіданні 04.09.2013 р. акт приймання-передачі робіт від 05.11.2012 р. був відсутній.

Інших доказів, які б давали суду можливість дійти висновку про фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» робіт на суму 56 700, 00 грн. позивачем суду не надано.

Що ж до наданих позивачем копій податкових накладних платника податку - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», суд відзначає, що за приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, вищевказані податкові накладні не є первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції та, відповідно, належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання позивачем робіт на суму 56 700, 00 грн.

Між тим, клопотань про призначення у даній справі експертизи з метою встановлення загального обсягу наданих позивачем та оплачених відповідачем робіт, до суду не надходило, а відтак - рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням принципу змагальності сторін у господарському процесі.

З огляду на вищенаведене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підписання сторонами акту приймання-передачі робіт від 05.11.2012 р. за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р.

При цьому, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати за договором № КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р. на загальну суму 47 600, 00 грн. (банківські виписки з рахунків позивача та платіжне доручення).

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Т» за договором КО-ВН-76/12 від 05.09.2012 р. та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Необґрунтованим визнається судом також посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу, оскільки у даному випадку між сторонами виникли відносини стосовно виконання підрядних робіт.

Стосовно нарахування позивачем пені та 3 % річних від прострочено суми, суд відзначає, що згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пені відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є наслідком порушення договірних зобов'язань.

В той же час, у даному випадку позивачем не доведено належного виконання ним зобов'язань щодо виконання робіт за договором та відповідно, порушення таких зобов'язань відповідачем, а відтак - вимоги про стягнення пені та 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.