Рішення № 36417718, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19949/13 23.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фудс»

про стягнення 8 408,15 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Доброгорська М.Е.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фудс" про стягнення заборгованості 8 408,15 грн. за договором надання послуг № 2326 АD від 20.10.2011р., з яких: 7 700,00 грн. - основна заборгованість, 592,60 грн. грн. - пеня та 115,55 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19949/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. судом оголошувалася перерва до 23.12.2013 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.12.2013 р., враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фудс» укладено договір про надання послуг №2326 AD, умовами якого передбачено, що позивач за завданням відповідача зобов'язався надати послуги, вказані у відповідних рахунках-фактурах, виставлених на підставі даного договору, або попередньо у заявках відповідача, а відповідач зобов'язався оплатити послуги позивача в строки та на умовах, передбачених даним договором та рахунками-фактури.

Відповідно до п.3.2. договору вартість послуг щодо кожного додатку та/або розміщення окремо сплачується відповідачем на основі рахунку-фактури, виставленого позивачем, в строк не пізніше 5 банківських днів з дати отримання відповідачем з дати отримання відповідачем такого рахунку-фактури, якщо в додатку сторони не узгодять інший порядок і строки оплати.

Згідно п. 4.4. договору у випадку прострочення відповідачем строків платежів, передбачених даним договором і додатками до нього, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем було надано послуг за договором на загальну суму 42 720,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №Es 111/01 від 09.11.2011 р., №Р-46-4811/01 від 15.11.2011 р. та №Е-1211/03 від 29.11.2011 р. (копії - в матеріалах справи).

Однак за надані послуги відповідач розрахувався частково в розмірі 35 020,00 грн., що підтверджується довідкою банку про рух коштів на рахунках позивача, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість.

У процесі провадження у справі позивач пояснив суду, що рахунки надавалися відповідачеві одночасно з підписанням відповідних актів надання послуг, а отже станом на день розгляду справи в суді відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за спірним договором перед позивачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором про надання послуг №2326 AD від 20.10.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 700,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 592,60 грн. грн. пені та 115,55 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг №2326 AD від 20.10.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 7 700,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих послуг згідно з договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7 700,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 592,60 грн. грн. пені, нарахованої за період з 07.11.2011 р. по 07.05.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, позивач нараховує пеню за період з 07.11.2011 р. до 07.05.2012 р.

В той же час, виходячи з того, що рахунок на оплату виконаних робіт, надавався відповідачу розом з актом № Р-46-4811/01 від 15.11.2011 р., приймаючи до уваги положення п. 3.2. договору, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача виникла з 23.11.2011 р.

Тож, здійснивши розрахунок пені за період з 23.11.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 07.05.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України судом встановлено, що розмір пені становить 540, 82 грн.

Крім того, у межах даної справи позивачем заявлені вимоги про стягнення 115, 55 грн. 3% річних за період з 07.11.2011 р. по 07.05.2012 р.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних виходячи з періоду заборгованості з 23.11.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 07.05.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно) та встановлено, що розмір 3 % річних становить 105, 69 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фудс» (01133, м. Київ, бульв. Марії Приймаченко, буд. 3, ідентифікаційний код - 37264943) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 10-А, ідентифікаційний код - 30057188) 7 700 (сім тисяч сімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 540 (п'ятсот сорок грн.) 82 грн. - пені, 105 (сто п'ять) грн. 55 коп. - 3% річних та 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 86 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 30.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.