Постанова № 36417565, 25.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Київ 810/5721/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010»

до Сумської митниці Міндоходів

Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення і картки, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» з позовом до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення від 25.09.2013 № 805170000/2013/000170/2 про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.09.2013 № 805170000/2013/00062, а також про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37336,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів відповідачем неправомірно порушено визначений чинним законодавством порядок прийняття рішень без дотримання основних принципів митного регулювання - законності, гласності і прозорості, додержання прав і охоронюваних законом інтересів. Як стверджує позивача, під час митного оформлення уповноваженою особою на декларування товару було надано усі необхідні документи, які визначають митну вартість товару. Позивач зазначив, що ціна задекларованого товару підтверджується інвойсом, прайс-листом завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі, висновком від 23.09.2013 № 4252 щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

На думку позивача, митний орган не мав достатніх підстав для відмови позивачу у застосуванні першого методу визначення митної вартості і незаконно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, які ввезено ТОВ «Дельта - 2010».

Від позивача до суду надійшло клопотання від 20.11.2013, в якому позивач росить суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачі повідомлені судом належним чином про дату час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи телефонограм від 14.11.2013.

У судове засідання представники відповідача не з'явились.

Від відповідачів до суду заяв або клопотань про відкладення судового засідання, оголошення перерви в судовому засіданні не надходило.

20.11.2013 від Сумської митниці Міндоходів до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначив, що при розгляді і аналізі документів поданих до митного оформлення встановлено, що інвойс містить інформацію щодо вартості товару з урахуванням його розміру, тоді як у митній декларації країни відправлення зазначена неповна інформація про найменування товару, а саме «радіальні шини», що унеможливлює перевірку відповідності ціни ввезеного товару ціні, за якою даний товар був оформлений в режимі експорту.

Відносно висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза», відповідач зазначив, що висновок в частині його оформлення не відповідає вимогам пункту 54 і пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, тому він фактично не є ані експертним висновком, ані звітом про оцінку майна (товару), і таким чином, не міг бути використаний для підтвердження митної вартості товарів.

Відносно наданого позивачем під час митного оформлення товару прайс-листа, відповідач зазначив, що даний прас-лист містить посилання на контракт між ТОВ «Дельта - 2010» і продавцем товару, що свідчить про адресну спрямованість зазначеної пропозиції виключно для підприємства ТОВ «Дельта - 2010»і суперечить суті прас-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості можливих покупців.

У свою чергу, поданий до митного оформлення сертифікат про країну походження товару загальної форми містить посилання на інвойс іншої дати.

Враховуючи, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності і не підтверджували всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, посадовою особою митного органу здійснено запит декларанту щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом витребувані документи не надані.

У зв'язку з цим, митним органом здійснено аналіз цінової бази Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України щодо рівня ціни ідентичного товару і при прийнятті спірного рішення використано другий метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних товарів.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи дану норму, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, у червні 2013 року між ТОВ «Дельта - 2010» і SMART CORPORATION LIMITED (Гонконг) укладено контракт від 20.06.2013 № S-D/2013-0620, відповідно до умов якого, Продавець (SMART CORPORATION LIMITED) продає, а Покупець (ТОВ «Дельта - 2010») купує шини.

На виконання даного контракту на підставі вантажної митної декларації від 25 вересня 2013 року № 805170000/2013/002617 ТОВ «Дельта - 2010» заявлено в режимі імпорту-40 товар (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, тип протектора універсальний, з індексом навантаження більш як 121, безкамерні, 385/55 R19,5-18 RR905, індекс навантаження/швидкість 156J). Перелік наданих для митного оформлення документів позивачем визначено у графі 44 вантажної митної декларації.

Загальну вартість товару позивач визначив у сумі 51439,50 дол. США (за офіційним курсом НБУ 1 дол. США /7,993 грн.).

Під час дослідження поданих позивачем до митного оформлення документів (картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.11.2012 № 125/2012/0001072 , коносамент від 14.08.2013 MRFB13080554, платіжне доручення на оплату товару постачальнику в іноземній валюті від 12.07.2013 № 242, виписку з банку від 13.07.2013, платіжне доручення від 18.09.2013 № 2890) посадовою особою митного органу встановлено відсутність усіх необхідних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару. Позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платіж третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

25.09.2013 уповноваженою особою позивача надано контракт від 20.06.2013 № S-D/2013-0620, додаток № 1 до договору, інвойси від 26.06.2013 № 2013013UA-1, від 26.06.2013 № 2013013UA-2, довідку про транспортні витрати від 18.09.2013 № 180913, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 22.09.2013 № 23202, копію митної декларації з експорту товару від 07.08.2013 № 223120130810441332, завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), договір страхування від 14.08.2013 № 00321/03, сертифікат походження від 14.08.2013 CCPIT 125789849, прайс-лист виробника від 10.08.2013, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), платіжне доручення від 18.09.2013 № 2891, висновок про вартісні характеристики товару ДП «Укрпрозовнішекспертиза» від 23.09.2013 № 4252, заявку на ТЕО від 01.08.2013, договір транспортного експедирування від 25.06.2013 № 250613-1, довідка про валютні цінності від 08.07.2013 № 33, сертифікат відповідності від 23.09.2013 UA1/009/0205681-13, відмітка про походження від 06.08.2013 CCPIT 1255789849, сертифікат якості від 07.08.2013, лист виробника вх. № 02/09 від 02.09.2013.

На підставі даних матеріалів Сумською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013 № 805170000/2013/000170/2, згідно з яким позивачу визначено вартість товару у сумі 70766,00 дол. США.

Оскільки даним рішенням скориговано вартість товарів за вантажною митною декларацією від 25.09.2013 № 805170000/2013/002617 Сумською митницею Міндоходів прийнято картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів від 25.09.2013 № 805170000/2013/00062.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач надав згоду митному органу на списання скоригованого митного збору і податку на додану вартість із попередньо сплаченого гарантійного платежу, який здійснений відповідно до платіжного доручення від 20.09.2013 № 2895 на суму 400000,00 грн.

Непогоджуючись із прийнятими рішенням і карткою, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статтей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як було зазначено судом, у письмових запереченнях на позов, Сумська митниця Міндоходів зазначила «Інвойс від 26.06.2013 № 2013013ІІА-2 містить інформацію щодо вартості товару з урахуванням розміру, тоді, як у митній декларації країни відправлення зазначена неповна інформація про найменування товару, а саме «радіальні шини», що унеможливлює перевірку відповідності ціни ввезеного товару, ціні, за якою даний товар був оформлений в режимі експорту».

Проте, як вбачається з митної декларації країни відправлення, у ній зазначено відомості, ідентичні інвойсу від 26.06.2013 № 2013013UA-2, а саме вартість товару, кількість товару. Єдиною відмінністю є не зазначення маркування товару, проте, це ніяким чином не може вплинути ні на ідентифікацію розмитнюваного товару ні на його вартість.

Відносно твердження митного органу про те, що наданий прайс-лист містить посилання на контракт № S-I/2013-0620 від 20.06.2013 між ТОВ «Дельта-2010» та «SMART CORPORATION LIMITED», що свідчить про адресну спрямованість зазначеної пропозиції виключно для підприємства ТОВ «Дельта-2010» та суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості можливих покупців.

Суд звертає увагу, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товароспуровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс-листах фірми-виробника товару, не мають імперативного характеру і можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем для додаткового підтвердження митної вартості товару, був наданий Сумській митниці Міндоходів прайс-лист, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), чим підтверджено достовірність даних зазначених продавцем в прайс-листі.

Відносно неприйняття митним органом до уваги висновку ДП «Укрпромзовнішексертиза».

Відповідно до листа Державної митної служби України від 30 вересня 2009 року № 11/3-10.16/9369-ЕП ДП «Укрпромзовнішекспертиза» визнано організацією, яка здійснює підготовку та надання інформації Держмитслужбі. У разі необхідності отримання цінової інформації щодо окремих товарів або груп товарів на певних зовнішніх чи внутрішніх ринках та консультаційної допомоги при визначенні методологічних підходів ціноутворення для промислових товарів запити до ДП «Укрпромзовнішекспертиза» направляються через Держмитслужбу.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 13.05.2008 р. № 279 затверджено статут Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» до повноважень якого належить здійснення, в тому числі, моніторингу зовнішньо-торгівельних цін, експертизи зовнішньоекономічних договорів.

Як свідчить лист ДП «Укрппромзовнішекспертиза» від 23.09.2013 № 425, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 47), згідно аналізу ринків автомобільних шин, цін реалізації на внутрішньому ринку України та Росії, можна вважати, що рівень цін на шини нові бренду DOUBLE COIN 385/55 R19,5-18 RR905 TL, а саме 223,65 дол. США/шт., на умовах поставки FOB - Shanghai, Китай, що імпортуються згідно Інвойсу від 26.06.2013 № 2013013UA-2 до контракту від 20.06.2013 № S-D/2013-0620 відповідає поточній кон'юктурі ринку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наданий позивачем висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» викладений у листі від 23.09.2013 № 4252 є доказом, що також підтверджує правомірність заявленої позивачем ціни шин у вантажній митній декларації від 25.09.2013.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.08.2013 К/800/20626/13.

Відносно посилання відповідача на відомості бази даних ЄАІС ДМСУ при здійсненні визначення митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення 25.09.2013.

В автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою або особами розмитнювався за різною вартістю товару. Проте, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому на їх ціну можуть впливати характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо.

Таким чином, використання даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо рівня ціни ідентичного товару не може бути виключними відомостями, що підтверджують митну вартість товару, заявленого до митного оформлення позивачем.

Як було зазначено судом, відповідно до статті 57 митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 19 конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути обґрунтована та відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаний декларантом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення про коригування митної вартості і картка відмови у прийнятті митної декларації прийняті безпідставно і підлягають скасуванню.

Відносно вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість і мита у сумі 37336,21 грн.

Відповідно до підпункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум митних платежів, незалежно від наявності досудових процедур.

В даному випадку, внаслідок прийняття спірного рішення і картки, позивачем у якості гарантійного зобов'язання додатково сплачено до бюджету ввізне мито у розмірі і податок на додану вартість у сумі 37336,21 грн.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення частини другої статті 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття митним органом спірного рішення, позивачем надміру сплачено до бюджету вказані суми мита і податку на додану вартість, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.

При цьому, суд звертає увагу, що від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві заперечень або відзиву на позовну заяву не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів від 25.09.2013 № 805170000/2013/000170/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправним і скасувати картку відмови Сумської митниці Міндоходів від 25.09.2013 № 805170000/2013/00062 в прийнятті митної декларації.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (код ЄДРПОУ 36998136) суму надміру сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37336 (тридцять сім тисяч триста тридцять шість) грн. 21 коп.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» судовий збір у сумі 407 (чотириста сім) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.