Постанова № 36417438, 27.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року № 826/14992/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2 вересня 2013 року № 41726552207.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 22 грудня 2010 року № 984, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки неправомірно зроблені висновки відносно того, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" та Малого приватного підприємства-фірми "Андромеда" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 2 вересня 2013 року № 41726552207, оскільки реальність здійснення операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" та Малого приватного підприємства-фірми "Андромеда" не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 12 серпня 2013 року по 13 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі службового посвідчення № 040142, згідно з наказом від 9 серпня 2013 року № 837, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прімум Компані" за травень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 13 серпня 2013 року № 219/22-07/33786077, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 162 364 грн., в тому числі: в травні 2012 року на суму 114 814 грн., в червні 2012 року на суму 47 553 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно з актом від 14 червня 2013 року № 608/22-05/33786077 про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прімум компані" за травень 2012 року встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у травні 2012 року в сумі 201 465 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 2 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 41726552207, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Укрелектроімпорт" суму грошового зобов'язання в розмірі 243 546 грн., з якої: за основним платежем - 162 364 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 182 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

23 березня 2012 року між Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт", як покупцем, укладено договір № 23/03, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (обладнання), в найменуванні, кількості і ціні згідно отриманих прибуткових накладних, узгоджених сторонами, які є невід'ємною частинами цього договору.

Згідно накладних № 10 від 3 травня 2012 року, № 11 від 3 травня 2012 року, № 12 від 3 травня 2012 року, № 21 від 7 травня 2012 року, № 22 від 7 травня 2012 року, № 50 від 14 травня 2012 року, № 51 від 14 травня 2012 року, № 61 від 16 травня 2012 року, № 62 від 16 травня 2012 року, № 82 від 21 травня 2012 року, № 103 від 23 травня 2012 року, № 128 від 28 травня 2012 року, № 143 від 30 травня 2012 року та № 144 від 30 травня 2012 року, Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда" поставлений товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт".

Як вбачається з матеріалів справи, Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда" виписані на користь позивача податкові накладні:

- № 10 від 3 травня 2012 року на загальну суму 125 235,90 грн., в тому числі ПДВ - 20 872,65 грн.,

- № 11 від 3 травня 2012 року на загальну суму 84 284,30 грн., в тому числі ПДВ - 14 047,38 грн.,

- № 12 від 3 травня 2012 року на загальну суму 78 591,02 грн., в тому числі ПДВ - 13 098,50 грн.,

- № 21 від 7 травня 2012 року на загальну суму 117 413,03 грн., в тому числі ПДВ - 8 230,59 грн.,

- № 22 від 7 травня 2012 року на загальну суму 60 797,12 грн., в тому числі ПДВ - 10 132,85 грн.,

- № 50 від 14 травня 2012 року на загальну суму 39 245,05 грн., в тому числі ПДВ - 6 540,84 грн.,

- № 51 від 14 травня 2012 року на загальну суму 49 584,54 грн., в тому числі ПДВ - 8 264,09 грн.,

- № 61 від 16 травня 2012 року на загальну суму 75 710,50 грн., в тому числі ПДВ - 12 618,42 грн.,

- № 62 від 16 травня 2012 року на загальну суму 58 001,72 грн., в тому числі ПДВ - 9 666,95 грн.,

- № 82 від 21 травня 2012 року на загальну суму 46 534,40 грн., в тому числі ПДВ - 7 755,73 грн.,

- № 103 від 23 травня 2012 року на загальну суму 69 223,92 грн., в тому числі ПДВ - 11 537,32 грн.,

- № 125 від 28 травня 2012 року на загальну суму 43 562,39 грн., в тому числі ПДВ - 7 260,40 грн.,

- № 143 від 30 травня 2012 року на загальну суму 63 090,08 грн., в тому числі ПДВ - 10 515,01 грн.,

- № 144 від 30 травня 2012 року на загальну суму 62 908,52 грн., в тому числі ПДВ - 10 484,75 грн.,

На підтвердження оплати товару поставленого Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда" позивачем надано платіжні доручення № 4741 від 3 травня 2012 року, № 4742 від 3 травня 2012 року, № 4750 від 4 травня 2012 року, № 4772 від 14 травня 2012 року, № 4782 від 14 травня 2012 року, № 4791 від 15 травня 2012 року, № 4792 від 15 травня 2012 року, № 4799 від 16 травня 2012 року, № 4800 від 16 травня 2012 року, № 4805 від 17 травня 2012 року, № 4806 від 17 травня 2012 року, № 4818 від 18 травня 2012 року, № 4819 від 18 травня 2012 року, № 4830 від 22 травня 2012 року, № 4833 від 23 травня 2012 року, № 4842 від 24 травня 2012 року, № 4854 від 25 травня 2012 року, № 4669 від 30 травня 2012 року, № 4871 від 30 травня 2012 року, № 4878 від 31 травня 2012 року.

Під час розгляду справи представник позивача зазначила, що придбаний у Малого приватного підприємства-фірмою "Андромеда" товар в подальшому був реалізований Дочірньому підприємству "СВ Альтера".

На підтвердження своєї позиції позивачем надано рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження здійснення перевезення товару позивачем надано договір від 21 квітня 2008 року № 6311 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" складських приміщень позивачем надано договір спільного використання нежитлового приміщення та надання послуг з отримання кореспонденції № 15-П/2012 від 7 грудня 2011 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Бізнес-Центр", договір оренди приміщення № 201 від 17 жовтня 2011 року, укладений з Публічним акціонерним товариством "Компанія Росток" та договір оренди приміщення № 123/05/09 від 29 травня 2009 року, укладений з Акціонерним банком "Брокбізнесбанк".

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда", з огляду на нижченаведене.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження фактичного постачання Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда" товару позивачу.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпунктів 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару на склад позивача в м. Києві.

Разом з тим, відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, згідно акту Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року № 146/22-4/14020271 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Малого приватного підприємства-фірмою "Андромеда" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2013 року, податковим органом отримано від ВПМ Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі службову записку від 19 квітня 2013 року № 318/7/07-014, з якої вбачається, що на рахунках фіктивних суб'єктів господарської діяльності, задіяних в схемі незаконної конвертації грошових коштів, від реально діючих суб'єктів господарювання надходили безготівкові кошти у вигляді оплати за нібито отримані товари і послуги, які в подальшому перераховуються на рахунки підприємств-імпортерів, якими імпортований товар реалізується за готівку. В той же час за документами та наданою до податкових органів інформацією реалізація товару відображається на фіктивні підприємства. У злочинних схемах використовувались транзитні підприємства з ознаками "фіктивності", зокрема, Мале приватне підприємство-фірма "Андромеда". Досудовим слідством по кримінальному провадженню встановлено, що група осіб у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 тривалий час надавали послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, використовуючи реквізити суб'єкта господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема, Малого приватного підприємства-фірми "Андромеда". В ході проведення оперативного слідчих заходів по кримінальному провадженню були встановлені та вилучені печатки підприємств, які згідно показів свідків використовувались особами для конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, Малого приватного підприємства-фірми "Андромеда". Також в ході проведення слідчих дій встановлено, що підприємство за адресою реєстрації фактично не знаходиться та ніколи не знаходилось.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Малого приватного підприємства-фірмою "Андромеда".

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі первинних документів, складених Малим приватним підприємством-фірмою "Андромеда".

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева