Постанова № 36417423, 27.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року № 826/8693/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва підготувати подання до Управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва по поверненню помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України в м. Києві по поверненню помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути помилково сплачений збір на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повернути помилково сплачений збір на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначає, що вона уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна та сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте, враховуючи, що вона придбала житло вперше та не являлась суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому сплачений збір в розмірі 31 144,53 грн. підлягає їй поверненню з Державного бюджету України.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про нотаріат" та зазначила, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у задоволенні звернення ОСОБА_1 з проханням повернути їй 31 144,53 грн. помилково сплачених коштів є обґрунтованою, оскільки позивачкою не підтверджено наявність пільг щодо сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Представником Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 21 листопада 2011 року № 104, та зазначає, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві не порушено право та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету обов'язкових платежів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, проте Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не зверталося до казначейської служби з відповідним поданням.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

27 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ЮДП Ессет Менеджмент", як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до квитанції від 28 лютого 2012 року № К83/S/13 позивачем було перераховано збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від суми договору купівлі-продажу, що склало 31 144,53 грн.

18 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою, в якій просила повідомити її про перелік документів необхідних для отримання коштів, сплачених у розмірі 1% до Пенсійного фонду при першій купівлі квартири та просила роз'яснити порядок повернення коштів.

Листом від 15 квітня 2013 року за № 7338/07 Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повідомило ОСОБА_1 про те, що для повернення коштів за сплату збору з операцій нерухомого майна в розмірі 1% від вартості нерухомого майна їй необхідно надати документи, що підтверджують придбання житла вперше або звернутися до суду.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Разом з тим, станом на час придбання позивачем нерухомості, так само як і станом на час розгляду справи у суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Зокрема, на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла, інформацією щодо прав власності на нерухоме майно - не володіє також і Пенсійний фонд України.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі - через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло - не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Під час розгляду даної адміністративної справи, судом неодноразово витребовувався від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві витяг з Державного реєстру правочинів прав на нерухоме майно з інформацією щодо укладання ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Проте, Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено у наданні витребовуваних судом матеріалів.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 27 лютого 2012 року придбала житло не вперше.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 31 144,53 грн.

Статтею 3 Закону № 400/97-ВР встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до пункту 16 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне з окремих видів господарських операцій, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" Пенсійний фонд України є органом, який забезпечує відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

При цьому, суд зазначає, що позивачка не зверталася до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою щодо повернення помилково сплачених коштів, а лише просила надати роз'яснення щодо порядку повернення сплачених коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Доказів звернення до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві з метою повернення помилково сплачених коштів, суду не пред'явлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві по поверненню помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна, а тому позовні вимоги в цій частині судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно пункту 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Операції з повернення платежів з бюджетів здійснюються відповідними органами Казначейства з рахунків, на які в поточному бюджетному періоді відповідно до законодавства зараховується вид надходжень, що повертається (пункт 12 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів).

З огляду на встановлене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва подати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна з тих підстав, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не наділене повноваженнями щодо повернення сплачених коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги в цій частині судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог про зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути помилково сплачений збір на обов'язкове пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна суд зазначає, що повернення помилково сплачених коштів здійснюється згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та з огляду на те, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не надсилало подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 31 144,53 грн. та з огляду на те, що позивачка самостійно не зверталася із відповідною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення помилково сплачених коштів, відповідно на час розгляду даної адміністративної справи у суді відсутнє порушене право ОСОБА_1 щодо неповернення Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при першій купівлі нерухомого майна судом визнаються також необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва подати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 31 144 (тридцять одна тисяча сто сорок чотири) грн. 53 коп.

3. В решті позову - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 21 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева