Постанова № 36417328, 27.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року № 826/18183/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004422220 та № 0004432220.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки неправомірно зроблені висновки відносно того, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року № 0004422220 та № 0004432220, оскільки реальність здійснення операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 2 липня 2013 року по 5 липня 2013 року Державної податкової інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 1 липня 2013 року № 132, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" за березень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 5 липня 2013 року № 224/22-221/37035128, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт":

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 55 636 грн., у тому числі за березень 2012 року в сумі 55 636 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 418 грн., у тому числі: за 2012 рік в сумі 58 418 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1, підпункту 2.4, підпункту 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

11 липня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 18 липня 2013 року за № 1858/10/26-53-22-01-11 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" про відсутність підстав для перегляду висновків акту перевірки від 5 липня 2013 року № 224/22-221/37035128, оскільки перевірка проведена у відповідності з чинним законодавством. Разом з тим, в листі зазначено про те, що реквізити акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 24 грудня 2012 року № 8586/2305/36814845, на який йде посилання в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" вважаються такими, що не відповідають дійсності та вказано, що дійсними реквізитами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" є акт перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 2 січня 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 23 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004422220, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" суму грошового зобов'язання в розмірі 69 545 грн., з якої: за основним платежем - 55 636 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 909 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100;

- № 0004432220, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" суму грошового зобов'язання в розмірі 73 022,50 грн., з якої: за основним платежем - 58 418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 604,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 вересня 2013 року № 4813/10/26-15-10-04-04 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004422220 та № 0004432220, а скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" від 1 серпня 2013 року № 01/08/13 (вхідний від 2 серпня 2013 року № 5764/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28 жовтня 2013 року № 14152/6/9999-001-18 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004422220 та № 0004432220 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

23 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт", як покупцем укладено договір поставки № 230112/3, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в строки, визначені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх. Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість товару згідно договору визначається шляхом підсумовування кількості товару по кожній окремій поставці. Згідно пункту 1.3 договору, ціна, найменування та перелік товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар в строки, погоджені з покупцем на умовах EXW (зі складу постачальника).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" виписані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" рахунки-фактури № 915 від 27 лютого 2012 року, № 983 від 28 лютого 2012 року, № 990 від 28 лютого 2012 року, № 1033 від 29 лютого 2012 року, № 1037 від 1 березня 2012 року, № 1136 від 6 березня 2012 року, № 1217 від 12 березня 2012 року, № 1283 від 14 березня 2012 року, № 1299 від 15 березня 2012 року, № 1339 від 16 березня 2012 року, № 1422 від 21 березня 2012 року, № 1450 від 21 березня 2012 року, № 1521 від 23 березня 2012 року, № 1524 від 23 березня 2012 року, № 1567 від 27 березня 2012 року, № 1571 від 27 березня 2012 року, № 1643 від 28 березня 2012 року, № 1690 від 29 березня 2012 року та № 1691 від 29 березня 2012 року.

Замовлений товар (світлотехнічне обладнання) поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт", згідно видаткових накладних № 414 від 1 березня 2012 року, № 421 від 1 березня 2012 року, № 431 від 2 березня 2012 року, № 444 від 6 березня 202 року, № 486 від 12 березня 2012 року, № 512 від 14 березня 2012 року, № 518 від 15 березня 2012 року, № 558 від 19 березня 2012 року, № 559 від 19 березня 2012 року, № 591 від 22 березня 2012 року, № 623 від 26 березня 2012 року, № 646 від 27 березня 2012 року, № 648 від 27 березня 2012 року, № 697 від 29 березня 2012 року, № 698 від 29 березня 2012 року, № 703 від 29 березня 2012 року, № 704 від 29 березня 2012 року, № 730 від 30 березня 2012 року та № 731 від 30 березня 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 2 від 1 березня 2012 року на загальну суму 1 068,35 грн., в тому числі ПДВ - 178,06 грн.,

- № 3 від 1 березня 2012 року на загальну суму 10 340 грн., в тому числі ПДВ - 1 723,33 грн.,

- № 14 від 2 березня 2012 року на загальну суму 12 442,41 грн., в тому числі ПДВ - 2 073,74 грн.,

- № 30 від 6 березня 2012 року на загальну суму 11 180 грн., в тому числі ПДВ - 1 863,33 грн.,

- № 70 від 12 березня 2012 року на загальну суму 17 690,12 грн., в тому числі ПДВ - 2 948,35 грн.,

- № 99 від 14 березня 2012 року на загальну суму 15 172,90 грн., в тому числі ПДВ - 2 528,82 грн.,

- № 112 від 15 березня 2012 року на загальну суму 6 525 грн., в тому числі ПДВ - 1 087,50 грн.,

- № 138 від 19 березня 2012 року на загальну суму 68 173,28 грн., в тому числі ПДВ - 11 362,21 грн.,

- № 139 від 19 березня 2012 року на загальну суму 7 502,88 грн., в тому числі ПДВ - 1 250,48 грн.,

- № 166 від 21 березня 2012 року на загальну суму 169,65 грн., в тому числі ПДВ - 28,28 грн.,

- № 192 від 22 березня 2012 року на загальну суму 4 572,60 грн., в тому числі ПДВ - 762,10 грн.,

- № 215 від 26 березня 2012 року на загальну суму 54 353,90 грн., в тому числі ПДВ - 9 058,98 грн.,

- № 233 від 27 березня 2012 року на загальну суму 200,10 грн., в тому числі ПДВ - 33,35 грн.,

- № 235 від 27 березня 2012 року на загальну суму 2 262 грн., в тому числі ПДВ - 377 грн.,

- № 283 від 29 березня 2012 року на загальну суму 39 033,60 грн., в тому числі ПДВ - 6 505,60 грн.,

- № 285 від 29 березня 2012 року на загальну суму 1 526,85 грн., в тому числі ПДВ - 254,48 грн.,

- № 287 від 29 березня 2012 року на загальну суму 435 грн., в тому числі ПДВ - 72,50 грн.,

- № 288 від 29 березня 2012 року на загальну суму 10 696,75 грн., в тому числі ПДВ - 1 782,79 грн.,

- № 310 від 30 березня 2012 року на загальну суму 70 470 грн., в тому числі ПДВ - 11 745 грн.

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано платіжні доручення та виписку по рахунку у Відділенні № 921 АТ "УкрСиббанк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" в березні 2012 року виконані зобов'язання згідно укладеного договору, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представником позивача на підтвердження перевезення товару надано копії товарно-транспортних накладних, подорожних листів вантажного автомобіля, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювали Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Лоджистик" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт".

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що в порушення умов договору, позивач самостійно здійснював перевезення товару з тих підстав, що пунктом 3.1 договору від 23 січня 2012 року № 230112/3 визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар в строки, погоджені з покупцем на умовах EXW (зі складу постачальника). При цьому під поняттям ЕХW розуміється, що товар забирається покупцем самостійно зі складу продавця.

На підтвердження наявності складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 17 позивачем надано копію договору суборенди від 1 жовтня 2011 року, укладеного з Приватним підприємством "Юрал".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надані копію каталогу продукції торгової марки "Орtima" та сертифікати відповідності продукції світлотехнічної торгової марки "Орtima".

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано копії видаткових накладних, складених за період з 1 березня 2012 року по 31 травня 2012 року.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" грунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 2 січня 2013 року, в якому зазначено, що під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу покупців вчинені без реального настання правових наслідків.

При цьому, представником відповідача не надано суду копію акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 2 січня 2013 року, а тому суд не може надати оцінку спірним взаємовідносинам з урахуванням висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова .

Разом з тим, суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт" є: оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.

З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лайт", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004422220 та № 0004432220 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачено 10 % розміру ставки судового збору, що складає 285,14 грн., як це передбачено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено обґрунтованість позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 285,14 грн. підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" з відповідача. Решта суми судового збору в розмірі 2 566,21 грн. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004422220.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0004432220.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" судові витрати у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 14 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві судовий збір в розмірі 2 566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 21 коп. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева