Рішення № 36417143, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14122/13 23.12.13

За позовом Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш"

про врегулювання переддоговірного спору

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кваша Г.А. (за довіреністю від 13.05.2013);

від відповідача: Ємельянов В.Б. (за довіреністю від 06.08.2013);

Старчук Є.В. (посвідчення від 25.10.2011).

В судовому засіданні 23 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

24.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №13-12/131 від 22.07.2013 Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш" про врегулювання переддоговірного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/14122/13. Розгляд справи призначено на 09.09.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Якименко М.М. та призначено розгляд справи на 07.10.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи прзначено на 11.11.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

У судове засідання, призначене на 11.11.2013 з'явились представники сторін сторін, надали документи для долучення до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

У судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.12.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 23.12.2013.

У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта» (далі - КМД УДППЗ «Укрпошта») здійснює свою діяльність від імені Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( далі - УДППЗ «Укрпошта») в межах наданих повноважень та закріплених Положенням про КМД УДППЗ « Укрпошта».

Відповідно до наказу № 705 від 03 вересня 2012 року (зі змінами відповідно до наказів V від 28 вересня 2012 року та № 858 від 25 жовтня 2012 року) 1 листопада 2012 року актом приймання - передачі, УДППЗ «Укрпошта» було передано на баланс Київській міській дирекції УДППЗ «Укрпошта» будівлю за адресою: проспект Повітрофлотський, 75, яка знаходилась на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта». Вказана будівля є нерухомим майном, що належить до державної власності.

Позивач зазначає, що частина приміщень будівлі займає Центр обробки корпоративних клієнтів № 1 КМД Укрпошта» ( далі - ЦОКК № 1) та відділення поштового зв'язку № 36 ( далі - ВПЗ - 36), а частина, загальною площею 195,5 кв. м перебуває в оренді та знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластспецмаш» (ТОВ римяттт») (далі - Орендар) на підставі Договору Оренди № 3848 від 12 липня 2007 року (далі - Договір Оренди).

У зв'язку з передачею будівлі на баланс КМД УДППЗ «Урпошта» попередній Балансоутримувач (Дирекція оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» - ДОПП) листом № 5-03/17 від 19.02.2013 року повідомив Орендаря про зміну Балансоутримувача будівлі та про припинення дії Договору на відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. В свою чергу ТОВ «Пластспецмаш» листом № 2 від 19.02.2013 року підтвердило припинення дії Договору на відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, що був укладений між Відповідачем та ДОПП.

Пунктом 5.13. Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності затвердженим Наказом Фонд державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за № 931/515 передбачено обов'язок Орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Виходячи з викладеного, на думку позивача, Відповідач взяв на себе обов'язок укласти з Балансоутримувачем, договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю та компенсацію сплати земельного податку. Але в порушення цих умов, на даний час, Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг досі не укладено.

Позивач вказує на те, що ТОВ «Пластспецмаш» зобов'язано було ініціювати перед КМД УДППЗ «Укрпошта», укладення договору відшкодування зазначених вище витрат з направленням відповідного проекту Договору.

УДППЗ «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» зазначає, що 20 червня 2013 року листом від 19.06.2013 року № 13-12/105 Балансоутримувачем були направлені, на основі Примірного договору, 2 примірники Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг по 5 арк. кожний, а також відповідні додатки (далі - Договір). Отримання Відповідачем даного листа 20.06.2013 року підтверджується підписом Головного бухгалтера ТОВ «Пластспецмаш» Сімоненко Т.М.

01 липня 2013 року, листом Вих.: № 21 від 26.06.2013 року, КМД УДППЗ «Укрпошта» було отримано від ТОВ «Пластспецмаш», один підписаний примірник Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.06.2013 року та підписані 2 примірники Протоколу розбіжностей №1 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.06.2013 року (далі - Протокол).

В свою чергу, Балансоутримувачем були розглянуті запропоновані Відповідачем розбіжності та вжиті заходи щодо їх врегулювання. Тому 22.07.2013 року, листом від 19.07.2013 року № 13-12/127 Позивач направив Відповідачу підписаний Протокол узгодження розбіжностей від 19.07.2013 року до Протоколу розбіжностей № Івід 26.06.2013 року до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого,', нерухомого майна та надання комунальних послуг від 26.06.2013 року - 2 екземпляри.

Позивачем були узгоджені розбіжності стосовно наступних пунктів п.2.1, п.2.1.5. п. 5.4. та частково узгоджено п. 1.1. Договору.

Позивач зазначає, що Балансоутримувач не погоджується зі запропонованим Орендарем Протоколом розбіжностей в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав з метою врегулювання переддоговірного спору, та просить суд зобов'язати відповідача укласти п.1.1, п.1.2, п.1.3, абз.3 п.2.1.1, п.2.1.6, п.2.2.4, п.3.1.1, п.3.1.4, п.3.1.5, п.3.1.7, п.4.1., п.4.1.1, п.6.1. Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в редакції запропонованій позивачем.

Відповідач не погоджується з позицією позивача, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що він не погоджується з редакцією договору наданого позивачем, адже в даному договорі очевидним є переважання прав на стороні балансоутримувача, а відповідальності та обов'язків на стороні орендаря, тому 25.06.2013 направив на адресу позивача протокол розбіжностей №1 до договору.

На підставі вищезазначеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, залишивши спірні пункти Договору в редакції, запропонованій відповідачем.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи 12.07.2007 між УДППЗ»Укрпошта» (балансоутримувач) , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та ТОВ «Пластспецмаш», враховуючи письмову згоду Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» було укладено Додатковий договір №3848 від 12.07.2007 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №688 від 07.10.2003.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне рухоме майно, загальною площею 195,5 кв. м, розміщене за адресою: Повітрофлотський проспект, 75, м. Київ, 03151, що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта».

Відповідно до п. 5.8. Договору Оренди, № 3848 від 12 липня 2007 року Орендар зобов'язаний укласти з Балансоутримувачем (КМД УДППЗ «Укрпошта») орендованого майна Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю га податку на землю.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2013 року листом від 19.06.2013 №13-12/105 балансоутримувачем були направлені 2 примірники Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

01 липня 2013 року КМД УДППЗ «Укрпошта» отримало від ТОВ «Пластспецмаш» один підписаний примірник Договору та підписані 2 примірники Протоколу розбіжностей №1.

В свою чергу, балансоутримувачем були розглянуті запропоновані відповідачем розбіжності та вжиті заходи щодо їх врегулювання.

На підставі зазначеного 22.07.2013 листом від 19.07.2013 позивач направив відповідачу підписаний протокол узгодження розбіжностей від 19.08.2013 до Протоколу розбіжностей №1 від 26.06.2013.

В підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано до суду копію фіскального чеку від 22.07.2013 №3242.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Також, суд наголошує увагу на наступному. Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.4 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.642 вказаного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено ст.181 Господарського кодексу України.

За приписами ч.ч.2-4 вказаної статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Тобто, у переддоговірному процесі можливі ускладнення як у виді відмови в укладенні договору, так і у виді неузгодження його умов. Такі розбіжності між потенційними контрагентами за господарським договором визначаються як переддоговірний спір або спір, що виникає при укладенні господарського договору.

Означені спори можуть бути вирішені в суді, проте, Господарський кодекс України обмежує право сторін звертатися до суду за вирішенням переддоговірного спору, прямо передбачаючи випадки такого звернення, а саме: з приводу договору за державним замовленням; з приводу договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону; в інших випадках, прямо встановлених законом.

При цьому, можуть бути передані на вирішення суду переддоговірні спори, що не відносяться до означених вище категорій, за таких умов: між сторонами спору було укладено попередній договір і одна із сторін ухиляється від укладення основного договору, якщо проект був наданий до спливу строку на укладення основного договору (ст.182 Господарського кодексу України); сторони досягли згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.

Таким чином, враховуючи, що сторонами було висловлено згоду на передання переддоговірного спору на вирішення суду, розгляд даної справи господарським судом є правомірним.

До того ж, судом враховано, що рішенням №15-рп/2002 від 09.07.2002р. Конституційного Суду (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, суд зазначає і про те, що статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач звернувся до суду посилаючись на приписи ст. 181 Господарського кодексу України, і просив суд зобов'язати відповідача укласти Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у відповідній редакції, запропонованій саме позивачем, мотивуючи свої вимоги тим, що підписання відповідачем зі своєї сторони відповідного договору в редакції позивача є саме обов'язком відповідача, який виник внаслідок ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України і поданий позивачем проект договору повністю відповідає вимогам закону.

Проте, враховуючи те, що вчинення стороною дій, направлених на укладення і, відповідно, підписання будь-якого правочину - є правом сторони, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не її зобов'язанням, що узгоджується зокрема з приписами ст. ст. 6, 203, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що виходячи з обумовлених законом прав та охоронюваних інтересів сторін договору, зокрема свободи укладення договору, і , відповідно, підписання будь-якого цивільно- правового договору, зокрема Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у відповідній редакції, запропонованій саме позивачем, - є саме правом, а не обов'язком сторони, а відтак, підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії по укладенню вказаного правочину в редакції позивача - відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти п.1.1, п.1.2, п.1.3, абз.3 п.2.1.1, п.2.1.6, п.2.2.4, п.3.1.1, п.3.1.4, п.3.1.5, п.3.1.7, п.4.1., п.4.1.1, п.6.1. Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в редакції запропонованій Позивачем - не була доведена належними та допустимими доказами, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України Договір з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та комунальних послуг є укладеним в редакції орендаря, оскільки позивач, отримавши протокол розбіжностей відповідача щодо умов договору, не передав у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то керуючись нормами чинного законодавства, такі пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного тексту рішення - 30.12.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало