Постанова № 36416747, 26.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 922/3683/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Іванов П.О. (довіреність №274/10 від 14.12.2012 року);

відповідача - Осадчого С.Ю. (довіреність №13/05 від 13.05.2013 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№3422Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ

до ТОВ "Форс С", м.Харків

про стягнення 30940,48 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Форс С", в якому просив суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 27261,07 грн., 2095,65 грн. пені, 59,40 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1524,32 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі № 922/3683/13 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2095,69 грн., 3% річних в сумі 1482,02 грн., інфляційні втрати в сумі 59,40 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1718,15 грн. В частині стягнення основного боргу в розмірі 27261,07 грн. припинено провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду в частині припинення провадження по справі необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі № 922/3683/13 скасувати в частині припинення провадження по справі та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти апеляційної скарги позивача заперечує в повному обсязі, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі №922/3683/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.08.2011 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ «Форс С» (покупець) був укладений договір поставки природного газу (а.с.11).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 4,479 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 425,97 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.4.1 договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку.

За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

за вересень 2011 року:

-оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

-оплати в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 договору сторонами узгоджено строк дії договору, в якому зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 06 серпня 2011 року і діє у частині поставки газу до 30 вересня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання п.1.2 договору позивачем з серпня 2011 року по жовтень 2011 було передано відповідачу природний газ на загальну суму 27261,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2011року, від 30.09.2011 року, від 31.10.2011 року, підписаними сторонами та долученими до матеріалів справи (а.с.21-23).

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27261,07 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, відповідно до п.7.3.1. договору йому нараховано пеню у розмірі 2095,69 грн.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на викладене, а також враховуючи нарахування позивачем пені за період, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2095,69 грн. пені обґрунтовані та суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про їх задоволення.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також керуючись ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 59,40 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 1482,02 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів також є стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2011 року по липень 2013 року у розмірі 59,40 грн та 3% річних у розмірі 1482,02 грн. за період з 05.09.2011 року по 30.08.2013 року (суд першої інстанції уточнив розрахунок річних та обгрунтовано частково визнав дані вимоги (позивачем було заявлено 3% річних в сумі1524,24грн.).

Відповідач відзивом від 15.10.2013р повідомив суд про припинення ним зобов'язання за основним боргом за договором №11/Б-40 ПР-01 від 30.08.2011р. зарахуванням зустрічної однорідної вимоги в порядку ст.601ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України .

В обґрунтування відповідач пояснив, що між ним і позивачем було укладено також договір №10/10-580ПР-01 поставки природного газу від 25.05.2010 року, за яким мається переплата грошових коштів з його боку за поставлений газ в сумі 42 714,95 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 02.10.2013 року відповідач направив на адресу позивача грошову вимогу за №02/10-1 про повернення грошових коштів у сумі 42 714,95 грн., які були перераховані позивачу за договором №10/10-580ПР-01 поставки природного газу від 25.05.2010 року протягом семи днів з дня отримання зазначеної вимоги( а.с.80-83).

Позивач отримав вказаний лист - вимогу 07.10.2013 (а.с. 83), але грошові кошти не повернув.

11.10.2013 р. відповідачем було надіслано заяву №11/10-1 про припинення зобов'язання щодо сплати відповідачем боргу в сумі 27 261,07 грн. по договору поставки природного газу №11/Б-40ПР-01 від 30.08.2011 року внаслідок зарахування боргу позивача в сумі 27261,07 грн. по договору поставки природного газу №10/10-580ПР-01 від 25.05.2010 року (направлення заяви підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 11.10.2013 року - а.с.88-89).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач не виконав грошові зобов'язання перед відповідачем в сумі 42714,95 грн., ці зобов'язання є однорідними до зобов'язань відповідача перед позивачем у сумі 27261,07 грн., то відповідачем правомірно була надіслана заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи викладене, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27261,07 грн. господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Виходячи з аналізу вказаних норм, вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог на суму 27261,07 грн. відсутність законодавчих обмежень для здійснення їх зарахування на підставі ст.601 ЦК України, а також враховуючи направлення відповідачем 11.10.2013 року заяви №11/10-1, яка за своєю правовою природою є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 203 ГК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-жовтень 2011 року, згідно договору у сумі 27261,07 грн. припинилось в момент отримання позивачем відповідної заяви в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Апелянт зазначає про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку із тим, що відсутні докази наявності такого боргу, строк виконання зобов'язання не настав, вимоги не є однорідними.

Судова колегія вважає, що вимоги обох сторін є зустрічними та однорідними, оскільки зараховуються вимоги про передачу речей одного роду, а саме грошей.

Строк виконання у позивача настав відповідно ст.530 ЦК України.

В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем була направлена письмова заява №11/1-01 від 11.10.2013 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в матеріалах справи наявні докази надсилання вказаної заяви позивачу.

Також, відповідачем надано суду договір №10/10-580ПР-01 поставки природного газу від 25.05.2010 року, акти приймання-передачі природного газу, а також платіжні доручення №№1965, 2445, 2254, 2060, 2306, 2311, 2537 та, які підтверджують наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки природного газу №10/10-580ПР-01 від 25.05.2010 року у розмірі 42714,95 грн (а.с.58-69).

В пункті 22 листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» висловлено наступну правову думку: відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем заявлено про погашення зустрічних однорідних вимог, оскільки у позивача перед відповідачем є невиконані грошові зобов'язання в сумі 42714,95 грн , а у відповідача перед позивачем невиконані зобов'язання на суму 27261,07 грн.

Доводи позивача на відсутність у нього заборгованості перед відповідачем спростовується матеріалами справи, зокрема, листом №31/26-4495 від 03.10.2013 року, в якому позивач визнає наявність заборгованості перед відповідачем за договором від 25.05.2010 року №10/10-580ПР-0 (а.с.98).

Колегія суддів вважає, що позивач в апеляційній скарзі не надав жодних документальних доказів на підтвердження наявності правових підстав для стягнення суми основного боргу в розмірі 27261,07 грн., не представив і не обґрунтував належними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення апеляційної скарги. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі № 922/3683/13 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області 23.10.2013 року по справі № 922/3683/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2013 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.