Постанова № 36416595, 26.09.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/5824/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівКозачок І.С. Блонського В.К. Майстер П.М. при секретарі за участі: позивача представника позивача представника відповідачів Русіновій М.М. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Горобчишина С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України , Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 27 липня 2012 року № 1562-к в частині припинення з 30.07.2012 року її перебування на державній службі в органах митної служби України, поновити на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Також позивач просить постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати в межах суми за 1 місяць звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позову зазначає, що працювала на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. Після проведення у липні 2012 року службової перевірки була звільнена з посади за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що присягу державного службовця не порушувала, до виконання посадових обов'язків ставилась сумлінно, порушення не визнає. Натомість вважає, що обставини, викладені у оскаржуваному наказі, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, у наказі не вказується, які докази свідчать про те, які саме умисні або необережні дії були вчинені позивачем, не доведена вина позивача у вчиненні будь-яких порушень вимог митного законодавства, не зазначається, чи була заподіяна її діями шкода та у чому вона полягала. Також вважає, що відповідачі не мали достатніх підстав звільняти її за порушення присяги державного службовця, оскільки ними не були вичерпані можливості щодо застосування заходів дисциплінарного впливу, передбачені Законом України «Про дисциплінарний статут митної служби України».

Позивач звертає увагу на те, що з наказом про звільнення вона була ознайомлена лише 06.08.2012 року, службове розслідування стосовно порушень, виявлених перевіркою, не проводилось, пояснення по суті порушень, які на думку відповідачів були виявлені в процесі перевірки, у неї не відбирались, що призвело до прийняття необґрунтованого наказу, на підставі якого відбулось звільнення.

Державна митна служба України (далі - ДМСУ) направила до суду заперечення проти позову, де зазначається, що підставою для звільнення позивача стало вчинення нею не будь-якого дисциплінарного проступку, а така поведінка, яка свідчить саме про неналежне виконання посадових обов'язків та несумлінне ставлення до завдань державного органу та до державної служби в цілому, що є порушенням присяги державного службовця.

Так, позивачем не виконані окремі пункти посадової інструкції та вимоги статей 364 та 374 Митного кодексу України, внаслідок чого позивач сприяла вчиненню громадянами дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем з використанням схеми незаконного звільнення їх від сплати митних платежів (стор. 3 заперечення ДМСУ). Зважаючи на доводи, викладені у письмовому запереченні проти позову, просить у позові відмовити.

Львівська митниця ( далі - Митниця) надала суду заперечення проти позову, де вказується на те, що позов є безпідставним, оскільки звільнення позивача проведене на підставі та відповідно до вимог Законів України. Зазначається, що підставою для звільнення ОСОБА_5 стали порушення позивачем порядку митного оформлення та митного контролю, вчинені у червні 2012 року під час роботи у відділі митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. Відповідач вважає, що вчиняючи такі дії позивач свідомо порушила вимоги посадової інструкції, несумлінно поставившись до завдань та функцій Державної митної служби України, чим порушила присягу державного службовця саме у розумінні вимог Закону України «Про державну службу».

Також відповідач посилається на те, що обов'язок проведення службового розслідування у роботодавця був відсутній, оскільки позивач звільнена відповідно до положень Закону України «Про державну службу». Вважає, що посилання позивача на протиправне неврахування відповідачами норм Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» є необґрунтованим, оскільки звільнення за порушення присяги державного службовця не є заходом дисциплінарного впливу, а є окремим видом відповідальності. Тому просить у позові відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, зазначивши, що позивач не вчинила будь-які дії, які свідчать про порушення присяги державного службовця.

Позивач пояснила, що при здійсненні митного оформлення транспортних засобів нею проводився візуальний огляд усіх транспортних засобів, перевірка товаросупровідних документів, огляд товарів з метою визначення їх орієнтовної ваги та встановлення кількості пасажирів, присутніх у транспортному засобі. Зазначає, що нею не було встановлено перевищення кількості товару, який переміщувався у зоні митного контролю у розрахунку на кількість осіб, які перебували у транспортних засобах.

Зазначає, що відомості про кількість осіб у транспортних засобах вносились посадовими особами державної прикордонної служби України до контрольних талонів, після чого ці талони передавались перевізнику, який пред'являв талони посадовій особі митної служби. Вказує на те, що інформація у контрольних талонах нею не виправлялась, а вносилась до інформаційної системи ПІК "Інспектор 2006", після чого така інформація автоматично потрапляла до системи ЄАІС Держмитслужби України. Посилається також на інформацію стосовно транспортних засобів, яка надана митницею республіки Польща, з якої вбачається дійсна кількість осіб, які перебували у транспортних засобах, які в'їжджали на територію України, та митне оформлення яких проводилось позивачем.

Вважає, що відповідачами не доведена подія та склад порушення, безпосередня вина позивача, відсутні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_5 таких порушень, які дають підстави вважати, що нею була порушена присяга державного службовця. Тому позивач та її представник просять позов задовольнити.

Представник відповідачів позов не визнав, зазначивши, що підтримує доводи, викладені у письмових запереченнях обох відповідачів. Пояснив, що вина позивача у порушенні присяги державного службовця доводиться на підставі контрольних талонів, на яких є відбиток особистої номерної печатки ОСОБА_5 а також інформацією з системи ЄАІС Держмитслужби України, з яких випливає, що позивачем вчинені дії, спрямовані на порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення. Вважає, що позивач порушила вимоги статей 364 та 374 Митного кодексу України, а також вимоги пунктів 2.1, 2.7, 2.22, 2.29, 2.43 посадової інструкції, тим самим порушивши присягу державного службовця, за що і була звільнена. Вважає наказ про звільнення законним та обґрунтованим, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

01.08.2011 року ОСОБА_5 прийняла Присягу державного службовця та була призначена на посаду головного інспектора сектору роботи з архівними документами відділу організаційного та документального забезпечення. Того ж дня позивач переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська». 16.11.2011 року переміщена до відділу митного оформлення № 2, а з 24.12.2011 року працювала у відділі митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

На підставі наказу Держмитслужби України від 23.07.2012 року № 378 «Про проведення службової перевірки» з метою перевірки фактів порушень в галузі державної митної справи, виявлених у зоні діяльності Львівської митниці з 23 по 27 липня 2012 року у Львівській митниці проводилась службова перевірка.

Службовою перевіркою, результати якої оформлені доповідною запискою на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки голови Держмитслужби України від 27.07.2012 №20/5-10/08024 (далі - доповідна записка) встановлено, що через пункти пропуску для автомобільного сполучення «Краковець-Корчова» та «Шегині-Медика» (митний пост «Мостиська») громадянами постійно ввозяться на митну територію України подрібнені партії товарів з використанням схем уникнення від оподаткування, що вказує на недотримання посадовими особами Львівської митниці вимог статті 364 та частини другої статті 374 Митного кодексу України. Так, на підставі аналізу руху транспортних засобів через пункти пропуску за результатами співставлення інформації, що міститься в обліках інформаційних комплексів Держприкордонслужби України (Аркан), інформації ПІК «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення», ПІК «Інспектор 2006» ЄАІС Держмитслужби України, комісією встановлені факти невідповідності даних щодо кількості громадян, які занесені в інформаційні комплекси Держприкордонслужби України і кількості громадян, що занесені в інформаційні системи Держмитслужби України. Всього, за результатами вибіркового аналізу за період з 01.06.2012 виявлено 45 таких випадків, з яких у 4-х випадках, митний контроль та митне оформлення здійснювала ОСОБА_5 Митний контроль та митне оформлення зазначених транспортних засобів позивачем здійснене по «червоному коридору».

Під час огляду контрольних талонів ААР624629, ААР624837, ААР737092 в графах «кількість осіб у транспортному засобі, вид (тип) транспортного засобу» цих талонів, комісією виявлені виправлення в частині збільшення кількості осіб, попередньо внесеній посадовими особами підрозділу з охорони державного кордону.

Комісія з проведення службової перевірки дійшла висновку, що у контрольні талони для проходження митного контролю по «червоному коридору» та інформаційно-програмні комплекси Держмитслужби України вносилась додаткова кількість громадян, які перетинають кордон автомобільним транспортом, що використовується в якості підстави для ввезення на митну територію України товарів без оподаткування ( в межах 50 кг та 500 євро на кожного громадянина).

На думку комісії позивач сприяла вчиненню громадянами дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем з використанням незаконного звільнення їх від сплати митних платежів, що стало можливим внаслідок несумлінного виконання нею своїх службових обов'язків, визначених посадовою інструкцією старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, тим самим порушила вимоги посадової інструкції.

За результатами розгляду доповідної записки від 27.07.2012 року №20/5-10/08024 та наданих позивачем пояснень, Держмитслужба України погодилась з висновками та пропозиціями комісії з проведення службової перевірки стосовно несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків та видала наказ від 27.07. 2012 року № 1562-к «По особовому складу Львівської митниці», яким за порушення присяги державного службовця, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» з 30.07.2012 року припинене перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_5

Як зазначається у доповідній записці від 27.07.2012 року №20/5-10/08024 ( сторінка 61), позивачем порушені пункти 2.1, 2.7, 2.22, 2.29, 2.43 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці. З вимогами інструкції ОСОБА_5 ознайомлена під підпис 03.02.2012 року.

Відповідно до посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці до посадових обов'язків позивача серед іншого належало: здійснення митного оформлення та митного контролю з додержанням установленого порядку при переміщенні через митний кордон України товарів, транспортних засобів в межах своїх повноважень (пункт 2.1); виявлення способів незаконного переміщення вантажів, транспортних засобів, товарів та інших предметів через митний кордон України (пункт 2.7); необхідна ініціатива та наполегливість по виявленню фактів контрабанди та порушень митних правил (пункт 2.22); чесність, об'єктивність у службовій діяльності, дотримання урочистого зобов'язання (пункт 2.29), організація та забезпечення контролю за ваговими та кількісними показниками товарів, при здійсненні їх митного оформлення (пункт 2.43). На думку відповідачів позивач не виконала посадові обов'язки, передбачені цими пунктами посадової інструкції.

Разом з тим суд зазначає, що у оскаржуваному наказі взагалі не згадується про те, що позивач порушила саме ці пункти своєї посадової інструкції, а суть порушень, які на думку ДМСУ були допущені позивачем, сформульована в узагальненій формі, наказ не містить конкретну та підтверджену доказами інформацію, яка б беззаперечно вказувала на вчинення порушення митного законодавства саме позивачем.

У доповідній записці комісії також вказано, що внаслідок порушення ОСОБА_5 вимог посадової інструкції була завдана шкода авторитету Державної митної служби та державній службі в цілому (сторінка 62). Зазначене підтвердив в судовому засіданні представник відповідачів.

На думку суду, дана позиція відповідачів є необґрунтованою, оскільки зі змісту доповідної записки, яка покладена в основу оскаржуваного наказу, та зі змісту наказу не вбачається, що дії або бездіяльність позивача будь-яким чином вплинули на авторитет Державної митної служби України та авторитет державної служби в цілому.

Судом оглянуті оригінали контрольних талонів для проходження по "червоному коридору" ААР 624598 ( 16.06.2012 року ), ААР 624629 (16.06.2012 року), ААР 624837 (17.06.2012 року), ААР 737092 (28.06.2012 року), протоколи дій з транспортними засобами, про які зазначається у цих талонах та встановлено, що у контрольному талоні ААР 624598 ( 16.06.2012 року) в графі «кількість осіб у транспортному засобі» зазначається цифра 5, у контрольному талоні ААР 624629 (16.06.2012 року) цифра 8, у контрольному талоні ААР624837 (17.06.2012 року) цифра 8, у контрольному талоні ААР737092 (28.06.2012 року) цифра 7.

Однак, на думку суду, лише на підставі цих контрольних талонів неможливо безпосередньо встановити порушення позивачем вимог митного законодавства, її вину, наслідки такого порушення та причинно - наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_5 та встановленими комісією ДМСУ обставинами.

Відповідачами припускається внесення позивачем виправлень до контрольних талонів в частині збільшення кількості громадян, які перетинали митний кордон, однак не доведено, що саме позивачем у цих талонах заповнювалась графа "кількість осіб у транспортному засобі" або вносились будь-які виправлення. Відповідачами не надані, а судом не встановлені будь-які докази, які вказують на те, що саме ОСОБА_5 вносились можливі виправлення до контрольних талонів, позаяк ймовірність доступу інших осіб до даних документів в судовому засіданні не спростована.

Надані відповідачем протоколи дій з транспортними засобами, стосовно яких були видані зазначені контрольні талони, не містять відомості про кількість осіб, які перебували у цих транспортних засобах, а також інформацію, яка б персоніфікувала цих осіб.

Звіти про пропущені транспортні засоби, що прослідували на в'їзд в Україну по смузі руху "червоний коридор" за 16 червня, 17 червня та 28 червня 2012 року, які надав представник відповідачів, містять інформацію про реєстраційні номери транспортних засобів, однак не містять відомості про кількість осіб, які знаходились у них, тому не є доказом вини позивача.

Крім того, відповідачами не обґрунтовано і не підтверджено, що позивачем порушені вимоги статей 364 та 374 Митного кодексу України та технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України 11.06.2008 року за N 505/642.

Відповідно до статті 364 Митного кодексу України визначається порядок провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів, а стаття 374 Митного кодексу України встановлює мету і порядок застосування адміністративного затримання. У оскаржуваному наказі відповідачами не обґрунтовано, у який спосіб позивач порушила вимоги цих статей Митного кодексу України та у чому це зокрема виявилось.

Відповідно до розділу 3 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України 11.06.2008 N 505/642 (далі -Технологія) транспортний засіб зупиняється поблизу кабіни (павільйону), у якій розміщуються посадова особа підрозділу з охорони державного кордону, посадова особа митного органу. Водій подає для перевірки паспортні документи; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і посвідчення водія; документи на право власності та користування транспортним засобом; товаросупровідні документи. Пасажири, які прямують на транспортному засобі, особисто подають паспортні документи.

Посадова особа підрозділу з охорони державного кордону здійснює перевірку паспортних документів у порядку, визначеному в пункті 2.4 розділу II цієї Технології.

Посадова особа митного органу вивчає товаросупровідні документи, проставляє штамп ПМК та вносить до електронного журналу такі відомості, як напрямок переміщення товару та транспортного засобу; номер контрольного талона проходження по "червоному коридору" згідно з пунктом 5.1 розділу V цієї Технології; реєстраційний номер транспортного засобу; тип транспортного засобу; країну реєстрації транспортного засобу; найменування товару; дату, час.

Закінчення процедури митного оформлення транспортного засобу та товару засвідчується шляхом відбитку у контрольному талоні проходження по "червоному коридору" особистої номерної печатки посадовою особою митного органу, після чого транспортний засіб направляється на виїзд з пункту пропуску.

Як зазначила позивач у своїх поясненнях від 25 липня 2012 року «під час виконання своїх обов'язків інформація про наявність осіб в транспортному засобі перевірялась мною і заносилась в ПІК «Інспектор 2006» згідно контрольних талонів, що виписуються працівниками державної прикордонної служби при в'їзді транспортного засобу в пункт пропуску через державний кордон України».

Відповідно до пунктів 5.10. та 5.11. Технології по закінченні зміни контрольні талони, оформлені за зміну, старшим зміни прикордонних нарядів та керівником підрозділу митного оформлення (його заступником або старшим оперативної зміни) перераховуються та архівуються шляхом поміщення в окремий конверт із зазначенням на ньому кількості талонів, періоду зміни, дати архівування, П.І.Б. посадової особи, яка здійснила перерахування та архівування, після чого підписується звіт про пропущені транспортні засоби, що прослідували на в'їзд (виїзд) в Україну (з України) по смузі руху "червоний коридор" згідно з додатком 4.

Звіт підписується у двох примірниках, один надходить у справи органів охорони державного кордону, другий - у митний орган, де зберігаються протягом 3 років. Контрольний талон проходження по "червоному коридору" зберігається у справах митного органу протягом 3 років разом із документами, на підставі яких було здійснено пропуск товарів та транспортних засобів через державний кордон України.

У разі виявлення факту розбіжності даних щодо оформлених транспортних засобів старший зміни прикордонних нарядів і старший зміни митного органу доповідають відповідній посадовій особі для прийняття відповідного рішення щодо подальших дій. Факт розбіжностей даних фіксується в узагальненому звіті з поясненням причини таких розбіжностей.

На вимогу суду відповідачами не надані узагальнені звіти, у яких були б зафіксовані розбіжності даних щодо оформлених транспортних засобів, що вказує на те, що такі факти не були встановлені та зафіксовані безпосередньо після їх виявлення, рішення щодо подальших дій не приймалось.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки не встановлювались особи, які на думку відповідачів, були додатково пропущені повз зону митного контролю. Також не були встановлені та опитані посадові особи Державної прикордонної служби України, які 16.06.2012, 17.06.2012 та 28.06.2012 року здійснювали реєстрацію транспортних засобів, які перетинали державний кордон та в'їжджали в зону митного контролю.

Отже, відповідачами не обґрунтовано та не доведено, що позивач під час митного оформлення транспортних засобів допустила будь-які порушення вимог митного законодавства, або в порушення власної посадової інструкції допустила протиправну бездіяльність, у той час як повинна була діяти у певний чітко визначений спосіб.

Також відповідачами не доведено, що достовірною є саме та інформація, яка отримана з використанням можливостей відомчої підсистеми "Аркан", яка надходила від посадових осіб державної прикордонної служби України, у той час як інформація, яка вносилась до системи посадовою особою митної служби (позивачем) є недостовірною.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Як випливає зі змісту частини 1 статті 1 Митного кодексу України під законодавством України з питань державної митної справи розуміється Конституція України, Митний Кодекс України, інші закони України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правові акти, видані на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Отже, норми Закону України "Про державну службу" можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України, можливість застосування якого передбачена Митним кодексом України.

Відповідно до статті 410 Митного кодексу України порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України.

Суд не погоджується з твердженням відповідачів стосовно того, що «порушення позивачем зобов'язання додержання актів законодавства України, сумлінно виконувати свої обов'язки, які становлять зміст Присяги державних службовців, свідчить про її порушення та є підставою для припинення державної служби відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу», зважаючи на наступне.

У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджений Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Тобто, і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України "Про державну службу" враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.

Також слід враховувати, що припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є винятковим заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути вмотивоване.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

На необхідність такого мотивування звертає увагу Вищий адміністративний суд при розгляді справ цієї категорії ( ухвала ВАС України від 23 лютого 2012 р. у справі К/9991/25690/11, номер рішення у ЄДРСР України 25354134; постанова ВАС України від 13 червня 2012 р. у справі К/9991/64036/11, номер рішення у ЄДРСР України 24896314 та інші).

На думку суду, відповідач не обґрунтувавши неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України, неправомірно застосував щодо нього звільнення за порушення присяги державного службовця, що призвело до порушення принципів обґрунтованості та пропорційності, яким повинні відповідати усі рішення суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Зазначена підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що встановлений законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону державний службовець відповідно до прийнятої Присяги зобов'язаний вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Розкриваючи юридичний зміст положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", суд вважає, що порушення Присяги може проявлятись виключно в умисних діях чи бездіяльності, тобто тоді, коли чітко визначене коло обов'язків особи і зрозумілий їх зміст, особа знає про ці обов'язки і зобов'язана діяти саме таким чином, як це передбачено нормативними актами, однак свідомо не виконує ці обов'язки або виконує всупереч встановленим вимогам.

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України "Про державну службу" щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та компетенції.

Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тим повноваженням, що на нього покладені, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. Водночас чіткого розмежування діянь державних службовців, які є порушенням Присяги та підставою для припинення державної служби, а також діянь, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, чинне законодавство не містить.

Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути визначене як порушення Присяги, воно повинне бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, що є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтування відповідачів з приводу того, чому встановлені комісією порушення не могли бути визнані дисциплінарним проступком, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, докази допущених позивачем порушень та негативних або тяжких наслідків, які настали внаслідок цього, у матеріалах справи відсутні, і в судовому засіданні не встановлені.

Обов'язки державних службовців встановлені статтею 10 Закону України Про державну службу, до яких, зокрема, належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

З досліджених судом обставин та доказів не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушення встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускала, також не були зафіксовані вчинки, які порочать її як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому вона працювала.

Слід звернути увагу на те, що оскаржуваний наказ Державної митної служби № 1562-к від 27.07. 2012 року, а також наказ Львівської митниці №1065к від 30.07.2012 року, та доповідна записка від 27.07.2012 року, складена за результатами службової перевірки, не конкретизують вчинення позивачем порушення, яке можна кваліфікувати як порушення присяги державного службовця.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідачів на наявність у позивача на час звільнення дисциплінарного стягнення - догани, і вважає, що дана обставина не може слугувати підставою або однією з підстав для висновку про наявність ознак порушення позивачем Присяги державного службовця.

Тому, на думку суду висновки, викладені у оскаржуваному наказі, є необґрунтованими та непідтвердженими будь-якими належними доказами, засновані на припущенні про наявність вини позивача у вчиненні дій, спрямованих на порушення вимог митного законодавства України.

За загальним правилом, будь-яке звільнення особи ( у відносинах публічної служби зокрема та у трудових відносинах загалом) має бути обґрунтованим, тобто мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", або іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що в оскаржуваному наказі не обґрунтовано, чому поведінка позивача розцінюється саме як порушення ним Присяги державного службовця, а отже є перешкодою для подальшого перебування її на державній службі.

Зважаючи на обраний відповідачем вид відповідальності, який застосований щодо позивача (звільнення за порушення Присяги державного службовця), суд вважає, що відповідачем повинні були бути вжиті усі можливі та передбачені вимогами законодавства України заходи для з'ясування обставин порушення Присяги державного службовця з метою недопущення у подальшому подібних випадків.

На запитання суду, чи проводилось з цією метою службове розслідування стосовно позивача та чи були взяті до уваги пояснення позивача за наслідками перевірки, представник відповідачів зазначив, що обов'язок проводити службове розслідування у відповідачів був відсутнім, а пояснення ОСОБА_5 були взяті до уваги.

На запитання суду, чи спричинили дії позивача порушення Присяги державного службовця у розумінні статті 17 Закону України "Про державну службу" і чи можуть такі дії взагалі вважатись порушенням Присяги, або ж вони є порушенням трудової дисципліни, представник відповідачів зазначив, що сукупність порушень, встановлених перевіркою, розцінюється відповідачами саме як порушення позивачем Присяги державного службовця.

Суд не погоджується з висновками відповідачів та бере до уваги відсутність у наказі Державної митної служби України від 27.07.2012 року № 1562-к в частині, яка стосується звільнення позивача, посилання на будь-які конкретні порушення позивачем вимог Законів України або інших актів законодавства, зокрема Закону України "Про державну службу" в частині порушення нею Присяги державного службовця.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом здобута та перевірена вичерпна кількість доказів, які відповідачами не спростовані, та підтверджують, що ОСОБА_5 під час перебування на державній службі у митному органі не вчинила будь-які дії (бездіяльність), які становлять собою порушення Присяги державного службовця у розумінні вимог Закону України "Про державну службу". Судом не встановлено, що позивач своїми умисними діями або бездіяльністю допустила (вчинила) діяння, яке спричинило негативні (шкідливі) наслідки або матеріальну або будь-яку іншу шкоду, а також будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками. Також, відповідачами не доведено, що поведінка позивача завдала шкоди інтересам держави або будь-яких інших осіб або була спрямована на дискредитацію державного органу, у якому вона працювала. Тому суд приходить до висновку про безпідставність наказу Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 року, невідповідність його вимогам закону, у зв'язку з чим його слід визнати протиправним та скасувати в частині, яка стосується звільнення позивача.

Також слід зобов'язати Львівську митницю поновити ОСОБА_5 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська»Львівської митниці з 31 липня 2012 року та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31 липня 2012 року.

Виходячи з викладеного, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 року в частині припинення з 30.07.2012 року перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_5.

Зобов'язати Львівську митницю поновити ОСОБА_5 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 31 липня 2012 року.

Зобов'язати Львівську митницю виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2012 року по 26 вересня 2012 року.

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць відповідно до статті 256 кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 01 жовтня 2012 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/І. С. Козачок В.К. Блонський П.М. Майстер "Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок