Постанова № 36416520, 16.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/6772/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1довідділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської областіпровизнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними та скасування постанов від 21.10.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві, про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесених в межах виконавчого провадження №39380424.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови є незаконними, оскільки будь-які дії в межах зупиненого виконавчого провадження можливо лише після винесення постанови про поновлення виконавчого провадження. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем встановлену законодавством процедуру виконавчого провадження.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

16 грудня 2013 року представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

25 вересня 2013 року представник Позивача подав до Голосіївського районного суду міста заяву про забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення за виконавчим провадженням №39380424.

Цього ж дня, 25 вересня 2013 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої Васильківського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено та постановлено зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 22.07.2013 за №5177 приватним Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, та земельну ділянку, загальною площею 0,110 га, кадастровий номер - 3221455300:01:033:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рамках виконавчого провадження №39380424.

В жовтні 2013 року представник Позивача подав до відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції належним чином засвідчену копію ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року та заяву про зупинення виконавчого провадження.

08 жовтня 2013 року старший державний виконавець Лазарева А.І на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесла постанову про зупинення виконавчого провадження №39380424.

21 жовтня 2013 року відділом Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Цього ж дня, 21 жовтня 2013 року державним виконавцем було винесено ще дві постанови, а саме: постанова про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанова про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в грудні 2013 року.

Вказана постанова була направлена позивачу 25 листопада 2013 року, про що свідчить відбиток штампу Васильківського відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на конверті.

При цьому, позивач вказує в позовній в заяві, що дві інші постанови, винесені цього ж дня, взагалі не були надіслані йому, а про наявність він дізнався лише після перегляду інформації щодо виконавчого провадження, відображеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Проте, не погоджуючись із постановами про повернення виконавчого документа стягувачеві, про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось судом, 25 вересня 2013 року Голосіївським районним судом міста Києва була постановлена ухвала про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №5177.

08 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Лазаревою А.І. була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №5177, виданого 22.07.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" боргу в розмірі 1716935,05 грн. до розгляду справи по суті.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 3.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом №512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012 (далі - Інструкція) за наявності обставин, передбачених статтею 38 Закону, державний виконавець має винести постанову про зупинення виконавчого провадження. У такому випадку державний виконавець у постанові про зупинення виконавчого провадження обов'язково обґрунтовує необхідність такого зупинення з посиланням на фактичні обставини справи, які дійсно унеможливлюють подальше проведення виконавчих дій або можуть призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться.

Частина 5 зазначеної статті визначає, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, а відповідач не надав суду такі докази, що ним було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №5177.

Це означає, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідач після зупинення виконавчого провадження продовжив вчиняти виконавчі дії, зокрема, 21 жовтня 2013 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також постанову про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Такі дії державного виконавця є незаконними та такими, що порушують процедуру виконавчого провадження, так як право вчиняти будь-які дії в межах зупиненого виконавчого провадження можливо лише після винесення постанови про поновлення виконавчого провадження.

Крім того, згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачеві є завершенням виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає наслідки завершення виконавчого провадження, передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Підпункт 3.13.2 Інструкції передбачає один із наслідків завершення виконавчого провадження, а саме у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому Інструкцією.

Таким чином, державний виконавець всупереч вимогам чинного законодавства та не зважаючи на зупинення виконавчого провадження №39380424 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, що в свою чергу призвело до необхідності вчинення ряду інших дій, пов'язаних із завершенням виконавчого провадження.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець вчинив лише ті дії, які вважав за необхідне, зокрема державним виконавцем була винесена постанова про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 21 жовтня 2013 року та постанова про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 21 жовтня 2013 року, в той же час, арешт, накладений на нерухоме майно Позивача, а саме на житловий будинок разом з надвірними будівлями та спорудами і на земельну ділянку, загальною площею 0,110 га, кадастровий номер 3221455300:01.033:0022, в межах виконавчого провадження №39380424, так і не був знятий.

Отже, з наведеного слідує, що зазначені вище дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Лазаревої А.І. в межах виконавчого провадження №39380424 порушують встановлену законодавством процедуру виконавчого провадження, а отже і рішення, прийнятті державним виконавцем з цих питань, є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, як було встановлено судом, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві була винесена 21 жовтня 2013 року. У супровідному листі до постанови зазначено, що постанова була відправлена Боржнику цього ж дня.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказана постанова була навправлена позивачу лише через місяць, а саме 25 листопада 2013 року, про що свідчить відбиток печатки Васильківського відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на конверті.

Крім того, зазначена постанова була направлена простою кореспонденцією, а не рекомендованим листом, як вимагається законодавством.

Так, згідно з частиною четвертою статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, в порушення зазначених вимог, відповідач не надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови від 21.10.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві, про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій

Відповідно до підпункту 3.7.1 Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно з підпунктом 3.13.3 Інструкції про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Однак, враховуючи все зазначене вище, суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесена 21 жовтня 2013 року в межах виконавчого провадження №39380424, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, яка в свою стала підставою для прийняття відповідачем і постанов про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а тому, винесені на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві інші постанови є також протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо правомірності прийняття ним постанов від 21.10.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві, про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесених в межах виконавчого провадження №39380424.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Лазарева А.І. від 21.10.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві, про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесених в межах виконавчого провадження №39380424.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.